21. Расово-антропологічна школа

У руслі натуралістичного напряму соціології виникає расово-антропологічна школа. Це – не стільки науковий, скільки спекулятивний напрям, основа якого - не наукове осмислення проблем людини та раси, а використання науки для ідеологічних цілей. Концепції расово-антропологічної школи засуджені наукою, але їх вивчення необхідне з міркувань моралі. (Основний принцип цих концепцій - визначення расового фактора як вирішальної ознаки в історичному процесі. Це – проголошення біологічної і культурної відмінності рас, виведення їхньої ієрархії, визначення "вищих" та "нижчих" рас. На основі цього розрізнення в історії мали місце трагічні факти проведення ідеології та практики боротьби за збереження "чистоти раси", проти змішування рас як причини деградації суспільства. Одним із основоположників даної теорії був французький дослідник Жозеф Гобіно (1816-1882). Основні причини розвитку суспільства він вбачав у расових особливостях народів, вважаючи, що соціальні інститути, культура походять від расових, біологічних особливостей.

Згідно з твердженнями основоположників расово-антропологічного напряму, цивілізація розвивається лише тоді, коли її очолює біла раса, як історична раса. Саме їй притаманні монополія на розум, силу, красу, інтелект, енергійність, здатність внутрішньої і зовнішньої організації, почуття гумору, хоробрості, мужність. Згідно з твердженням Ж. Гобіно, "арійці" - це раса володарів. Представники ж "жовтої" раси - низькорослі, темні, без фантазії, це - раса "природних купців".

Французький соціолог Ж. де Лапуж висував расовий фактор як вирішальний чинник історії. Він розрізнював "вищі" та "нижчі раси". "Арійська" є найвищою расою, елітарним елементом суспільства - згідно з так званим "Законом знищення допоміжних рас" (залежно від пристосування).

Інший теоретик цієї школи - англійський політик Х'юстон Чем- берлен (прихильниками його були Вільгельм II та А. Гітлер). Його найвідоміша праця - "Основи XIX ст.". Європейська цивілізація, за цим вченням, – це вершина розвитку людської культури, завдяки саме нащадкам "арійської раси", корінним жителям північної Європи. Джерелами європейської цивілізації виступали три різновиди культури: давньогрецька (запозичено філософію, поезію, мистецтво); римська (держава, громадянство, право, власність); іудейська релігія (християнство). На цій основі нібито було створено неперевершену культуру, цивілізацію. Ця "пронаукова" теорія свідчить про вульгарність та відсутність здорового глузду у науковому пошуку.

22. Географічна школа в соціології і економічний детермінізм.

Іншим напрямом натуралізму в соціології був так званий географічний, або географічна школа в соціології. Так сталося, що це історично свого роду перша школа в соціології, завдяки творчості Ж. Бодена, Ш. Монтеск'є, А. Тюрго. Основними детермінантами в "географічних" концепціях було визнання природних факторів та умов (географічне положення, кліматичні умови, рельєф) як визначальних у розвитку суспільства. Досягнення природознавства XIX ст., безумовно, вплинули на інтерес науковців до географічного фактора, і його значення в розвитку суспільства. Типовими представниками географічної школи в соціології XIX ст. були Г. Бокль, Л. Мечников, С. Соловйов, В. Ключевський.

На основі аналізу "зовнішніх" явищ було встановлено, що основними з них є клімат, ландшафт, ґрунт, їжа, особливості котрих впливають на розвиток людини, історію. Саме ці фактори зумовлюють і особливості тілесної конституції людини, особливість її мислення, духовності і т. ін. Як приклад, наводилося порівняння особливостей життєдіяльності "північних" та "південних" народів. Навіть хід історії людства пов'язувався із взаємодією та масштабністю гідрологічного освоєння (ріки, моря, океани).

Англійський вчений Генрі Томас Бокль (1821-1862), вивчаючи історію людства, простежував процеси історичної взаємодії людини та природи. Він зазначав, що географічне розміщення, клімат, ландшафт, ґрунти, їжа зумовлюють особливості як тілесної конституції людини, так і своєрідність її духовності, мислення і т. ін. За теорією Л. Мечникова (російський географ, громадський діяч), виникнення і розвиток культур мали за своє джерело рівень та масштабність освоєння водних ресурсів. Так, стародавні народи обмежувалися освоєнням річок, античність та середні віки ототожнювалися із Середземномор'ям; далі - океанічний період, пов'язаний із розвитком "сучасних" європейських цивілізацій.

Праці з історії видатних російських істориків С. Соловйова та В. Ключевського пронизані духом "географізму", щоправда, не на простому і примітивному рівні, а на досить переконливому, пронизаному "духом цілого", народною волею.

С. Соловйов та В. Ключевський розглядають історичний процес (конкретно розвиток російської держави) як єдність двох сил - людського духу (в контексті особи та суспільства) і фізичних факторів природи. їхні праці "Історія Росії з найдавніших часів" та "Курс російської історії" виразно це показують: боротьба з кочовими племенами, кріпацтво, освоєння Сибіру, фактори артільності, козацької кооперації.

Географічний фактор у житті суспільства є дуже істотним. Безумовно, без природи немає суспільства, однак природні фактори не визначають, але окреслюють особливості суспільного життя. Географічна школа, хоча й узагальнила природничо-науковий та соціокультурний матеріал і визнається досі однією з найплідніших шкіл натуралізму, але все ж таки не змогла визначити правильного співвідношення між природними та соціальними умовами співіснування, надавала перевагу першим.

Економічний детермінізм- Теорія, згідно з якою економічний базис суспільства детермінує всі ін сторони його життя. Такий теорії дотримувався, напр., К. Маркс, соціальну філософію якого можна визначити як поєднання лінійно-стадіального підходу до історії з Е.Д. Історія проходить, за Марксом, ряд ступенів (суспільно-економічних формацій), своєрідність кожної з яких визначається економічною структурою суспільства, сукупністю виробничих відносин, в які люди вступають у процесі виробництва товарів та обміну ними. Ці відносини з'єднують людей і відповідають певному щаблі розвитку їх продуктивних сил. Перехід до наступної, вищого ступеня викликається тим, що постійно зростаючим продуктивним силам стає тісно в рамках старих виробничих відносин. Економічна структура є той реальний базис, на якому споруджується і зі зміною якого змінюється юридична і політична надбудова. Під впливом критики Маркс спробував дещо пом'якшити положення про однонаправленому характер впливу економічного базису на ідеологічну надбудову (науку, мистецтво, право, політику і т.п.) і врахувати зворотний вплив надбудови на базис. Е. д. є основою т.зв. матеріалістичного розуміння історії, яке «кінцеву причину й вирішальну рушійну силу всіх важливих історичних подій знаходить в економічному розвитку суспільства, у змінах способу виробництва та обміну, в витікає звідси поділі суспільства на різні класи і в боротьбі цих класів між собою» (Ф. Енгельс).