
- •1.Поняття предмет і ознаки філософії і філософування
- •2.Некласична німецька філософія: Фейєрбах, «Філософія Життя»
- •3.Функції філософії в суспільстві
- •4. Персоналістична філософія: м. Бердяєв, л. Шестов
- •5. Структура філософського знання
- •6. Сучасна західна філософія: провідні напрямки та школи.
- •7. Філософія в структурі світогляду.
- •8. Психоаналітична філософія: Фрейд, Юнг
- •9. Співвідношення філософії з міфологією.
- •10. Філософія Маркизму.
- •11. Проблема буття: основні історичні підходи та сучасне бачення.
- •12. Атеїстичний екзистенціалізм: Сартр, Камю.
- •13.Основне питання філософії: різноманітність підходів
- •14 Питання повторюється з 2
- •15 Матерія та її властивості
- •16 Основні риси екзестинційної філософії
- •17 Свідомість як ідеальне буття та ідеальне відображення. Мова як упредметнена свідомість.
- •18 Періоди та основні риси давногрецької філософії
- •19 Емпіричне та раціональне пізнання. Інтуїція
- •20 Філософія національної ідеї: т. Шевченка, л. Українки, і. Франко
- •21 Філософське вчення про пізнання. Пізнання як творчість.
- •22 Філософія Радянської доби та діаспори. Українська історіософії(саме нагульне питання хочте попробуйте знайти щось правильніше)
- •23 Абсолютна та відносна істина, критерії істини
- •24 Класична українська філософія: п.Юркевич, о.Новицький, о,Потебня
- •25.Закон діалектики
- •26."Вчення г.Сковороди про людину"
- •27.Поняття «наука»та «наукова картина світу»
- •28.Філософська культура Давньої Русі.
- •29.Принципи та категорії діалектики
- •30.Філософія українського бароко.
- •31.Методи наукового пізнання: спеціальні,загальнонаукові та універсальні.
- •32.Особливості етапи розвитку української філософської думки.
- •33.Класифікація наук. Структура наукового знання.
- •34.Основні риси філософії Нового часу.
- •35 Суспільство як предмет соціальної філософії
- •36.Німецька класична філософія:Кант,Гегель
- •37.Цінність науки та її значення у житті сучасної людини та суспільства.
- •38. Філософія р.Декарта і б. Паскаля.
- •39. Основні сфери суспільного життя: матеріальна, духовна, соціальна, політична, фізична. Структура та функції сфер буття.
- •40.Філософія Просвітництва.
- •41. Проблема людини в історії філософії: есенціалістська та екзистенціалістська парадагми.
- •42. Філософія Нового часу: ф. Бекон
- •43. Проблема людини в історії філософії: есенціалістська та екзистенціалістська парадагми.
- •44.Філософія Нового часу:ф. Бекон.
- •45. Основні підходи до сенсожиттевих пошуків. Проблема смерті.
- •46. Філософія епохи Відродження.
- •47. Глобалізаційні процеси у сучасному світі.
- •48.Рання грецька філософія: проблема першоначала.
12. Атеїстичний екзистенціалізм: Сартр, Камю.
Жан Поль Сартр (1905-1980)
Альберт Камю(1913-1960)
Основна увага атеїстичного екзистенціалізму спрямована на свідомість людини, що втратила віру, і тому є розколотою, внутрішньо суперечливою, часто безпорадною.
