59. Професійна етика соціолога і достовірність висновків соціологічних досліджень.

У різних підручниках соціології, видаваних за кордоном, як правило, є розділ, присвячений етиці соціологічного дослідження. Доцільно, проте, порушувати питання ширше й розглянути проблему етики будь-якої соціологічної діяльності, яка не може бути зведена до соціологічного дослідження. Що стосується останнього, то моральна норма, якою соціолог повинен керуватися, полягає передусім в об'єктивності (неупередженості). Цього, втім, повинен дотримуватися будь-який дослідник.Для соціологів важливо також дотримуватися суворої конфіденційності - зберігати в таємниці ту інформацію, яка може зашкодити людям, які перебувають у ролі обстежуваних. Для ілюстрації цього правила звичайно посилаються на вивчення різного роду протиправної поведінки - гомосексуалізму, наркоманії, проституції тощо. Ясно, що роботу дослідника не можна ототожнювати з роботою слідчого, хоча в їхній роботі й є певна схожість. В одному з підручників соціології розповідається, наприклад, про винахідливі способи проведення дослідження гомосексуалістів. Дослідникові, з одного боку, вдалося схарактеризувати сімейне життя досліджуваних, не розголошуючи їхньої таємниці ні близьким, ні поліції. З іншого боку, в результаті проведеного дослідження вдалося привернути увагу громадської думки до факту несправедливої оцінки поведінки гомосексуалістів, довести, що їхня поведінка не є суспільно небезпечною й не повинна бути кримінально караною.До етики соціологічного дослідження зараховують також питання, які доводиться розв'язувати соціологу при організації дослідження, під час його проведення: як бути, якщо люди відмовляються брати участь у проводжуваних експериментах, відповідати на задані запитання. При характеристиці етики соціологічного дослідження відповідають і на такі питання: якщо суб'єкти соціологічного дослідження не усвідомлюють справжню мету спостерігача, чи є це втручанням в їхнє приватне життя та якою мірою виправдане таке втручання?Справді, низка проблем виникає у зв'язку з тим, що джерелом соціологічної інформації є сама людина. Й збереження її гідності, повага до її права не надавати компрометуючу інформацію або повідомляти відомості, які вона воліла б тримати в таємниці, є законом для соціолога. Це, до речі, одна з відмінностей діяльності соціолога-дослідника та правника-слідчого. У багатьох випадках делікатність соціолога, його контактність стають необхідною умовою отримання інформації.Але існує й складніша проблема, аналогічна тим, на які посилалися, коли йшлося про соціально-інженерну діяльність. У вжиткових дослідженнях часто-густо постає питання, на яке не завжди можна дати однозначну відповідь: чи може соціолог надавати замовнику (в ролі якого, як правило, виступає або представник влади, або управлінець якого-небудь рівня) інформацію, яка зашкодить людям, ускладнить їхнє становище (їх звільнять, переведуть на іншу роботу, нарешті, закриють підприємство та ін.)? Чи повинен соціолог виходити з інтересів "справи", якій начебто слугує чиновник, що зробив замовлення, а чи ж обов'язок соціолога - виходити з інтересів людей, яких обстежували? Однозначної відповіді на ці питання дати не можна. Багато що залежить від способу "подачі" інформації, її інтерпретації та осмислення. Ясно, що категорично неприйнятні будь-які спроби фальсифікації інформації, якщо навіть при цьому керувалися "благими" міркуваннями, "гуманістичними" ідеалами. А проте заповіддю "не зашкодь" не меншою мірою, ніж лікар, повинен керуватися й соціолог. Дати точні рецепти, як у кожному конкретному випадку слідувати цій заповіді, практично неможливо. Це може підказати моральна інтуїція, яка у соціолога має бути розвинена.