Тема 1. Туристичні послуги як складові сфери послуг

1.1. Розвиток сфери послуг - найважливіший показник життя суспільства

Нині в економічно розвинених країнах світу сфера послуг випередила сферу матеріального виробництва та темпи її росту залишаються високими. У цей час на частку сфери послуг припадає більш 65% внутрішнього валового продукту, виробленого цими державами. Даний процес почався у середині 70-х років XX ст. у зв'язку з переходом країн Заходу від переважно екстенсивного до переважно інтенсивного виробництва. При цьому підсилилася тенденція глибокої перебудови господарських пропорцій, економічний розвиток відбувався за рахунок підвищення якості та ефективності виробництва.

Що являє собою сучасна сфера туристичних послуг України? Починати її вивчення доцільно з радянського періоду. Офіційні дані колишнього Держкомстату СРСР свідчать, що в пік розвитку туризму (1989 рік) туристична індустрія являла собою автономну, соціально орієнтовану сферу послуг, яка включала готелі, туристичні бази та інші засоби розміщення на понад 700 тисяч місць, транспортні підприємства, у тому числі більше 200 орендованих і власних теплоходів, 2600 орендованих туристичних потягів тощо. В індустрії туризму перебували спеціалізовані підприємства харчування, туристсько-екскурсійні бюро, туристичні клуби, заклади дозвілля, торгівлі (так звані «курорггорги», «іурмагазиии») та ін. У той час функціонувало близько 24 тисяч паспортизованих автомобільних, залізничних, повітряних і водних туристичних маршрутів. У структурі туризму були свої науково-дослідні, проектні та навчальні організації (наприклад, при екскурсійних бюро), а також спеціалізовані підприємства з виробництва туристичного спорядження, устаткування, меблів, сувенірів тощо.

Організацією туризму займалися в основному три найбільші підприємства сфери туризму - Всесоюзне акціонерне товариство «Інтурист» ,(В АТ «Інтурист»), Центральна Рада з туризму та екскурсій професійних спілок (ЦРТЕ) і Бюро міжнародного молодіжного туризму «Супутник» (БММТ «Супутник»), які мали свої представництва в усіх обласних центрах країни.

Однак:

• якість надання туристичних послуг була низькою;

• структура та кваліфікація кадрів - незадовільною;

• сегментація по видах внутрішнього та міжнародного туризму і монопольне положення декількох туристичних корпорацій не відповідали попиту і рівності прав вітчизняних і закордонних клієнтів;

• туризм, у тому числі міжнародний, у ряді випадків, носив явно дискримінаційний політичний характер.

Проте туристичні послуги усередині країни були загальнодоступними всім верствам населення.

У 1989 році 89% обсягу надання туристичних послуг дотувалися органами соціального страхування, профспілками, підприємствами та організаціями [12; с. 13]. У теперішній час така соціальна підтримка надається фондом соціального страхування тільки інвалідам, учасникам Великої Вітчизняної війни та прирівняним до них особам, які користуються путівками в санаторно-курортні організації й оздоровчі установи, що знаходяться на території України.

Розпад СРСР дуже сильно вплинув на виторг від реалізації туристичних послуг у колишніх республіках. Так, якщо у 1989 році (в рамках колишнього/

СРСР) обсяг реалізованих туристичних послуг, за даними Всесвітньої туристичної організації (ІЖ\ЛПГО), обчислювався у розмірі 917 млн. дол., то сума аналогічних показників по всіх республіках колишнього СРСР (нині незалежних державах) у 1992 році становила лише 250 млн дол. [12; с.14], тобто менш 1 долара розраховуючи на кожного громадянина. Для порівняння відзначимо: на той час Люксембург (де проживає 429 тисяч осіб) мав обсяг реалізації туристичних послуг у 200 млн. доларів (тобто 466 дол. на кожного громадянина), Франція - 21 млрд доларів (населення - 58 млн, розраховуючи на 1 чоловіка - 362 дол.) [28].

Як відомо, за прийнятою національною класифікацією видів господарської діяльності України туризм відноситься до сфери послуг. У структурі обсягу, платних послуг, що надаються населенню, туристична галузь економіки нашої держави займає скромне місце: на теперішній час її питома вага становить лише декілька відсотків.

Необхідно відмітити, що за останній час в Україні відбулися істотні зміни у сфері туристичного обслуговування. Відзначено серйозні структурні зрушення, які є результатом будівництва, модернізації, реконструювання підприємств готельного та ресторанного господарства, виникнення маси приватних туристичних фірм, впровадження комп'ютеризації надання туристичних послуг, здійснення маркетингових досліджень тощо. Найголовнішим вважається, що відбулася переорієнтація сфери туризму убік самостійності, підприємництва та з'явилося нове розуміння туризму як ефективної галузі економіки.

Але поряд із позитивними моментами існують бар'єри, що негативно впливають на сферу туризму в Україні:

1. порушення сформованих зв'язків між колишніми республіками СРСР (нині суверенними країнами);

2. жорсткий податковий прес;

3. недостатня державна підтримка розвитку туризму,

4. відсутність системи соціального туризму (можливість широких верств населення користуватися туристичними послугами ускладнені через його низький платоспроможний попит);

5. безконтрольне збільшення тарифів на тепло- та енергоносії;

6. гострий дефіцит кваліфікованих фахівців;

7. відсутність системи наукового і рекламно-інформаційного забезпечення просування туристичного продукту на зовнішній ринок тощо.

