10. Об*єкт, предмет, метод і функції соціології

Що ж є об’єктом і предметом наукового пізнання соціології? Чи співпадають предмет і об’єкт соціології? Ні не співпадають. Об’єкт будь якої науки є те, на що спрямовано процес дослідження, а сфера предмета – ті сторони, зв’язки і відносини, що становлять об’єкт вивчення, дослідження. Об’єкт соціології, як і інших суспільних наук – соціальна реальність, а тому соціологія – наука про реальне суспільне життя, суспільство. Але ще не досить для визначення предмета соціології. Це лише визначення об’єкта дослідження, що часто співпадає з об’єктом інших суспільних наук ( історія, етнографія, право, філософія). Соціологія – наука про цілісність суспільних відносин суспільства як цілісного організму, соціальну систему, соціальні спільності, явища, процеси та їх механізми дії та взаємодії. Природно об’єктом соціології і є певна сфера діяльності соціальних спільностей та соціальні процеси, їх механізми дії та взаємодії, що мають відносну завершеність і цілісність. Адже, відомо, різними об’єктами наук виступають природа та суспільство, що відповідно визначається природничими та соціально - гуманітарними галузями знань. Кожний з об’єктів теж розчленовується науками на окремі частини, фрагменти, що стають їх предметами. Питання про співвідношення об’єкту та предмету соціології як науки полягає в тому, як розуміти суспільство, процес його функціонування та розвитку цивілізації людства, певний ступінь соціального суспільного прогресу. Справа в тому, що основна хиба розуміння суспільства як цілісної соціальної системи полягає в тому, що суспільство виводиться у вигляді базису та надбудови, сукупність економічної, соціальної та політичної і духовної сфер. Але тут – то випадають з поля зору теорії про суспільство і насамперед , найважливіший, головний об’єкт суспільних відносин соціальних дій і соціальних процесів – людина, її потреби, інтереси, ціннісні орієнтації. Втім, історія не є що інше, як діяльність людини, що реалізує свою мету. Зведення її до взаємодії базису та надбудови, змагання різних соціально – економічних систем, ступенів розвитку цивілізації приречує на абстрактне, одномірне бачення суспільства, на безальтернативний погляд на його розвиток. Тут-то й криються джерела економічного визнання і ігнорування особи і загальнолюдських цінностей, заперечення світу культури. Тут-то і важливо визначити суспільство як сукупність соціальних спільностей, верств, груп, індивідів, а саму історію як діяльність людей які ставлять метою досягнення певних, реальних результатів. Люди ж завжди і постійно ставлять найрізноманітніші цілі, певну мету і керуються ними у своєму житті. Саме мета, інтереси є специфічною рисою діяльності людини. Доцільна діяльність включає багато різноманітних ,органічно зв’язаних між собою елементів. Свідома діяльність через внутрішній зміст має і суперечливий і динамічний характер. Це проявляється на сам перед, в тому що люди, одержавши певний результат, досягають реальних можливостей для вільної і плідної діяльності, коректують на їх основі свою наступну діяльність з тим ,щоб досягнуте максимально співпало з бажанням. Відбувається , хоча і в край суперечливо, історичний процес раціоналізації діяльності людей. Ідея раціональності знайшла обґрунтування і розвиток в працях багатьох мислителів, які поєднували перехід до високого ступеня розвитку суспільства з вирішенням суперечностей між стихійністю та свідомістю.

Під поняттям "метод" у науці розуміють спосіб досягнення істини, певний шлях здобуття нового знання, теоретичного чи практичного освоєння дійсності. Як і будь-яка наука, соціологія широко використовує загальнонаукові (загально-логічні) методи пізнання, а саме: аналіз і синтез, індукцію та дедукцію, абстрагування, сходження від абстрактного до конкретного та навпаки, методи аналогії, моделювання, формалізації, метод історичного та логічного тощо. Одночасно соціологія використовує методи власне соціологічного дослідження*. До них належать методи збору соціологічної інформації та методи аналізу соціологічної інформації. Розглянемо спочатку основні методи збору соціологічної інформації. Аналіз документів - метод здобуття соціологічної інформації, вилученої з документальних джерел. Розрізняють неформалізований (традиційний) аналіз і формалізований (контент-аналіз). Опитування - метод отримання соціологічної інформації, заснований на усному чи письмовому зверненні до людей із наступним узагальненням відповідей та їхнім поясненням. Розрізняють анкетування та інтерв'ю як підвиди опитування. Спостереження ― метод отримання соціологічної інформації шляхом прямої реєстрації подій свідками. Спостереження може бути простим і включеним. Соціальний експеримент ― метод отримання соціологічної інформації в контрольованих та керованих умовах. Експеримент може бути натуральний і розумовий (мисленнєвий). Основні методи аналізу соціологічної інформації: опрацювання (кодування) інформації ― присвоєння кожному варіантові відповіді умовного коду; узагальнення - групування даних залежно від обраного показника; інтерпретація