32. Основні види валютних операцій.

Валютні операції — це контракти агентів валютного ринку щодо купівлі-продажу та надання позик в іноземній валюті на певних умовах, у певний момент часу. Валютна операція у широкому розумінні — це конкретна форма прояву валютних відносин у народногосподарській практиці, у вузькому розумінні — операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обороті, увезенням, вивезенням, переказуванням на територію країни та за її межі валютних цінностей. Види валютних операцій:

1. угоди спот або негайної поставки (протягом 2 днів);

1. строкові операції:

- форвардні - валютна угода, що передбачає купівлю-продаж обумовленої суми валюти на умовах її поставки у майбутньому (пізніше ніж на другий банківський день з дня укладання угоди) за курсом, зафіксованим у момент її укладання;

• ф’ючерсні – стандартизовані форвардні контракти, що продаються лише на біржах; стандартизуються – строки контрактів, коло валют, з якими можуть укладатися ф’ючерсні контракти та вартість одного контракту (кругла сума);

• опціонні – валютна угода, що передбачає право, але не зобов’язання, купити чи придбати визначену суму валюту на умовах її поставки у майбутньому (пізніше ніж на другий банківський день з дня укладання угоди) за курсом, зафіксованим у момент її укладання; за право відмовитися від виконання опціонної угоди покупець опціону має сплачувати банку комісію;

3) валютні свопи.

Строковий валютний курс = курс спот на момент укладення угоди “+” премія або “–” дисконт за умов прямого котирування. Дисконт (премія) – знижка (надбавка) в залежності від процентних ставок на національну валюту та валюту, до якої вона котирується. Висока процентна ставка  валюта продається на форвардному ринку з дисконтом по відношенню до валюти з більш низькою процентною ставкою. Різниця між форвардним валютним курсом та курсом спот вираховується:

, де e_s – курс спот (кількість національної валюти на одиницю іноземної), iA, iB – процентні ставки по депозитам в іноземній та національній валюті, t – строк форварду в днях.

33. Вплив девальвації на стан валютного ринку. Вплив девальвації на чистий експорт.

Припущення моделі: 1) попит і пропозиція валюти визначається величиною чистого експорту (міжкраїнові переливи капіталу врівноважують один одного і не впливають на сальдо платіжного балансу). Торгівля здійснюється 2-ма товарами (один експортується, інший імпортується). 2) Резиденти, приймаючи рішення, орієнтуються на ціни, виражені в національній валюті. Так, попит на імпорт з боку вітчизняних споживачів залежить від ціни імпортного товару, вираженій в національній валюті. Пропозиція вітчизняного товару, що експортується, залежить від ціни цього товару, вираженій в національній валюті. Зміни доходу та їх вплив на попит тут не враховуються. 3) Це короткострокова кейнсіанська модель, яка припускає «жорсткість» зарплат та цін, крива сукупної пропозиції – горизонтальна пряма.

Р – ціна вітчизняного товару, що експортується; P* – ціна імпортного товару, виражена в іноземній валюті; M_D – крива попиту на імпорт; чим вище ціна імпортного товару, тим менше попит на імпорт; ЕР* – ціна імпортного товару, виражена в національній валюті (Е – курс іноземної валюти);

М = M_D(ЕР*)

На мал. ціни виражені в іноземній валюті, крива попиту побудована для даного рівня валютного курсу Е.

Девальвація (зростання Е) зсуває M_D вліво до M’_D. Обсяг імпорту  з М до М’, оскільки вартість імпорту в національній валюті  з ЕР* до Е’Р*.  попит на іноземну валюту  з Р*М (площа АВСD) до девальвації до P*M’ (площа AEFD) після девальвації.

X_D – крива попиту на експорт; чим вище ціна товару, що експортується, виражена в іноземній валюті, тим нижче зовнішній попит на нього.

X = X_D(P/E)

Р/Е – ціна експортного товару, виражена в іноземній валюті (ціна товару, що експортується, в національній валюті поділена на валютний курс).

Девальвація (зростання Е)  ціна експортного товару в іноземній валюті  з Р/Е до Р/Е’  зростання попиту на експортні товари з боку іноземців  обсяг експорту  з Х до Х’. До девальвації пропозиція іноземної валюти (валютні надходження від експорту) – (Р/Е)Х (площа АВСD), після – (P/E’)X’ (площа AKEF).

