
- •Маса атома. Відносна атомна маса
- •Молярна маса речовини
- •2.Основні закони хімії
- •Еквівалент. Визначення еквіваленту хімічного елементу, оксиду, кислоти, основи чи солі. Закон еквівалентів
- •Ядерна модель будови атомів. Закон Мозлі. Атомні ядра, їх склад. Ізотопні та ізобарні ядра.
- •Розподіл електронів по орбітах. Принцип Паулі. Правило Гунда-Клечковського
- •Головне та побічне квантові числа. Енергетичні рівні. Магнітне та спінове квантові числа.
- •Електронні конфігураці, електронні формули. Електронні родини елементів.
- •Периодичний закон та структура периодичної системи елементів Менделєєва. Енергія іонізації, спорідненність до електрона, електронегативність елемента.
- •Метод валентних зв’язків. Полярний та неполярний ковалентний зв'язок. Металічний зв'язок.
- •Властивості ковалентного зв’язку. - та - зв’язки
- •Іонний зв'язок. Водневий зв'язок, його біологічна роль.
- •Ступень окиснення. Процеси окиснення та відновлення. Метод електронного балансу.
- •12/1 Метод перманганотометричного титрування.
- •Поняття про розчини. Способи вираження концентрації розчинів: масова частка, молярна, нормальна та молярна концентрації. Титр розчину.
- •Внутрішня енергія системи. Нульовий закон термодинаміки. Перший закон термодинаміки.
- •Ентальпія системи. Теплові ефекти. Екзо- та ендотермічні процеси.
- •Закон Гесса. Наслідок із закону Гесса.
- •Поняття про ентропію. Рівняння Больцмана. Енергія Гіббса.
- •Іонний добуток води. Поняття про водневий та гідроксильний показники. Поняття про індикатори.
- •Швидкість хімічної реакції та фактори, що на неї впливають. Правило Вант-Гоффа.
- •Вплив концентрації реагуючих речовин на швидкість реакції. Закон діючих мас.
- •22.Оборотні та необоротні процеси. Стан хімічної рівноваги. Константа хімічної рівноваги.
- •23. Принцип Ла Шательє. Вплив температури, тиску та концентрації реагуючих речовин на зміщення хімічної рівноваги. Пояснити на прикладах.
- •24. Основні положення координіційної теорії Вернера. Класифікація координаційних сполук.
- •25. Номенклатура координаційних сполук. Пояснити на прикладах.
- •26. Природа хімічного звязку в координаційних сполуках. Метод валентних звязків.
- •27. Дисоціація комплексних сполук. Поняття про константу нестійкості.
- •28. Застосування комплексонатів мікроєлементів у тваринництві.
- •29. Способи добування, фізичні та хімічні властивості водню. Пероксид водню, його біологічна роль. Скласти відповідні реакції.
- •30. Хімія сполук карбону. Оксиди карбону, карбонатна кислота: добування та властивості. Біологічна роль карбону.
30. Хімія сполук карбону. Оксиди карбону, карбонатна кислота: добування та властивості. Біологічна роль карбону.
Сполуки карбону. Органі́чні сполу́ки — клас сполук, в склад яких входить Карбон (за винятком карбідів, карбонатної кислоти, карбонатів, оксидів Карбону і ціанідів). Це його біологічна роль. Окрім Карбону, вони майже завжди містять Гідроген, досить часто — Оксиген, Нітроген та галогени, рідше Фосфор, Сульфур та інші елементи. В органічних сполуках Карбон завжди виявляє валентність IV.
С
—
карбон(IV) оксид (вуглекислий газ).
CO
— карбон(II) оксид (чадний газ).
Карбону
оксиди мають молекулярні кристалічні
ґратки.
2) Із силіцій оксидів найбільш
розповсюджений
—
силіцій діоксид (силіцій (IV) оксид,
кремнезем, пісок, кварц). Він має атомні
кристалічні ґратки.
Фізичні властивості
карбон і силіцій оксидів. Карбон(IV)
оксид (вуглекислий газ) — газ без
кольору, смаку і запаху, важчий за
повітря, добре розчиняється у воді,
реагуючи з нею, легко скраплюється при
кімнатній температурі й тиску 5 МПа.
Твердий вуглекислий газ називають
«сухим льодом».
Карбон(IІ) оксид
(чадний газ) — газ без кольору і
запаху. Погано розчиняється у воді,
скраплюється при атмосферному тиску
і температурі
.
Надзвичайно отруйний, викликає ядуху.
Карбонатна
кислота - слабка двоосновна
кислота
з хімічною
формулою
.
У чистому вигляді нестійка. Утворюється
в малих кількостях при розчиненні
вуглекислого
газу у воді, в тому числі
і вуглекислого газу з повітря.
Утворює ряд стійких неорганічних
та органічних
похідних: солі
(хімія) (карбонати
та гідрокарбонати),
естери,
аміди
та ін..
Карбонатна кислота утворюється при розчиненні у воді діоксиду вуглецю:
Вміст вугільної кислоти в розчині збільшується при зниженні температури розчину та збільшенні тиску вуглекислого газу.
Також вугільна кислота утворюється при взаємодії її солей (карбонатів та гідрокарбонатів) з більш сильною кислотою. При цьому велика частина утворилася вугільної кислоти, як правило, розкладається на воду і діоксид вуглецю: