2. Економічна суть державного боргу та його вплив на фінансове становище держави

2.1. Аналіз формування державного боргу України

Економічна суть державного боргу проявляється в переломленні через такі дві властиві йому функції: а) фіскальна – залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків; б) регулятивна – коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів національним (центральним) банком країни.

Структурно державний борг України складається з внутрішнього і зовнішнього (це зобов’язання, відповідно, перед резидентами і нерезидентами). Ретроспективний аналіз засад формування і обслуговування державного боргу України, а також управління ним дозволяє виділити кілька етапів цього процесу.

Перший з них (1991 р. – перша половина 1994 р.) характеризується безсистемним утворенням боргу: залучалися прямі кредити НБУ, надавались урядові гарантії щодо іноземних кредитів українським підприємствам, урегульовувалися боргові взаємовідносини з Російською Федерацією. На початок 1994 р. державний борг України становив 4,8 млрд. дол.

На другому етапі (друга половина 1994 р. – перша половина 1997 р.), поряд з продовженням боргової політики попередніх років, активізувалися зв’язки з міжнародними фінансовими організаціями. За цей період зовнішній борг зріс на 56%. Починаючи з 1995 р. внутрішній борг формується переважно шляхом розміщення облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП). Запозичення коштів через механізм ОВДП пожвавило економічний кругообіг, визначило нові можливості щодо управління бюджетним дефіцитом, підтримало ліквідність різних фінансових інститутів . Але, разом з тим, надмірне форсування (з 1996 р.) динаміки внутрішнього боргу і перехід до фінансування бюджетного дефіциту переважно за рахунок випуску облігацій держпозик зумовили штучну надекспансію сектора ОВДП у структурі боргових зобов’язань держави.

Активізація операцій на боргових ринках, поряд з розширенням позичкового інструментарію, зумовили значне зростання державного боргу до (станом на 1 липня 1997 року) 12 млрд. дол. ( у тому числі зовнішній – 74,1% і внутрішній – 25,9%).

Найгостріше проблеми управління державним боргом далися взнаки на третьому етапі, що розпочався з другої половини 1997 року. Необхідність виконання Україною своїх боргових зобов’язань (особливо їх “пікових” виплат в окремі періоди), у поєднанні зі світовою фінансовою кризою, дуже загострили ситуацію. Дорогі та короткострокові внутрішні запозичення спричинили появу зловісної піраміди ОВДП, коли значна частина нових надходжень направляється на погашення попередніх випусків облігацій. За 1995 – 1999 рр. видатки держбюджету на обслуговування ОВДП збільшилися з 51,2 млрд. грн. до 1662,1 млрд. грн., тобто у 32,5 рази. Станом на 1 січня 2000 р., загальна сума державного боргу становить 15,2 млрд. дол., у тому числі зовнішній – 12,4 млрд. дол. ( або 81,6%) і внутрішній – 2,8 млрд. дол. (або 18,4%).

Динаміку державного боргу України (у вартісному обчисленні) показано в таблиці 2.

Таблиця 2