Чиста пропозиція іноземної валюти в даній моделі: (Р/Е)Х – Р*М, що відповідає величині чистого експорту, вираженого в іноземній валюті.

Проблема: З одного боку, ціна експортного товару ↓  обсяг експорту ↑. З іншого боку, курс іноземної валюти в результаті девальвації національної ↑  кількість іноземної валюти, що надходить за експортні товари ↓. Експортна виручка зросте, якщо площа AKEF > АВСD. Тоді чистий експорт , чиста пропозиція іноземної валюти , валютний ринок врівноважується. Якщо площа АВСD > AKEF , експортна виручка зменшується. Тоді девальвація веде до скорочення експортних надходжень, погіршення торгового балансу, зменшення чистої пропозиції іноземної валюти та зростання нестабільності на валютному ринку.

Умова Маршала-Лернера

Вплив девальвації на величину валютних надходжень від експорту залежить від еластичності попиту на експорт (X_D). Якщо еластичність мала і складає менше 1, крива X_D відносно крута, площа АВСD > AKEF, отже, експортна виручка внаслідок девальвації зменшується. Її скорочення навіть може перевищувати виграш, отриманий від скорочення імпорту. У цьому випадку девальвація ще більше погіршить торговий баланс і стане причиною нестабільності на валютному ринку.

Якщо еластичність попиту на експорт значна (крива X_D відносно полога, площа AKEF > АВСD), експортна виручка в результаті девальвації , чистий експорт , пропозиція іноземної валюти . Валютний ринок прийде до рівноваги.

Однак, якщо еластичність попиту на імпорт також є незначною, чистий експорт може , чиста пропозиція іноземної валюти .

Умова Маршалла-Лернера передбачає припущення: вихідний стан економіки відповідає нульовому сальдо балансу товарів та послуг і, отже, рівноважному стану валютного ринку.

В даній ситуації, умовою поліпшення чистого експорту в результаті девальвації є умова Маршалла-Лернера:

ε_Х + ε_М > 1

де ε_Х та ε_М, відповідно коефіцієнти еластичності попиту на експорт та на імпорт.

Якщо, наприклад, ε_Х (еластичність попиту на експорт) = 1 (тобто попит зростає тими ж темпами, що і падає ціна), то девальвація не впливає на обсяги експортної виручки в іноземній валюті. Якщо попит на імпорт має якусь еластичність, девальвація скорочує обсяг імпорту, отже, чистий експорт зростає. Якщо ε_М = 1, а експорт також має якусь еластичність, або якщо кожна з еластичностей перевищує ½, то чистий експорт зросте.

Важливо: якщо вихідний стан економіки відповідає від’ємному чистому експорту, то умова Маршалла-Лернера має бути більш жорсткою: сума еластичностей має бути більше, ніж у випадку з нульовим чистим експортом, що необхідно для подолання первісного дефіциту балансу товарів та послуг і стабілізації стану на валютному ринку.

Вплив девальвації (ревальвації у випадку позитивного сальдо торгового балансу) на чистий експорт: еластичності зростають з подовженням часового періоду, тобто у довгостроковому періоді досягається зростання чистого експорту внаслідок девальвації.

Сальдо торгового балансу, як правило, погіршується протягом деяких місяців після девальвації, і лише потім виявляється зворотна тенденція.

Реакція чистого експорту на девальвацію може бути представлена J-кривою, яка носить таку назву внаслідок своєї форми.

J-крива показує тимчасове погіршення торгового балансу внаслідок зменшення курсу національної валюти, що веде до подальшого його поліпшення.

Короткостроковий період (при нульовому чистому експорті) обсяги експорту та імпорту слабко реагують на більш низький валютний курс, умова Маршалла-Лернера не виконується, торговий баланс погіршується, валютний ринок тимчасово відхиляється від стану рівноваги.

Довгостроковий період. Девальвація позитивно впливає на NX. Спекулянти не очікують падіння курсу  не проводять спекулятивних атак. Ситуація на валютному ринку стабілізується.

Причини уповільненої реакції експорту та імпорту на зміну валютного курсу: має пройти час, щоб укласти нові контракти і здійснити поставку за новими цінами, щоб змінити параметри виробництва.

Висновок: девальвація може використовуватися як інструмент економічної політики лише на основі ретельних попередніх досліджень.