38 Узагальненість перцептивного образу та її дослідження в різних теоріях сприймання (теорія категоризації сприймання, теорія перцептивнийх дій).

Узагальненість сприймання – це відображення одиничного випадку як особливого вияву загального. Певне узагальнення наявне в кожному акті сприймання.

Ступінь узагальнення залежить від: рівня знань людини та обсягу знань людини ((наприклад, яскраво-червона квітка може сприйматися нами як фас тар або як представник сімейства складноцвітних).

Узагальнення є вищим виявом усвідомленості людського сприймання. В акті узагальнення втілюється єдність чуттєвих і логічних елементів, взаємозв»язок сенсорної і мисленнєвої діяльності людини.

Знаряддям узагальнення є слово. Називання предметів підвищує рівень узагальнення сприймання.

Основні механізми забезпечення узагальненості перцептивного образу пояснюються за допомогою таких теорій:

1)Теорії категоризації сприймання: сприймаючи конкретний предмет або подію, людина звичайно усвідомлює їх як вияв загального і відносить до певної категорії об»єктів чи подій. Будь-яке сприймання є включенням сприйнятого змісту в певну систему понять, що є продуктом суспільно-історичного розвитку.

2)Теорія перцептивних дій:

Перцептивні дії – особливий вид дій, що суттєво відрізняються від дій, спрямованих на задоволення потреб людини. Мета перцептивних дій - не зміна об’єктів та явищ, а одержання корисної інформації про їх властивості й характеристики. (Приклад перцептивних дій: різні системи перцептивних дій застосовує геодезист, котрий вивчає рельєф місцевості і живописець, який художніми засобами відтворює привабливий ландшафт).

Перцептивні дії в процесі розвитку дитини проходять кілька етапів:

1.У дитини ці дії виникають спочатку як розгорнуті зовнішньорухові дії руки чи ока, що обстежують незнайомий предмет чи сукупність предметів і створюють їхні моторні копії;

2. Поступово зовнішні перцептивні дії згортаються, втрачають свій зовнішньо руховий малюнок і створюють систему внутрішніх перцептивних дій, як становлять механізм зрілого сприймання. Це сприймання має вигляд миттєвого відображення об’єкта.

(У дорослої людини - система перцептивних дії стає знову розгорнутою в таких ситуаціях: а) коли людина знайомиться з чимось новим; б) в складних умовах спостереження).

Процес згортання перцептивних дій, а фактично досягання узагальненості сприймання, досягається в результаті формуванням у людини численних систем еталонів, якими є фіксовані в пам’яті найбільш інформативні ознаки предметів. Величезну кількість таких еталонів людина засвоює в процесі навчання. (Наприклад, це суспільно вироблені систем фонем рідної мови, геометричні фігури, кольори спектра тощо).Такі специфічно людські еталони підносять відчуття та сприймання на рівень вищих психічних функцій. Еталони, на яких базується чуттєве сприймання, суттєво зменшують кількість інформації, що вимагає переробки. Достатньо вловили лише кілька ознак предметів, щоб сформулювати його цілісний образ.

№ 39. Цілісність та структурність сприйняття. Різні погляди на їх механізми.

Цілісність сприйняття – здатність людини сприймати не окремі властивості предметів, , а сприймати їх як цілісний предмет. (Приклад: розглядаючи на рисунку чотирикутник, ми сприймаємо не систему чотирьох відрізки прямих ліній, а бачимо зразу чотирикутник, теж саме – з кругом чи трикутником. Розмовляючи по телефону ми можемо деякі звуи чути не чітко, але ми розуміємо, сприймаємо смисл розмови).

Цілісний образ предметів складається на основі узагальнення знань про окремі властивості і якості предметів, які отриманні у вигляді різних відчуттів.

Сприйняття цілого впливає на сприйняття окремих його частин та властивостей і водночас само по собі зумовлюється ними. (Приклад: залежно від того, що сприймається – стара чи молода жінка, ваза чи два профілі, по різному можуть тлумачитися одні й ті ж самі подразники).

Структурність сприйняття – здатність людини сприймати не просто конгломерат відчуттів, а відображувати взаємозв’язки різних властивостей, тобто, сприймати структуру предмета. (Навіть, якщо змінюються окремі відчуття від предмета, загальна структура образу залишається незмінною. Наприклад, таж сама мелодія на різних музичних інструментах чи в різних регістрах сприймається однаково. Також, якщо намалювати мінімальну кількість елементів людського обличчя, цього цілком достатньо для його цілісного сприйняття.).

Різні погляди на їх механізми цілісності та структурності сприйняття.

1-ий підхід (І.М.Сеченов):

Джерелами цілісності та структурності є:

А) особливості самих предметів;

Б)предметна діяльність людини

Цілісніть і структурність сприйняття – результат рефлекторної діяльності аналізаторів (І.М.Сеченов).

2-ий підхід (гештальтпсихологія):

Гештальтпсихологи пояснюють цілісність прийняття не об’єктивною цілісністю предметів і явищ, а внутрішніми властивостями «духу», його початковими цілісними структурами. Вони стверджують, що в акті сприйняття здійснюються своєрідне формотворення, надається цілісність і структурність предметам, які відображаються. Вони вважають цілісність лише суб’єктиною якістю, яка виникає в процесі діяльності відображення.

З точки зору гештальтпсихологів в процесі сприйняття хаотичність, неупорядкованість світу перетворюється в певні структури, у певні форми, в результаті чого предмети виступають як цілісні.

1-ий підхід можна назвати об”єктивним, 2-ий підхід можна назвати суб”єктивним.

(Богословський, с.197-198.; Петровський, с. 251)

№ 40. Предметність та осмисленість (усвідомленість) сприймання як його змістовні характеристики.

Предметність сприйняття проявляється в тому, що різні за якостями відчуття, отримувані від предмета, поєднуються і співвідносяться до цього предмета, як до окремої речі, яке має певне призначення.

Предметне сприйняття зумовлює інше, ніж у відчуттях, відображення дійсності. (У тварин їх поведінка часто будується лише на окремих відчуттях. Так, наприклад. нічні комахи летять на будь-яке світло і гинуть. Чайка насиджує усякий предмет, якби він був лише певної форми та розміру. На такому рівні розвитку психіки предметний образ не формується, дійсність диференціюється за якостями відчуттів, речі розкладаються на кольори, звуки, смаки тощо. При предметному відображенні дійсності різні за якостями відчуття поєднуються й об”єкт відтворюється у багатстві його властивостей.

Осмисленість (усвідомленість) сприйняття виявляється в тому, що воно має узагальнений характер, а кожен предмет, що сприймається, позначається словом-поняттям і відноситься до певного класу. На цій підставі в предметі відшукуються ознаки, властиві всім предметам цього класу.

Усвідомленість сприймання демонструє його тісний зв”язок з мисленням, розумінням сутності предмета. Залежно від обсягу знань і розвитку мислення змінюється усвідомленість сприйняття (так, той самий предмет, може сприйматися як проста склянка або як кришталевий келих).

(Трофімов, с. с.201-202. с.204).