даних - перетворення числових величин у логічну форму, виявлення кількісних залежностей тощо. Сучасна соціологія оперує поняттями жорсткі (кількісні) та м'які (якісні) методи. Жорсткі (кількісні) методи спрямовані на безпосередню реєстрацію фактів і передбачають суворі при¬йоми їхньої обробки. Результатом такої обробки є знання в числовій формі. Такі методи подають певне уявлення про явище, наголошуючи на його кількісних характеристиках, але власне явище не розкривають і не пояснюють приховані, латентні, механізми, суб'єктивні смисли, значення, що привели до його появи. До жорстких методів відносять: пряме спостереження, формалізований аналіз документів (контент-аналіз), анкетування, стандартизоване (регламентоване опитувальником) інтерв'ю тощо. Якісні (м'які) методи дають змогу виявити приховані, суб'єктивні думки, настрої, що становлять життєвий світ людини, з наступною їхньою інтерпретацією. Якісні методи ефективні там, де потрібно виявити суб'єктивні механізми діяльності індивідів як виконавців соціальних ролей. Увага науковців до м'яких методів (якісної соціології) зросла у другій половині XX ст., що відповідає постпозитивістській традиції, а також основним напрямам гуманістичної соціології. У класичному варіанті м'які методи чи не вперше були використані у відомій праці Ч. Томаса та Ф. Знанецького "Польський селянин у Європі та Америці", де аналізувалися особисті документи індивідів (листи, біографії, інтерв'ю, газетні матеріали, дані агенцій із міграції тощо). Виділяють низку м'яких методів. Метод ствольної біографії (біографічний метод) - вільне відтворення індивідом перебігу власного життя через призму суспільних подій. Метод фокус-груп - спланована дискусія, котру веде модератор ("соціолог-якісник") у спеціально відібраній групі незнайомих людей навколо обраної теми (фокусування на певній проблемі) з метою збору думок і пошуку консенсусу щодо певного питання. Цей метод широко застосовується в маркетингових дослідженнях. Відкриті групові дискусії - якісна методика, спрямована на усвідомлення проблем певних спільностей і пошуку шляхів їхнього вирішення. Такими спільностями можуть бути сільський схід, сусідська община, територіальні об'єднання тощо. Нарративне інтерв'ю (narrativ - розповідь) - вільна розповідь про життя оповідача без втручання модератора. До якісних методів належать також традиційний аналіз документів, вільне (нестандартизоване інтерв'ю тощо). Слабке місце цього типу методів, суб'єктивність, розглядається як позитив, як один із чинників досягнення мети дослідника- повніше зрозуміти соціальне явище, що підлягає вивченню.

Соціологія безпосередньо включається у життя суспільства через виконання нею певних соціальних функцій. До них у першу чергу належать: теоретико – пізнавальна (соціологія на всіх своїх рівнях і в усіх своїх складових компонентах забезпечує прирощення нового знання про різні сфери соціального життя, розкриває перспективи соціального розвитку, виявляє у суспільстві те, що вимагає радикальних перетворень і змін). Описово – інформаційна (соціологи проводять систематичний опис і накопичення матеріалу, на основі якого у подальшому робляться практичні висновки, приймаються управлінські рішення, законодавчі акти, здійснюється соціальний контроль над соціальними процесами; інформація соціологів допомагає проаналізувати стан соціально – психологічного клімату і напруги у трудових колективах, навчальних групах, установах, запобігти виникненню і вибуху соціальних конфліктів); Соціального планування ( соціологи надають результати своїх досліджень для планування розвитку різноманітних сфер суспільного життя, завдяки чому соціальне планування здійснюється в усіх країнах світу незалежно від соціальних систем; вона охоплює різні галузі, починаючи від процесів життєдіяльності світового співтовариства, окремих регіонів і країн і закінчуючи соціальним плануванням життя міст і сіл, окремих підприємств, колективів). Прогностична функція ( соціологи здатна виробляти науково обґрунтовані прогнози про тенденції розвитку соціальних процесів і спільнот в майбутньому; особливо важливо мати такі прогнози у перехідні, як зараз, епохи розвитку суспільства. В цьому аспекті соціологія може визначати діапазони можливостей і вірогідностей; подати декілька сценаріїв можливих процесів пов’язаних з кожним із обраних варіантів, визначати побічні ефекти, а також довготермінові наслідки). Організаційно – технологічна функція. В її основі лежить створення соціальних технологій ,що визначають порядок і правила практичних дій для досягнення конкретного результату в розвитку соціальної організації, соціального процесу або соціальних відносин. Нині це стає особливо актуальним для суспільної практики, і соціологія покликана вирішувати цю проблему. На практиці соціальна технологія передбачає комплекс організаційних заходів, які забезпечують впровадження і реалізацію передбачених нею процесів. Таким чином, організаційно – технологічна функція соціології продовжує функцію соціального проектування, оскільки без проекту передбаченого соціального результату неможливо