20. Міжнародні корпорації як суб’єкти зарубіжного інвестування.

До виникнення міжнародних корпорацій в основнму були портфельні інвести-ції, після – прямі. Відбулися також зміни в напр-ямку руху: раніше капітал перміщувався з розви-нених країн до країн, що розвиваються; тепер з розвинених в розвинені.

Основні риси міжнародних корпорацій:

-система міжнародного виробництва (філії розта-шовані в різних країнах);

-висока частка внутрішньофірмової торгівлі;

-певна незалежність дій по відношенню до прий-маючих країн та країн базування;

-глобальна структура зайнятості;

-розробка, передача та використання новітніх технологій в межах корпорації.

Основні інструменти механізму розвитку міжна-родних корпорацій:

-розвиток спеціалізації та кооперації виробницт-ва ( за рахунок спеціалізації – ефективність виро-бництва; кооперування – ефективність кінцевого результату);

-трансфертні ціни (ціни на ресурси, що застосов-уються у внутрішньофірмовому обороті міжнар-одних корпорацій; ціни, які встановлюються на спеціалізовані і кооперовані поставки між різни-ми країнами в рамках міжнародної корпорації, виходячи з необхідності максимізації прибутку і зменшення податків). Результат використання трансфертних цін – це нижча вартість кінцевого продукту та більша конкурентноспроможність;

-міжнародна корпорація – це централізована фін-ансова політика та політика інвестицій, які грун-туються на стратегічному плануванні розвитку міжнародної корпорації;

-спеціальний метод розширення м. к. – це реінве-стування прибутку в країну їх діяльності;

-специфічним методом розвитку м. к. є підкуп та хабарі місцевим органам управління.

Можливі аргументи з боку країн базування про-ти діяльності м. к.:

-перенесення разом з капіталом робочих місць закордон;

-втрата частини бюджетних надходжень.

Аргументи приймаючих країн:

-сировинна орієнтація капіталу;

-монополізація ринку (подавляє нац вир);

-заниження прибутку завдяки централізованій фінансовій політиці (трансферти, валютне і пода-ткове законодавсгво на свою користь);

-можливий політичний вплив.

Результат цієї критики – це державне регулюва-ння іноземних інвестицій приймаючих країнах, яке має такі форми:

-заборона інвестування в окремі галузі;

-встановлення норми інвєстування;

-використання місцевих деталей та напівфабрекатів, розширення експорту виробленної продукц-ії, проведення науково-дослідної та науково-кон-структорської діяльності.

Аргументи на користь м. к. з боку приймаючих країн:

-отримання додаткових ресурсів включаючих ка-пітал, технологію, управлінський досвід та квалі-фіковану працю (стимул розвитку національної єкономіки);

-М. к. спрямовують частини свого виробництва на експорт (розвивають експортні можливості приймаючої країни).

Наслідки діяльності м. к. на міжнародних р:

-м. к. мають колосальний економічний потенціал і тому визначають характер міжнародних еконо-мічних зв’язків і стратегію розвитку світової еко-нміки в сучасних умовах. М. к. контролюють біл-ьше половини обсягу світової торгівлі, а ⅓ світо-вого товарного обороту є їхніми внутрішньофір-мовими поставками. Вони забезпечують і контр-олюють більше 60% інвестицій в розвинутих кр-аїнах, володіють 50-80% патентів і ліцензій на високі технології;

-окрім традиційної форми міжнародних відносин (міжнародна торгівля), м. к. активно розвивають нові форми обміну – виробниче співробітництво, обмін науковими технологіями, знаннями і досві-дом, іншими послугами. М. к. стимулювали знач-не ускладнення продукції, часту зміну і оновлен-ня продукції, швидке розширення її асортименту, зростання кількості взаємозамінників товарів, зр-остання ступення обробки сировини і матеріалів, розширення поставок проміжної продукції.