58. Громадська думка та електоральна поведінка як предмет соціологічного дослідження.

Одним з найважливіших напрямів дослідження соціології політики є дослідження громадської думки, яка є виразом відповідних політичних установок та організацій, індивідів, груп, аналіз політичних партій, їхнього складу, політичних інтересів, а також аналіз виборчої системи, поведінки виборців залежно від роду заняття, прибутків, класової та релігійної приналежності. Громадська думка є одним з явищ суспільного життя, яке викликає постійний та глибокий інтерес. Вона відіграє винятково важливу роль у діяльності держави, політичних партій, громадських рухів, кожної людини. Водночас громадська думка є одним з найскладніших соціальних феноменів. Вона є ефективним інструментом соціального управління, регулювання багатьох соціальних, економічних, політичних і духовних процесів. Всебічним аналізом цього соціального феномена займається соціологія громадської думки. В сучасних демократичних державах проблема місця і ролі громадської думки в політичних процесах суспільства вирішується шляхом її участі у прямій та опосередкованій демократії. Досить часто громадську думку визначають як різновид безпосередньої демократії, котра дає можливість кожному члену суспільства обирати своїх представників до державних органів управління та брати участь в обговоренні державних законів і проведенні їх у життя. Ефективним і доступним способом впливу на офіційні структури влади з боку громадськості є вибори. Вони – “спосіб формування органів влади і управління за допомогою вираження за певними правилами (у відповідності з виборчою системою) політичної волі громадян”

Електоральна поведінка - процес ухвалення рішень громадянами відносно своєї участі у виборах і голосування за ті або інші політичні сили і кандидатів. Електоральна поведінка є одним з видів політичної поведінки, процес визначення політичних переваг і рішення про участь у виборах і голосуванні за певних політичних сил або кандидатів. Найчастіше в політичній науці цей термін використовується для позначення формування вирішення громадян про те, за кого голосувати. Для дослідження активності виборців на виборах використовуються поняття електоральна участь, електоральна активність і електоральний абсентеїзм.

Електоральна поведінка - складний процес, що передбачає дію цілої групи короткострокових і довгострокових чинників. Важливе місце в поясненні електоральної поведінки відіграють інституційні фактори, перш за все - тип розподілу влади і виборча система. Існує підхід згідно з якими характер владних повноважень інституту, що обирається здійснює суттєвий вплив на поведінку виборців.

59. Соціально-інженерна діяльність соціологів.

Соціально-інженерна діяльність - різновид соціально-практичної діяльності, за допомогою якої соціально-наукове (зокрема соціологічне) знання трансформується у безпосередню перетворювально-практичну діяльність. Соціально-інженерна діяльність здійснюється на базі соціального проектування та соціальних технологій - на рівні окремих підприємств; на регіональному та державному (для перетворення соціальних інституцій) рівнях. Соціально-інженерна діяльність передбачає використання соціальних показників. Що може робити соціолог, виступаючи у ролі соціального інженера? Іншими словами, які соціально-практичні проблеми він може вирішувати на основі соціологічного знання? Якщо мати на увазі принципові можливості, то вони великі. Мова в даному випадку йдеться про те, які соціальні проблеми перебувають у полі зору світової соціології, який обсяг знань про них накопичений до теперішнього часу так званої "проблемно орієнтованої" соціологією. Виявляється, що діапазон цієї проблематики великий: це протиріччя, що виникають у сфері виробництва (проблеми технології бізнесу і праці); це проблеми функціонування сім'ї, системи охорони здоров'я, здоров'я; це проблеми урбанізації, народонаселення та екології, проблеми насильства, тероризму і війни. Нарешті, це традиційні для соціології проблеми, які стимулювали появу та поширення емпіричних соціологічних досліджень ", злочинності та" відхиляється "поведінки, наркоманії, наявності сексуальних відхилень, проявів расизму і етноцентризму, проблеми взаємини поколінь, соціальної диференціації, яка передбачає наявність" бідності "та ін .

