30. Поняття валюти та поняття з нею пов’язані. Поняття, види та функції валютного ринку. Співвідношення національного та світового валютних ринків.

Основою національної валютної системи є національна валюта – законний платіжний засіб на території країн, що її випустили.Гроші, що використовуються в МЕВ, стають валютою.

Валюта поділяється на такі категорії:

1. національна;

2. іноземна – платіжний засіб інших держав, що використовується на території даної країни. Є об’єктом купівлі-продажу на валютному ринку, використовується в міжнародних розрахунках, зберігається на рахунках в банках, але не є законним платіжним засобом на території даної держави.

3. резервна – валюта(и), в якій(их) країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються для проведення валютних інтервенцій з метою регулювання обмінного курсу валюти країни, покриття від’ємного сальдо платіжного балансу. Основними резервними валютами на сьогодні є долар США, євро, японська ієна, фунт стерлінгів; Передумови набуття статусу резервної валюти: панівні позиції країни у світовому виробництві, експорті товарів і капіталів, у золотовалютних резервах; розвинута мережа кредитно-банківських установ; ємний ринок позичкових капіталів, лібералізація валютних операцій, вільна конвертованість валюти. Переваги резервної валюти для країни-емітента: можливість покривати дефіцит платіжного балансу національною валютою; сприяння укріпленню позицій національних експортерів на світовому ринку. Зобов’язання для країни, валюта якої є резервною: підтримка відносної стабільності цієї валюти, неможливість проведення девальвації, введення валютних і торгових обмежень.

4. тверда – валюта, що характеризується стабільним обмінним курсом, зміни якого відповідають основним макроекономічним закономірностям.

Конвертованість валюти – здатність резидентів та нерезидентів вільно обмінювати національну валюту на іноземну.

Розрізняють:

• вільну конвертованість означає, що валюта без обмежень обмінюються на будь-які іноземні валюти.

• часткова конвертованість означає існування в країні валютних обмежень;

• неконвертованість означає існування в країні заборони обміну валют для резидентів і нерезидентів;

• внутрішня конвертованість – право резидентів купувати, тримати та проводити операції з іноземною валютою в межах країни. Стосується угод між резидентами в межах своєї країни і означає, наприклад, право українця обміняти гривні на долари, покласти їх на валютний рахунок в банку;

• зовнішня конвертованість – право резидентів здійснювати операції з іноземною валютою з нерезидентами.

Валютне котирування – встановлення валютного курсу на основі обраних ринкових механізмів.

Виділяють:

• пряме котирування (за 1-цю приймається іноземна валюта – 5,32 грн. за 1 дол.)

• зворотне (за одиницю приймається національна грошова одиниця (наприклад, фунт стерлінгів)). Значення зворотного котирування: можливість порівняння курсу національної валюти на різних валютних ринках.

• кросс-котирування – визначення курсів двох валют один до одного через курс кожної з них по відношенню до третьої валюти, зазвичай долара США. Основні котирування встановлюються на міжбанківському валютному ринку.

Коли використовується термін “валютний курс”, як правило, мається на увазі номінальний обмінний курс. Номінальний валютний (обмінний) курс – це відносна ціна валют двох країн, або ціна одиниці валюти однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої.

Знецінення (девальвація) національної валюти – зростання ціни одиниці іноземної валюти в національних грошових одиницях в умовах плаваючих (фіксованих) валютних курсів. Навпаки, подорожчання (ревальвація) – зменшення ціни.

З розвитком міжнародного обміну товарами, пос-лугами, капіталом розвивається і валютний рино Імпортери потребують іноземну валюту, щоб оп-латити свої покупки. Експортери, отримавши ва-лютну виручку в іноземній валюті, продають її в обмін на національну. Інвестори, вкладаючи кап-італ в економіку певної країни, потребують її ва- люту.

На валютному ринку обертаються в основному депозити до запитання у великих банках, які торгують один з одним. Частка валютного ринку, що припадає на обмін готівкових грошей, незначна.

Особливості світового валютного ринку: 1) наці-ональні валютні ринки є інтегрованою складо-вою частиною світового; 2) цілодобове функціо-нування (це можливо за допомогою сучасних засобів телекомунікації).

Учасники валютного ринку: центральні та комер-ційні банки, валютні біржі, брокерські фірми, мі-жнародні корпорації. Основні: комерційні банки (обслуговують як фірми (експортерів, імпорте-рів), так і приватних осіб (туристи, іноземні пер-екази, приватні інвестиції)).

Види валютних ринків: 1)ринок спот або ринок негайної поставки; 2)форвардний (строковий) ринок, де укладаються строкові контракти купі-влі-продажу валют. Розрізняють: форвардні, ф'ю-черсні контракти та валютні опціони.

Завдання валютних органів країни: не допускати сильних коливань валютних курсів, створення стабільних умов функціонування валютного ринку. Функції валютного ринку: 1)забезпечення валютно-кредитного та розрахункового обслуго-вування експортно-імпортних операцій, а також валютних операцій, пов'язаних з інвестуванням капіталу за межі національної економіки; 2)надання можливостей хеджування (страхува-ння валютних ринків), тобто це компенсаційні дії, до яких вдається покупець або продавець на валютному ринку, щоб вберегти свій дохід у ма-йбутньому від зміни валютного курсу; 3)здійснення валютних спекуляцій; розмір приб-утку в цих операціях залежить від різниці між процентними ставками на національному та зак-ордонних валютних ринках, а також від очікува-них змін валютного курсу.