15. Класифікація форм державного устрою.

За формою державного устрою держави поділяються на: прості та складні. Серед простих держав визначають унітарну. Унітарна держава — це єдина держава, адміністративно-територіальні одиниці якої не мають ознак суверенітету. Простим (унітарним) державам притаманні такі важливі риси: — цілісність та недоторканність території у межах державного кордону; — єдина конституція, дія якої поширюється на всю територію країни; — єдина система державного апарату, що поширює свої повноваження на територію всієї країни, на всіх громадян (єдині глава держави, законодавчі, виконавчі та судові органи влади); — єдина система права і система законодавства;

— єдине громадянство та державна символіка; — адміністративно-територіальні одиниці (області, графства, воєводства, провінції) не мають основних ознак державності, у тому числі політичної самостійності; Залежно від характеру державних утворень прості (унітарні) держави поділяють на:

централізовані — держави, адміністративно-територіальні одиниці яких мають рівний правовий статус (голови місцевих органів влади призначаються центральними органами державної влади — Пакистан, Фінляндія, Данія, Польща); децентралізовані — держави, адміністративно-територіальні одиниці котрих наділені певними пільгами із самоврядування Серед складних держав розрізняють:

федерацію, конфедерацію, імперію. Федерація (пізньолат. foederatio — союз, об'єднання) — це складна держава, що являє собою союз ряду державних утворень, які мають певну політичну самостійність.Федеративний устрій низки держав обумовлений багатонаціональним складом населення, яке проживає на їх території. Для федерації притаманні такі ознаки: — єдина територія складається з територій адміністративно-територіальних одиниць — суб'єктів, які мають назву провінцій (Канада), штатів (США), земель (Австрія), еміратів (ОАЕ), кантонів (Швейцарія) тощо, свій територіальний устрій у межах єдиного загальнодержавного кордону; — наявність трьох рівнів повноважень органів влади і їх відповідної компетенції: а) виключних повноважень федерації,

б) виключних повноважень суб'єктів, в) сумісної компетенції; — існування загальнофедеративних органів державної влади, рішення яких є обов'язковими для суб'єктів федерації, відповідно до конституційно закріпленого обсягу владних повноважень; — законодавчі, судові, виконавчі органи влади суб'єктів федерації мають власну спеціальну компетенцію, яка не збігається з компетенцією центральних (федеральних) органів; — державні утворення об'єднані у федерацію на підставі союзного договору, зберігають при цьому право на самовизначення і вихід з федерації;.

За окремими критеріями федерації можна поділити на декілька видів: Конфедерація — це тимчасовий союз суверенних держав, що об'єднались для досягнення спільної мети у певній сфері державної діяльності (оборона країни, розвиток грошово-кредитної системи тощо). Конфедерація має нестійкий характер, з часом вона або розпадається (Австро-Угорщина), або перетворюється на федерацію (Швейцарія, США). Конфедерації притаманні такі ознаки: — це об'єднання суверенних держав на підставі договору; — відсутність спільної для всієї конфедерації єдиної території та державного кордону; — відсутність спільної для всієї конфедерації конституції, системи законодавства, громадянства, судової та фінансової системи (у тому числі бюджету);