12. Типи соціологічних досліджень

Соціологічне дослідження — система логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур для отримання наукових знань про соціальне явище, процес. У визначенні, яке надають Горшков та Шереги, соціологічне дослідження розуміється знову як система логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур, але надалі воно уточнюється — пов'язаних однією метою: отримати достовірну інформацію про ті явища або процеси, що вивчаються, про тенденції або суперечності їх функціонування і розвитку, щоб ці дані могли бути використані в практиці соціального управління різноманітними сферами суспільного життя. Остання поправка досить суперечлива, адже є дослідження й за принципом «знання заради знання», але в результаті всі дослідження мають на меті підкорегувати в ідеальніший бік суспільний розвиток, і тому його можна прийняти.

А) фундаментальні та прикладні

Відповідно до визначеної мети соціологічні дослідження поділяються на фундаментальні та прикладні. В найзагальнішому розумінні фундаментальні мають за мету розвиток науки. Прикладні ставлять за мету отримання та використання знань для вдосконалення соціальних процесів, вирішення різноманітних завдань життєдіяльності суспільства. З іншого боку розглядають вже три підвиди — фундаментальні, прикладні та комплексні соціологічні дослідження. Фундаментальні дослідження спрямовані на виявлення та аналіз соціальних тенденцій, закономірностей розвитку і пов'язані, як правило, з вирішенням складних проблем суспільства та його масштабних складових частин (інститути, галузі та сфери життєдіяльності тощо). Прикладні дослідження використовують для вивчення шляхів, форм та засобів вдосконалення діяльності конкретних соціальних об'єктів. Комплексні дослідження проводять здебільшого з міждисциплінарної проблематики, які поєднують у собі елементи фундаментальних та прикладних досліджень.

Б) теоретичні і емпіричні

Соціологи, вирішуючи конкретні проблеми, проводять емпіричні приклади, мета яких — встановлення та узагальнення фактів через пряму чи опосередковану реєстрацію подій, характерних для досліджуваних соціальних явищ, процесів, з використанням спеціальних соціологічних методів та методик. Наукові працівники у своїх теоретичних фундаментальних дослідженнях виявляють і аналізують загальні соціальні законо­мірності, тенденції розвитку процесів у різних сферах соціальної  діяльності, вирішують методологічні проблеми

Визначальною ознакою теоретичних досліджень є їхня спрямованість на вдосконалення й розвиток концептуальних засобів науки, емпіричні ж дослідження лише прикладають до об’єктивної дійсності вже готові розумові концепції.

13.Порівняльний аналіз понять “суспільство”, “держава”, “культура”, “нація”.

Суспільство. На думку Зіммеля, є два значення поняття суспільства, які слід чітко розрізняти. В одному випадку суспільством називають певну множину соціалізованих індивідів, які утворюють спільноту на грунті певної історичної дійсності. У цьому відношенні предметом соціальних наук є все,що відбувається всередині суспільства і з ним самим у цілому. В другому випадку йдеться про систему форм відносин між індивідами, завдяки якій проста множина їх перетворюється на спільноту. Тут предметом соціальних наук виступають сили, відносини і форми,завдяки яким індивіди соціалізуються, залучаються до суспільного життя.

Суспільство — це сукупність усіх видів взаємодії та форм об'єднання людей, що склалися історично, в якій знаходить вияв їх взаємозалежність один від одного.

Людей у суспільство об'єднують головним чином три ознаки — спільна культура, спільна територія та спільна ідентичність.

Основоположник соціології як науки французький соціолог Огюст Конт вважав суспільство функціональною системою, структуру якої складають сім'я, держава, власність, релігія, мова і яка базується на розподілі праці і солідарності.

Представники органістичної школи в соціології (Г.Спенсер, А.Шеффлє, П.Лілієнфельд, Р.Бормс, А.Еспінас та ін.) стверджували, що суспільство - організм, і виділяли ряд аналогій між суспільством і біологічним організмом. Патріарх французької соціологічної школи Еміль Дюркгейм розглядав суспільство як над індивідуальну духовну реальність, основану на "колективних уявленнях".

