8. Інформаційні процеси

Інформаці́йні проце́си — послідовна зміна стану та (або) уявлення про інформацію в результаті дій, які з нею можна виконувати. Такими діями є — створення, збирання, зберігання, обробка, відображення, передавання, розповсюдження, використання і захист інформації. Під час інформаційного процесу дані перетворюються з одного виду в інший за допомогою певних методів. Інформаційні процеси відбуваються при передачі інформації від джерела до приймача за допомогою каналу передачі. Інформаційні процеси відбуваються при передачі інформації від джерела до приймача за допомогою каналу передачі. Схема передачі інформації (у загальному вигляді): джерело інформації — канал передачі — приймач інформації. Джерелом інформації можуть бути природні об'єкти (планети, зірки, люди, тварини, рослини, поля, луки, ліси, гори…), книжки, газети, журнали, малюнки, наукові експерименти, конструкторські розробки, випробування нових матеріалів і приладів тощо. Каналами передачі можуть бути світлові, звукові, електричні сигнали та електромагнітні хвилі тощо. Для передачі інформації на значні відстані використовують технічні досягнення: телефон, телетайп (передача текстів), телефакс (передача зображень документів), модем (передача комп'ютерних сигналів). Приймачами (споживачами) інформації можуть бути люди, тварини, рослини, різного роду знаряддя і машини. Приклади передачі інформації:гучномовець(джерело) через звукові хвилі (канал передачі) розповідає останні вісті слухічам (приймачам);на магнітофоні з касети-джерела переписується музика на касету-приймач по електромагнітному каналу передачі.

9.Кодування і-ції, двійкова система числення

Кодува́ння (англ. encoding, нім. Kodieren n) — 1. Операція заміни звичайних текстових данних скороченими умовними позначеннями; переклад будь-якої інформації, вираженої засобами природної мови, в послідовність умовних символів, сигналів за певними правилами, що називають кодом. Ефективне кодування — кодування, яке передбачає усунення надлишковості інформації. Завадостійке кодування — кодування, яке характеризується підвищенням вірогідності передачі інформації без помилок. Кодування інформації — перетворення будь-якої інформації в кодові комбінації для передачі, зберігання і т. ін.Кодування (криптографія) — шифрування повідомлення (сигналу) за допомогою коду. Двійкова система числення використовує для запису чисел тільки два символи, зазвичай 0 (нуль) та 1 (одиницю). Детальніше, двійкова система числення є позиційною системою числення, база якої дорівнює двом. Завдяки тому, що таку систему доволі просто використовувати у електричних схемах, двійкова система отримала широке розповсюдження у світі обчислювальних пристроїв.

10. Одиниці виміру ін-ції.

Більшими одиницями виміру інформації є кілобайти, мегабайти й гігабайти:1 Кбайт (один кілобайт) = 1024 байт;1 Мбайт (один мегабайт) = 1024 Кбайт;1 Гбайт (один гігабайт) = 1024 Мбайт. Біт — (англ. bit, переклад:шматочок)- мінімальна одиниця кількості інформації, яка дорівнює одному двійковому розряду, який може бути рівним одному з двох значень/станів (0 або 1), застосовуваних для представлення даних у двійковій системі числення. Число бітів пам'яті ЕОМ визначається максимальною кількістю двійкових цифр, які в ній вміщуються. Число бітів даних — це кількість двійкових розрядів, в яких вони записані. Байт (byte) — одиниця виміру обсягу даних. Найменша адресована одиниця пам'яті ЕОМ. Містить 8 бітів Ексаба́йт (Ебайт, Еб; англ. exabyte) м., скл. — кратна одиниця виміру кількості інформації, що дорівнює 260 стандартним (8-бітним) байтам або 1024 петабайтам. Зетаба́йт (Збайт, Зб; англ. zettabyte) м., скл. — кратна одиниця виміру кількості інформації, що дорівнює 270 стандартним (8-бітним) байтам або 1024 ексабайтам. Назва «Зетаба́йт» використовується для вказування об'єму пам'яті в різних електронних пристроях. Гігабайт — кратна одиниця виміру кількості інформації, що дорівнює 1 073 741 824 (230) стандартним (8-бітним) байтам або 1024 мегабайтам.