7. Сприяння створенню комплексної інфраструктури охорони навколишнього середовища.

Збалансованість міського розвитку визначається багатьма парамет­рами, у тому числі наявністю надійних систем водопостачання; якістю води, повітря; створенням інфраструктури охорони навколишнього середовища, шо дає змогу забезпечувати дотримання санітарно-гігієнічних норм.

З урахуванням щільного розселення користувачів, урбанізації, за належ­ного управління процесом життєдіяльності виникає необхідність створення збалансованої інфраструктури охорони навколишнього середовища на ос­нові адекватної політики ціноутворення, впровадження освітніх програм, справедливих механізмів доступу до екологічної інформації, що є раціональ­ними з економічного та екологічного поглядів. Неадекватність і відсутність інфраструктури охорони навколишнього середовища — причини високих щорічних показників захворюваності та демографічних криз, які можна бу­ло б попередити або взагалі уникнути.

Застосування комплексного системного підходу до забезпечення еко­логічно безпечної інфраструктури в населених пунктах, зокрема в інтересах міської і сільської громад, є своєрідним внеском у гармонізацію життєдіяль­ності, на основі якого досягається поліпшення умов життя, підвищення продуктивності праці, зміцнення здоров'я, скорочення соціальних видатків.

Мета збалансованого розвитку населених пунктів полягає у створенні адекватної інфраструктури охорони навколишнього середовища в усіх населених пунктах.

Для досягнення цієї мети потрібно, щоб усі країни, які розвиваються, включали у свої національні стратегії програми створення необхідного по­тенціалу технічних, фінансових і людських ресурсів, із тим щоб забезпечи­ти більш повну інтеграцію діяльності з планування екологічних та інших інфраструктур.

Тому слід провести оцінку екологічності інфраструктури населених пунктів, розробити національні завдання щодо обробки і вилучення відходів, впроваджувати екологічно безпечні технології. За допомогою дво-та багатосторонніх договорів потрібно посилювати інфраструктуру населе­них пунктів та програми охорони навколишнього середовища, спрямовані на сприяння затвердженню в життєдіяльності населених пунктів комплекс­ного системного підходу до планування, розвитку, утримання інфраструкту­ри охорони навколишнього середовища (водопостачання, санітарія, ка­налізації, вилучення твердих відходів). Слід також посилювати координацію дій місцевих установ та співробітництво з представниками міжнародних ор­ганів і місцевої влади, приватним сектором і групами громадськості. Діяльність усіх установ, що створюють інфраструктуру охорони навколиш­нього середовища, повинна відображати екосистемний або цілісно-територіальний підхід до населених пунктів як об'єктів еко­логічного управління і повинна містити заходи щодо контролю, прикладних досліджень, передавання відповідної технології і технічного співробітництва з програмних видів діяльності.

.8. ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ НАСЕЛЕНИМИ ПУНКТАМИ.

Мета вдосконалення полягає в тому, щоб забезпечити раціональне сис­темне управління всіма міськими населеними пунктами, посилити їхні мож­ливості в питанні гармонізації життєдіяльності, поліпшення житлових умов населення, сприяючи таким чином реалізації цілей збалансованого розвитку.

На практиці це означає прийняття керівних принципів управління містами в таких галузях, як раціональне землекористування, охорона навколишнього середовища міст, експлуатація інфраструктури, а також муніци­пальне фінансування та управління.

Сучасні стратегії планування міст, спрямовані на розв'язання еколо­гічних і соціальних питань, мають орієнтуватися на:

• скорочення субсидій і стягнення повної вартості екологічних та ін­ших послуг (наприклад, водопостачання, каналізація, прибирання сміття, утримання доріг, телекомунікації), що надаються районам, де мешкають особи з вищим рівнем доходів;

• поліпшення інфраструктури і надання послуг у бідніших районах міст;

• розробку місцевої стратегії для поліпшення якості життя і навколиш­нього середовища, яка передбачає розв'язання питань використання земельних ресурсів, капіталовкладень у державному і приватному сек­торах, а також мобілізацію людських і матеріальних ресурсів, сприя­ ючи створенню робочих місць, екологічно безпечніших і спрямова­них на охорону здоров'я людини.

Рекомендується за активної участі ділових кіл здійснити в деяких містах експериментальні проекти в галузі збирання, обробки і наступного опри­люднення даних про ці міста, у тому числі аналіз екологічних наслідків на місцевому рівні (як це зроблено, наприклад, у м. Ніжині). Уряд має поши­рювати експериментальні результати на інші міста, селища, райони.

Щоб запобігти виснаженню природного потенціалу, слід, де можливо, здійснювати огляди (моніторинг) процесів і політики в галузі урбанізації для оцінки екологічних наслідків зростання і застосовувати на практиці такі підходи в галузі міського планування й управління, які б конкретно відпо­відали принципам гармонізації життєдіяльності населення міст.

Містам слід посилювати співробітництво між собою, а також із містами розвинених країн під егідою міжнародних неурядових організацій, таких як Міжнародна спілка органів місцевого управління, Міжнародна рада місце­вих екологічних ініціатив, Всесвітня федерація міст-побратимів тощо.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

1. Яке значення і які особливості сис­теми місцевого екологічного управ­ління у впровадженні принципів гар­монізації життєдіяльності суспіль­ства і природи, збалансованого роз­витку?

2. Наведіть законодавчі акти, якими визначаються функції місцевого еко­логічного управління. Які управлінські механізми забезпе­чують ефективність функціонування системи місцевого екологічного уп­равління?

3. Які вимоги висуваються до місцевих програм дій?

4. У чому полягають особливості про­ведення міського комплексного еко­логічного аудиту? Які його завдан­ня?

5. Яким чином повинна формуватись інфраструктура місцевого екологіч­ного управління?

6