Майже всі ці проблеми вивчаються і іншими науками, однак соціологія визначає інший напрямок їх вирішення, тому що використовує інший (більш повний, а тому більш глибокий) підхід до їх вивчення і практичного подолання. Так, наприклад, "бідність" розглядається як складне соціокультурне явище, не зводиться до економічного стану і набуває відносно самостійне значення в порівнянні з "фізичної бідністю". "Феномен жебрацтва" для соціолога теж вельми складна система, яка передбачає вивчення не тільки самих жебраків, а й подають людей, причому з урахуванням різноманіття характеристик і тих, і інших. Масштаби вивчення соціальних проблем соціологією розширюються в такій мірі, що визнається необхідність виділення особливої ​​галузі "соціологія соціальних проблем". При цьому виходять з наступного розуміння соціальної проблеми: вона існує тоді, коли великі групи відстоюють свої права на певні соціальні умови, зачіпаючи цим інтереси великої кількості людей; коли соціальна проблема може бути подолана за допомогою колективної дії. Але всякі спроби усунення, подолання, "виправлення" соціальної проблеми, виявленої соціологічними засобами, будуть носити соціоінженерного характер? Ні, не всякі. Для інженерного подолання цих проблем потрібні розробки соціально-проектувального і соціально-технологічного характеру, здійснені на підставі соціологічного знання. Цим пояснюється той факт, що використання соціологів для практичного вирішення масштабних соціальних проблем вкрай недостатньо.

Значно частіше соціологи використовуються для вирішення практичних завдань, що знаходяться в сфері компетенції більш низького рівня управління. На будь-якому підприємстві, в будь-якій організації існує коло проблем, пов'язаних з необхідністю втілення в життя певних соціальних програм та управлінських рішень, пов'язаних з оптимізацією використання людського фактора. До них відносяться, наприклад, питання підбору і розстановки, просування кадрів; інтеграції колективу і задоволеності роботою і різними сторонами трудової діяльності та багато інших. Зрозуміло, діяльність соціолога, якщо врахувати досвід вивчення соціологією соціальних проблем, в принципі може бути пов'язана і з реалізацією більш масштабних соціальних програм - регіонального, поселенського (реалізованого в певному місті, селі), галузевого характеру (організація системи освіти, культури, галузей народного господарства ). Світова практика соціологічної роботи свідчить про те, що соціологи зайняті в управлінських органах різного рівня, а також у різних сферах державної, господарської і суспільного життя; в службах соціального захисту, в органах правопорядку, у бізнесі та інформації та ін Американська соціологічна асоціація, наприклад , публікує великий список посад, які можуть зайняти люди, що отримали професійну соціологічну підготовку різного рівня навчання. Значне місце в списку займають соціально-інженерні посади. Існує також думка, згідно з яким соціологічна орієнтація соціально-інженерної діяльності посилюється в міру розширень соціоінженерній діяльності, що не може не відбитися і на підготовці відповідних фахівців. Масштаби використання соціологів на соціально-інженерних посадах в нашій країні на сьогоднішній день ще незначні. Проте в останні роки соціологи запрошуються на роботу в адміністрацію, міністерські відділи, служби зайнятості, органи правопорядку, великі телевізійні центри. Найбільш поширена раніше форма соціально-інженерної діяльності соціолога - "заводська соціологія", на жаль, має тенденцію до згортання, хоча саме стосовно неї розроблялися в 70 - 80-ті роки соціальні технології і визначалися основні принципи соціально-інженерної діяльності. Розширення масштабів соціальної інженерії в колишньому СРСР зумовило появу в кінці 80-х років систематичних курсів з соціальної інженерії на факультетах соціології та психології, визначився профіль соціально-інженерної діяльності, підготовка до якої все більшою мірою стала здійснюватися на базі соціологічного освіти.