Термін «атеїстичний екзистенціалізм» увів французький філософ Жан-Поль Сартр (1905—1980) для позначення як власної філософії загалом, так і нової форми атеїзму зокрема. Відмітною рисою концепції французького мислителя була критика атеїзму марксистського. Сартр підкреслював, що його атеїзм не схожий на той, який витрачає свої зусилля, щоб довести, що Бога не існує. За його словами, немає жодного доказу не існування Бога. Атеїзм, переконував філософ, це безпосереднє визначення позиції щодо проблеми, яка виходить за межі нашого досвіду. Існування Бога Сартр не заперечував, обмежуючись хіба що особливою думкою щодо принципу креаціонізму: він відкидав можливість творення світу, але тільки таким Богом, який дуже схожий на ті уявлення, що побутують серед віруючих
Незважаючи на те, що А. Камю заперечував спою належність до екзистенціалізму, називаючи його "філософським самогубством", по суті свого світогляду він надзвичайно сприяв якщо не теоретичному обґрунтуванню і поглибленню цієї філософії, то її впливу і популяризації в широких колах європейської інтелігенції. Камю засуджує науково орієнтовану філософію як споглядальну. Вся історія наукової думки для нього - історія протиборства розуму з почуттям, придушення софістикою інстинктивної інтуїції і безсилля раціонального пізнання.
13.Основне питання філософії: різноманітність підходів
У XIX ст. вважалося, що весь розвиток філософської думки зосереджується навколо «основного питання філософії». Це питання мало два аспекти.
1. Як співвідносяться буття та свідомість — що є первинним? Ті мислителі (Платон, Геґель), які вважали, що первинним є духовне начало, свідомість, дістали назву ідеалістів. Тих, хто відстоював дум¬ку про первинність матеріального начала (Демокріт, Гольбах, Маркс), називали матеріалістами.
2. Чи є світ пізнаваним?
Гносеологічні оптимісти відповідають на це запитання ствердно: вони вірять, що світ можна пізнати, хоча б у загальних принципах. На противагу їм, агностики та скептики висувають сумніви у можливості достовірного пізнання, світу.
На сучасному етапі «основне питання філософії» почасти втратило актуальність, оскільки сучасні науково-філософські дані засвідчують неможливість однобічного, єдиного підходу до будь-яких проблем. Уважається, що сьогодні «основне питання філософії» — справа сві¬тогляду кожної окремої людини. Власне, з моменту свого виникнення і до нашого часу філософія є нічим іншим, як узагальненими роздумами людини про саму себе.
14 Питання повторюється з 2
15 Матерія та її властивості
Матерія – це філософська категорія д. позначення об’єктивної реальності, яка відображається органами відчуття людини але існує незалежно від них
"Матерія" - одне з фундаментальних понять філософії. Проте в різних філософських системах його зміст розуміється по-різному. Для ідеалістичної філософії, наприклад, характерно те, що вона або зовсім відкидає існування матерії або заперечує її об'єктивність. Так, видатний давньогрецький філософ Платон розглядає матерію, як проекцію світу ідей. Сама по собі матерія у Платона ніщо. Для того, щоб перетворитися на реальність, в ній повинна втілитися яка-небудь ідея.
У послідовника Платона, Аристотеля, матерія теж існує лише як можливість, яка перетворюється в дійсність тільки в результаті з'єднання її з формою. Форми ж в кінцевому підсумку беруть свій початок від Бога.
У Г. Гегеля матерія виявляється в результаті діяльності абсолютної ідеї, абсолютного духу, Саме абсолютний дух, ідея породжують матерію.
Найважливішими її властивостями, її атрибутами, є простір, час і рух.
Простір характеризується довжиною і структурністю матеріальних об'єктів (утворень) у їхньому співвідношенні з іншими утвореннями.
Час характеризується тривалістю і послідовністю існування матеріальних утворень у їхньому співвідношенні з іншими матеріальними утвореннями.
Принципово важливим є відповідь на питання про те, в якому відношенні простір і час знаходяться до матерії. З цього питання у філософії існують 2 точки зору.
Першу з них звичайно називають субстанціональної концепцією простору і часу. Відповідно до цієї концепції простір і час - самостійні сутності, що існують поряд з матерією і незалежно від неї. . Таке розуміння простору і часу вело до висновку про незалежність їхніх властивостей від характеру протікають у них матеріальних процесів.