78 Загальна характеристика романо-германського типу правової системи

Романо-германська правова сім'я виникла на основі римського права в XII - на початку XIII ст. На території теперішніх європейських країн до її поширення застосовували норми-звичаї, закони варварів ("закони" германських та інших племен), що були надзвичайно різноманітними. Формування романо-германської правової системи відбувал ося в умовах роз'єднаності країн Західної Європи і переконання, що таке об'єднання нереальне. Спочатку римське право поширювалося переважно в містах середньовічної Європи. Основою розвитку даної правової системи стали загальна культура і традиції країн континентальної Європи, що сприйняли римське право завдяки його популяризації в університетах. Рецепція (процес запозичення і використання римського права, його понятійного апарату, структури, логіки викладу, юридичної техніки) почалася з його тлумачення і завершилася включенням абстрактних норм у кодекси європейських держав. Особливої популярності рецепція римського права набула в Німеччині з XV ст., спричинивши на неї сильніший вплив, ніж на Францію. Університетська концепція права базувалася на понятті права як належного (яким воно повинно бути), а не існуючого (яким воно є). Вивчення права розглядали не з вузької (практичної) точки зору, а в широкому (соціальному) аспекті, в тісному зв'язку з нормами моралі. Практична діяльність суддів була орієнтована на положення права, а не на самостійне винесення рішення по справі. Це визначило корінну відмінність континентального права від англо-американського.

Для становлення романо-германської правової сім'ї велике значення мало канонічне (церковне) право. У ХІХ-ХХ ст. визначилися романський і германський підтипи (групи) правових систем, закріпились їх загальні специфічні риси: 1) пріоритет закону як головного інструмента в створенні національної правової системи; 2) кодифікація законодавства з метою звільнення його від застарілих норм і понять.

Нині демократичні традиції романо-германського права доповнились ідеями створення "європейського дому", євросоюзу. Популярними стали ідеї правової інтеграції країн, які мають, безперечно, позитивне значення. Центром розвитку романо-германського типу правової системи вважають континентальну Європу, саме тому його ще називають континентальним.. Романо-германська (континентальна) правова сім'я - це сукупність національних правових систем держав, які мають загальні риси, що проявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку на основі давньоримського права та його пристосування (разом з канонічними і місцевими нормами-звичаями) до нових національних умов, її характерною рисою є домінування нормативно-правового акту (закону) як форми (джерела) права. Ще однією особливістю є те, що в усіх країнах, які належать до романо-германської правової сім'ї, визнається диференціація права на публічне і приватне. Кодекс у романо-германській правовій сім'ї не вирішує конкретних питань лише на основі практики. Його завдання -дати загальні, систематизовані правила, на підставі яких суб'єкти можуть визначити, в який спосіб повинні бути вирішені ті чи інші питання. Правова норма романо-германської правової сім'ї є чимось середнім між конкретним правилом поведінки і загальними принципами права. Майстерність юриста вбачається у вмінні віднайти норму і сформулювати її з урахуванням зазначеної рівноваги. Тому норми права не повинні бути надто загальними, бо у цьому випадку вони перестають бути провідними вказівками до дії, але водночас вони мають бути настільки узагальненими, щоб регулювати відповідний тип відносин, а не застосовуватися лише до конкретної ситуації.