Для подолання труднощів, що існують у туристичній сфері, необхідно виконати низку заходів, які стосуються:

• визнання туризму як пріоритетної галузі національної економіки та забезпечення його державною підтримкою;

• створення інвестиційної привабливості туристичної сфери;

• формування позитивного туристичного іміджу України на міжнародному ринку туристичних послуг;

• створення правових та економічних основ формування сучасної індустрії туризму;

• застосування пільгового оподатковування (зниження ставок ПДВ і місцевих податків);

• регулювання питань із захисту прав споживачів туристичних послуг (за кількістю претензій і позовів через незадовільну якість наданих послуг туристична галузь перебуває на другому місці після кредитно-фінансової сфери);

• забезпечення підготовки кадрів, що відповідають міжнародним стандартам;

• здійснення заходів щодо безпеки туристичного бізнесу.

Сфера туристичних послуг України - потенційно солідна база, її розвиток є головною умовою успішного виходу на світовий турринок і вирішення питань поповнення державного бюджету за рахунок туристичної діяльності.

1-2. Соціально-економічні фактори, що формують потреби людей у туристичних послугах

Потреба - це об'єктивний нестаток людини у чому-небудь. У сучасній соціально-економічній літературі існують різні теорії, автори яких пропонують власні визначення змісту та видів потреб сучасної людини (3. Фрейд, А. Маслоу та ін.)- На цій основі вживаються спроби виявити потреби туристів - людей, які у свої життєві потреби включають споживання туристичних послуг. Всесвітня туристична організація, узагальнюючи численні висловлення фахівців про систему туристичних потреб і з огляду на багаторічний досвід розвитку туризму в різних країнах світу, представила свою концепцію,.у якій виділяються наступні основні потреби туристів: д * Г

1. рекреація, дозвілля, відпочинок;

2. відвідування знайомих і родичів;

3. ділові та професійні цілі;

4. лікування;

5. релігія та паломництво;

6. інші цілі, які, у свою чергу, містять різноманітний спектр фізичних, економічних і морально-духовних потреб людей.

З перерахованих вище потреб у туристичних послугах автори концепції №^ТО справедливо ставлять на перше місце рекреаційну діяльність людини, що нині практично входить в умови відтворення робочої сили при нормальних умовах життя населення як окремо взятої країни, так і планети в цілому. Рекреаційна діяльність, як і всі інші види первинних потреб туристів (лікування, відвідування знайомих і родичів, ділові та професійні поїздки, релігія та Паломництво), у свою чергу, породжує вторинні потреби туристів на основі ^еФеюу мультиплікатора. До них відносяться погреби в житлі, харчуванні, транспортних послугах, тобто ті, які в повсякденному житті висуваються на перший план, а в туристичних подорожах не є визначальними.

Сучасний етап розвитку більшості країн світу характеризується високим рівнем розвитку промисловості та сільського господарства, неухильним ростом продуктивності праці, підвищенням її інтенсивності, широким впровадженням механізації та автоматизації. Машини і механізми заміняють людину на багатьох виробничих процесах, тому її діяльність усе більше зводиться до виконання відповідних операцій, які монотонно повторюються щодня. Таким чином, технічний прогрес приводить до зменшення чисто фізичного стомлення при збільшенні нервової напруги. Фізичне стомлення відносно невелике і знімається протягом дня, а зняття нервової перевтоми вимагає більш тривалоґо часу та сучасних форм організації відпочинку. Для зняття такого стомлення необхідна радикальна зміна обстановки. Тому цілком зрозуміле бажання людини повноцінно відпочити, одержати нові враження. Скористатися своїм правом на відпочинок і відновлення сил людині багато в чому допомагають туристичні поїздки.

Факторами, які сприяють формуванню у людей потреби користуватися туристичними послугами, є:

1. Ріст чисельності населення, особливо міського. Загальний ріст народонаселення безупинно збільшує щільність заселення багатьох районів світу. Знайти тихі, недоторкані цивілізацією куточки в багатьох промислово розвинених країнах стає усе сутужніше й сутужніше. Це підштовхує жителів великих міських агломерацій робити подорожі та проводити відпочинок в інших, менш індустріалізованих, місцевостях. Характерним є те, що із країн, які мають підвищену щільність населення, туристичні потоки за кордон більші, ніж із країн з меншою щільністю населення. За статистичними даними, частка міського населення Землі збільшується на 0,5% щорічно, отже, фактор росту урбанізації є одним з важливих мотивів для здійснення подорожей.

2. Зростання реальних доходів і відповідно купівельній мдакл»®^™ населення - підвищення матеріального добробуту людей робить їх .|>іяьш платоспроможними, що дає можливість витрачати більше

відпочинок, пов'язаний з подорожами. . ; .

переході багатьох країн на 5-денний робочий тиждень з'явилася можливість дл короткочасного туризму - «уік-енду». Збільшення тривалості щорічне оплачуваної відпустки дозволило ділити її на кілька частин для того, ще відпочити як у літню пору, так і взимку. Відомо також, що туристичні поїзда здійснюються не тільки під час відпусток і канікул, але й під час державних свяі які, поєднуючись із вихідними днями, становлять так званий «блок вільног часу».

4. Розвиток транспорту, відмінна мережа наземних транспортни комунікацій, будівництво морських і річкових суден, портів, прогрес повітряних перевезеннях, застосування пільгових тарифів і сезонних знижо також приводить до збільшення туристопотоку.

5. Підвищення культурного та освітнього рівня населення сприя розвитку прагнення до пізнання, до використання досвіду інших країн у свої професійній діяльності. Немаловажним є й бажання бути присутнім н різноманітних міжнародних фестивалях, чемпіонатах, спортивних змаганнях т олімпіадах.