Класик німецької соціології Макс Вебер вважав, що суспільство — це взаємодія людей, яка є продуктом соціальної, тобто орієнтованої на інших людей, дії. Американський соціолог Талкотт Парсонс також виходив з "соціальної дії", коли зазначав, що суспільство — це система, для утворення якої служать норми, цінності і т. д.

Держава. На сьогодні існують різні тлумачення терміну "держава" юристами-науковцями:

- це політична організація суспільства, що має владні повноваження з управління територіально-організованим населенням з метою здійснення загально соціальних справ;

- це суб'єкт міжнародного публічного права;

- це сукупність офіційних органів влади (державного апарату), що діють у масштабах усієї країни;

- це особлива політико-територіальна організація суспільства, що володіє суверенітетом, спеціальним апаратом управління і примусу та здатна надавати своїм велінням загальнообов'язкової сили для всього населення країни, яка створюється для керівництва суспільством і виконання загальносуспільних справ.

Отже, держава - це суверенна політико-територіальна організація влади певної частини населення в соціально неоднорідному суспільстві, що має спеціальний апарат управління і примусу, здатна за допомогою права робити свої веління загальнообов'язковими для населення всієї країни, а також здійснювати керівництво та управління загальносуспільними справами. До основних ознак держави відносять:

а) суверенітет;

б) територіальне розселення населення країни;

в) наявність апарату управління та примусу;

г) здатність видавати загальнообов'язкові правила поведінки; ґ) здатність збирати податки, робити позики і давати кредити;

д) спроможність виражати й захищати інтереси певної частини населення.

Культура.

Культура - 1. Все, створене людством у минулому, сучасному і що буде зроблено в майбутньому в духовній, соціальній і матеріальній сферах (антропологічне розуміння); 2.Специфічна, генетичне не успадковувана сукупність способів, форм і орієнтацій діяльності людей, їхньої взаємодії між собою і з середовищем існування, які продукуються для підтримання структур і процесів суспільного життя (загальносоціологічне розуміння); 3. Властива певній групі чи спільноті система колективно прийнятих цінностей, взірців і норм поведінки, діяльності та спілкування (вузькосоціологічне розуміння).

За різними критеріями культуру розрізняють:

■ матеріальну (тобто культура вміщає в себе речі) – сукупність предметів, задоволення матеріальних потреб; їх називають артефактами і включають фізичні об'єкти, котрі створені людиною;

■ духовну – взірці людських відносин (взірці поведінки, конфігурації, стереотипні форми, способи сприйняття, відчуття, мислення, діяльності), прагнення до ідеалів, правди, сутність ідей, різні символічні об'єкти, цінності, норми.

Елементи культури набувають таких форм:

■ мови як системи знаків, наділених певним значенням, які використовуються для збереження, передачі, перетворення інформації;

■ цінностей, вірувань, переконань;

■ норм, вимог до поведінки;

■ зразків поведінки, звичаїв, традицій.

Нація.

Нація (від латів.(латинський) natio — плем'я, народ), історична спільність людей, що складається в ході формування спільності їх території, економічних зв'язків, літературної мови, деяких особливостей культури і характеру, які складають її ознаки.

Нації визначаються певним рядом характеристик, що стосуються як індивідуальних її членів так і всієї нації. Такі характеристики мають нести в собі як об'єднуючу функцію — спільнота людей, що не має між собою нічого спільного не може бути нацією, так і відокремлюючу — що відрізняє дану націю від сусідніх. Будь-яка з таких характеристик може стати предметом дискусій, однак заперечення існування визначальних чинників містить в собі заперечення існування окремих націй.

Політична спільнота громадян певної держави — політична нація. Часто вживається як синонім терміну держава, коли мається на увазі її населення, наприклад для посилання на «національні» університети, банки та інші установи.

Етнічна спільнота (етнос) з єдиною мовою і самосвідомістю (як особистим відчуттям «національної ідентичності» так і колективним усвідомленням своєї єдності і відмінності від інших). У цьому значенні фактично є синонімом терміну народ.

Якщо порівняти усі ці поняття, то можна побачити, що вони належать до сукупності людей або мають до неї відношення.