23. Поняття файлу. Ім’я та розширення імені файлу. Каталоги ( файли) та підкаталоги файлів. Шлях до файлу.

Файл — це іменована сукупність інформації, яка розміщена в зовнішній пам'яті комп'ютера. У файлах на диску зберігаються і програми, і дані різних користувачів, і ігри (які часто містять кілька файлів). Донедавна при створенні імен файлів дозволялося використовувати лише латинські літери, однак у багатьох сучасних комп'ютерних системах це обмеження знімається. Принципи іменування файлів можуть бути різними. Найчастіше ім'я файлу складається з двох частин, які розділяються при написанні крапкою. Першу частину імені задає автор файлу. При цьому бажано, щоб в імені відображався зміст цього файлу. Наприклад, якщо це ігрова програма, то ім'я файлу — назва гри. Друга частина, що називається розширенням імені файлу, показує, до якої категорії належить файл. Розширення найчастіше складається з трьох символів. Існують стандартні розширення, за якими можна визначити, що містить файл — готову до запуску програму, опис або допоміжні дані програми і т.д. Прикладами стандартних розширень є:

exe, com — програма на машинній мові, готова до виконання;

bat — текстовий файл, що містить інформацію для запуску ехе-, com-файлів;

txt, doc — файли, що містять текстову інформацію;

Ьтр, рсх — файли малюнків;

arj, zip — архіви, що містять файли, спеціальним способом зменшені в обсязі;

hip — файли довідникової системи;

drv, sys — службові програми комп'ютера;

bas, pas — файли програм на мовах програмування Бейсік і Паскаль.

Користувач сам може придумати розширення імені свого файлу. Розширення є необов'язковим, однак бажаним елементом імені файлу, тому що допомагає розрізняти файли за призначенням та типами. Файли на диску об'єднуються в каталоги. Кожний каталог може містити в собі як файли, так і інші каталоги. Кожний диск має один головний каталог, який називається кореневим. Усі інші каталоги є його підкаталогами різних рівнів. їх імена мають таку саму структуру, як і імена файлів, однак, як правило, вони не мають розши¬рення і складаються з одного слова. Система каталогів на диску утворює складну структуру, що називається дере¬вовидною.Файли, які належать до різних програмних систем, різним користувачам тощо розміщують в окремих каталогах, що значно спрощує їх пошук та доступ до них. Так, ігрові програми зручно зберігати в каталозі GAMES (імена ката¬логів часто позначають великими літерами). Для кожної гри також зручно мати свій підкаталог. Можна бачити, що каталог GAMES, призначений для зберігання ігрових програм, містить три підкаталоги: PRINCE, DYNA і BARBIE. Підкаталоги PRINCE і BARBIE інших підкаталогів не мають, а підкаталог DYNA включає підкаталог GFX. У кожній грі є запускаючий її файл з розширенням .ехе. Каталоги також містять інші допоміжні файли. Імена файлів позначені малими буквами і знаходяться на різних рівнях дерева. Так, файли ігор PRINCE та BARBIE знаходяться на другому рівні (на першому - GAMES), a файли підкаталогу GFX — на третьому. Каталог, з файлами якого працюють у даний момент, називається активним або поточним. Щоб звернутися до файлу, що знаходиться в активному каталозі, достатньо вказати його ім'я. Послідовно переходячи з каталогу в каталог, отримують доступ до файлів, що знаходяться на різних рівнях. До файлу, розташованого в будь-якому місці деревовидної структури, можна також звернутися, вказавши шлях до нього. Так, шлях до файлу, що запускає гру PRINCE, має вигляд

C:\GAMES\PRINCE\prince.exe

Він складається з імені диска (літера з двокрапкою), послідовного списку каталогів, розділених зворотною похилою рискою (англ. back slash — "бек слеш"), та імені файлу. Зворотна похила риска перед іменем першого каталогу вказує на те, що шлях починається від кореневого каталогу диска (інакше пошук здійснюється з поточного каталогу). Шлях до файлу іноді називають маршрутом. Коли вказується шлях до файлу на поточному диску, ім'я диска вказувати не обов'язково. Гнучкі магнітні диски мають імена А: та В:. Імена С:, D: і т.д. надають жорстким і оптичним дискам, а також розділам, на які поділяються жорсткі диски. Ці розділи називаються логічними дисками.