26. Наслідки міжнародного руху трудових ресурсів для країн-експортерів і країн-імпортерів. Державне регулювання міжнародної міграції робочої сили.

Переваги та недоліки міжнародної міграції робочої сили

Країна-експортер робочої сили
Переваги	Недоліки
Надходження переказів емігрантів; відповідне зменшення витрат держави на суспільні блага (освіта, охорона здоров’я, допомоги по безробіттю); інвестування мігрантів при їх поверненні на батьківщину; скорочення безробіття.	Від’їзд висококваліфікованих кадрів веде до скорочення технологічного потенціалу, загального наукового та культурного рівня; недоотримання податків.
Країна-імпортер робочої сили
Переваги		Недоліки
Підвищення конкурентоздатності вітчизняних товарів внаслідок зменшення витрат виробництва, пов’язаних з меншою ціною іноземної робочої сили; освіта, кваліфікація іммігрантів дає країні суттєву економію на професійній підготовці; додаткові податкові надходження з працюючих іммігрантів; зростання виробництва і зайнятості внаслідок припливу іноземних робітників та їх попиту на вітчизняну продукцію; поліпшення демографічної ситуації.		Додаткове навантаження на державний бюджет (сплата допо-мог по безробіттю, збільшення витрат на охорону порядку, утри-мання суспільних шкіл); можлива соціальна напруга в суспільстві (якщо іноземці займають робочі місця, на які претендують місцеві).

Національна міграційна політика – комплекс законодавчих, організаційних та інших заходів, що регулюють в’їзд до країни та виїзд з неї.

Зараз усі країни занепокоєні зростаючими масштабами міграції (особливо нелегальної) і вводять більш жорсткі обмеження на в’їзд. Це пов’язано перш за все з тим, що позитивні економічні ефекти міграції можуть перекриватися негативними ефектами.

Основні форми державного регулювання міграції:

1. встановлення кількісних квот на в’їзд іммігрантів (число іммігрантів в цілому, для окремих галузей та великих фірм); мета квот: забезпечення поступовості припливу мігрантів, виключення неконтрольованого в’їзду;

2. прийняття програм, що фінансуються з бюджету, спрямованих на обмеження припливу іноземної робочої сили або на стимулювання рееміграція (економічна допомога країнам масової еміграції, професійна підготовка іммігрантів, сплата їм спеціальних допомог);

3. обмеження приватного характеру (вимоги до здоров’я іммігрантів, віку, політичного та соціального обличчя);

4. часові обмеження (жорсткий контроль за строками перебування мігрантів у приймаючій країні);

У порівнянні із зовнішньою торгівлею на шляху переміщення робочої сили виникає більше бар’-єрів, ніж на шляху переміщення товарів. Система регулювання міграції розвивається в бік більшої жорсткості

27. Суть, принципи укладання та структура платіжного балансу

Платіжний баланс (ПБ) – статистичний звіт, в якому узагальнюються дані про зовнішньоекономічні операції даної країни з іншими країнами світу за певний період (квартал або рік).

Принципи укладання ПБ:

1) принцип подвійного запису: кожна операція в ПБ відображається двома записами на однакову суму по кредиту та дебету рахунку. У Кредиті записуються угоди, в результаті яких відбувається відплив цінностей і приплив валюти до країни (знак “+”). У Дебеті записуються угоди, в результаті яких країна витрачає валюту в обмін на певні цінності (знак “-”). 2) резиденти-нерезиденти: в ПБ фіксуються угоди між резидентами та нерезидентами. 3) ринкова ціна: для реєстрації в ПБ використовуються ринкові ціни. 4) розрахункова одиниця: ПБ складається в національній валюті або більш стабільній валюті.

Сума всіх кредитових проводок ПБ повинна співпадати із сумою всіх дебетових, а загальне сальдо має дорівнювати нулю. Однак на практиці баланс ніколи не досягається. Різниця між кредитом та дебетом, що вини­кає в результаті часових та вартіс­них розбіжностей, називається «чисті помилки та упущення». Вони є балансуючою статтею.