14. Складові системного блоку

СКЛАД СИСТЕМНОГО БЛОКУ:

Системна папка (motherboard - материнська плата)

На системній платі розташовуються:

Центральний процесор

оперативна пам'ять

постійний запам'ятовуючий пристрій (Біос)

адаптери

Центральний процесор – „мозок” комп’ютера. Саме він розпізнає і виконуєкоманди і програми, які задаються комп’ютеру, зчитує і записує інформацію в пам’ять, передає команди іншим частинам комп’ютера. Від того, наскільки потужний процесор встановлений на комп’ютер і залежить його продуктивність. Ззовнішніми пристроями процесор може обмінюватись даними за допомогою шини, в склад якої входить шина адреси, даних і управління. Процесор може виконувати чотири основні математичні операції: додавання, віднімання, множення і ділення над війковими числами. Крім того, операції комп’ютерної логіки: порівняння, умовний перехід та повторення.

Оперативна пам’ять З оперативної пам’яті процесор бере програми і вихідні дані для обробки. В неї він записує отримані результати. При виключенні комп’ютера вся інформації з оперативної пам’яті витирається. Її можна порівняти з класною дошкою, інформація на якій постійно витирається і замінюється новою.

Постійний запам’ятовуючий пристрій (Біос) Системна плата будь-якого комп’ютера містить постійний запам’ятовуючий пристрій – мікросхему із записаним набором програм.

Зовнішня дискова пам’ять

Зовнішня пам’ять комп’ютера набагато більшаніж оперативна пам’ять. Але вона на багато повільніша від оперативної. Це пояснюється тим, що в конструкції пристроїв зовнішньої пам’яті є механічні рухливі частини, тому швидкість їх роботи на багато нижча.

Дисковводи – це пристрої для запису, зчитування і довгого зберігання інформації на гнучких магнітних дисках (дискетах).

Вінчестери – пристрої для запису, зчитування і довгого збереження інформації на жорстких магнітних дисках. Зберігає дані користувача, прикладні програми, а також операційну систему.

Оптичні дисковводи – пристрої для роботи з лазерними дисками.

Адаптери – це електронні схеми, які керують роботою будь-якого зовнішнього пристрою.

15.Накопичувачі, їх види та властивості.

Накопичувачі називають ще зовнішньою пам’яттю комп’ютера. Накопичував складається з двох частин: носія – пристрою, на якому зберігається інформація, та приводу – пристрою, призначеного для зчитування інформації з носія і запису інформації на носій. Для роботи із зовнішньою пам’яттю необхідна наявність накопичувача (пристою, що забезпечує запис і (або) читання інформації) та пристроїв зберігання – носія. Основні види накопичувачів: · накопичувачі на гнучких магнітних дисках (НГМД); · накопичувачі на жорстких магнітних дисках (НГМД); · накопичувачі на магнітній стрічці (НМС); · накопичувачі CD-ROM, CD-RW, DVD. Їм відповідають основні види носіїв: · гнучкі магнітні диски (Floppy Disk) (діаметром 3,5 дюйма та об’ємом 1,44 Мб), диски для змінних носіїв; · жорсткі магнітні диски (Hard Disk), їх ще називають "вінчестери" · касети для стримерів та інших НМС; · диски CD-ROM, Принцип роботи магнітних запам’ятовуючих пристроїв грунтується на способах зберігання інформації з використанням магнітних властивостей матеріалів.

Дискові пристрої ділять на гнучкі (Floppy Disk) і жорсткі (Hard Disk) накопичувачі та носії. Основною властивістю дискових магнітних пристроїв є запис інформації на носій на концентричні замкнені доріжки з використанням фізичного та логічного цифрового кодування інформації. В накопичувачах на магнітних стрічках (частіше всього у такими пристроями є стримери) запис здійснюється на міні-касети. Ємність таких касет – від 40 Мб до 13 Гб, швидкість передачі даних – від 2 до 9 Мб за хвилину, довжина стрічки – від 63,5 до 230 м, кількість доріжок – від 20 до 144. CD-ROM – це оптичний носій інформації, призначений для тільки для читання, на якому може зберігатися до 650 Мб даних. Доступ до даних на CD-ROM здійснюється швидше, ніж до даних на дискетах, але повільніше, ніж на жорстких дисках. Компакт-диск діаметром 120 мм (біля 4,75 дюйма) виготовлений із полімеру та покритий металевою плівкою.