створити і соціальну технологію як систему засобів для досягнення цього результату. Управлінська функція. Соціологія безпосередньо пов’язана з управлінською діяльністю. Наукові результати соціології – рекомендації, пропозиції, методики, оцінки різних характеристик суб’єкта , його практики – є вихідним матеріалом розробки і прийняття управлінського рішення. Інструментальна функція. Поряд із загальними методами соціального пізнання соціологія виробляє підходи і засоби аналізу соціальної реальності, що зумовлено необхідністю відобразити соціальне вище в його конкретному вигляді, розробити шляхи його удосконалення. При цьому великого значення набувають методи та інструменти пошуку , реєстрації, виміру, обробки, аналізу, узагальнення первинної соціологічної інформації. Найбільш загальним інструментом цієї діяльності може розглядатися саме соціологічне дослідження з його методами. Важливе значення мають і методи колективного пошуку вирішення проблем, а саме: ділові ігри, мозкова атака та інші засоби визначення шляхів перетворення соціальних відносин. Таким чином, функції соціології визначають широкий спектр завдань, в яких відбивається багата за змістом сама наука соціології, її специфіка, особливості її об’єкта і предмета. Теоретична функція - полягає у поповненні та збагаченні соціологічногознання, в розробці концепцій, теорій, ключових понять і категорій цієї науки на основі дослідження соціальної дійсності. Збагачення наукового соціологічного знання відбувається як на основі вдосконалення теоретичної соціології, так і на базі розвитку спеціальних і галузевих соціологічних теорій, а також зв’язаних з ними досліджень емпіричної соціології. Описуючи, систематизуючи, нагромаджуючи дослідницький матеріал у вигляді аналітичних записок різних наукових звітів, статей, книг соціологія здійснює описову функцію. Інформаційна функція - це збирання, концентрація соціологічної інформації, одержаної у результаті проведення досліджень. У великих соціологічних центрах вона нагромаджується в так званих банках соціологічної інформації. Її використовують органи управління, засоби масової інформації. Прогностична функція полягає у соціальному прогнозуванні. Соціологічні дослідження завершуються обґрунтуванням коротко - або довгострокових прогнозів досліджуваного об’єкта. Критична функція соціології тісно взаємозв’язана з її прогностичною і гуманістичною функціями. На основі аналізу і розвитку соціальних систем соціологія не тільки виробляє практичні рекомендації по їх вдосконаленню. Вона також конструює й можливі технології їх прогресу, формує соціальні ідеали, розробляє програми соціального розвитку, підпорядковуючи все це реалізації інтересів людини. Виховна функція соціології реалізується в тому, що знання, які здобуваються цією наукою безпосередньо використовуються системою виховання і впливу на свідомість і поведінку людей з метою формування їх певних соціальних якостей. Цю функцію соціологія виконує також тому, що забезпечує передачу новому поколінню соціального досвіду попередніх поколінь. Перетворююча функція соціології полягає в тому, що рекомендації і пропозиції соціолога, його оцінка стану соціального об'єкту складають основу для вироблення та прийняття конкретних рішень. Але слід пам'ятати про те, що соціологія - це лише наука і її функція - розробка практичних рекомендацій. Впровадження у практику цих рекомендацій - прерогатива органів управління, конкретних керівників. Цим пояснюється те, що багато цінних і корисних рекомендацій, що були розроблені соціологами, так і не знайшли свого практичного застосування. Більш того, нерідко органи управління поступають всупереч рекомендаціям вчених, що призводить до негативних наслідків у розвитку суспільства. Слід зауважити, що ігнорування соціологічних рекомендацій пояснюються не тільки недостатньою кваліфікацією відповідних кадрів ( а це має місце, так як підготовка їх у країні розпочата декілька років тому), а й тим, що серед більшості управлінців ще не сформована потреба в соціологічному обгрунтуванні своїх рішень і дій. Інформаційна функція соціології являє собою зібрання, систематизацію і накопичення інформації, одержаної в результаті дослідження. Соціологічна інформація - самий оперативний вид інформації. Вона може бути сконцентрована в засобах масової інформації, документах, що надходять від юридичних осіб, центрах. В наш час важливим джерелом соціологічної інформації у світовому масштабі є INTERNET. Даною інформацією можуть користуватися соціологи , керівники організацій де проводились дослідження, державні та господарські заклади і практично кожен, хто не байдужий до того. що відбувається у сучасному суспільстві. Світоглядна функція соціології направлена, по-перше, на пізнання об'єктивного історичного процесу та вироблення перспективних і сьогоденних завдань розвитку суспільства; по-друге, на наукову та ідеологічну дискусію з концепціями іншого роду; по-третє, на розповсюдження наукової ідеології серед населення; по-четверте, на підготовку компетентних спеціалістів, на глибоке і всебічне засвоєння ними наукової ідеології.