
- •1.Поняття предмет і ознаки філософії і філософування
- •2.Некласична німецька філософія: Фейєрбах, «Філософія Життя»
- •3.Функції філософії в суспільстві
- •4. Персоналістична філософія: м. Бердяєв, л. Шестов
- •5. Структура філософського знання
- •6. Сучасна західна філософія: провідні напрямки та школи.
- •7. Філософія в структурі світогляду.
- •8. Психоаналітична філософія: Фрейд, Юнг
- •9. Співвідношення філософії з міфологією.
- •10. Філософія Маркизму.
- •11. Проблема буття: основні історичні підходи та сучасне бачення.
- •12. Атеїстичний екзистенціалізм: Сартр, Камю.
- •13.Основне питання філософії: різноманітність підходів
- •14 Питання повторюється з 2
- •15 Матерія та її властивості
- •16 Основні риси екзестинційної філософії
- •17 Свідомість як ідеальне буття та ідеальне відображення. Мова як упредметнена свідомість.
- •18 Періоди та основні риси давногрецької філософії
- •19 Емпіричне та раціональне пізнання. Інтуїція
- •20 Філософія національної ідеї: т. Шевченка, л. Українки, і. Франко
- •21 Філософське вчення про пізнання. Пізнання як творчість.
- •22 Філософія Радянської доби та діаспори. Українська історіософії(саме нагульне питання хочте попробуйте знайти щось правильніше)
- •23 Абсолютна та відносна істина, критерії істини
- •24 Класична українська філософія: п.Юркевич, о.Новицький, о,Потебня
- •25.Закон діалектики
- •26."Вчення г.Сковороди про людину"
- •27.Поняття «наука»та «наукова картина світу»
- •28.Філософська культура Давньої Русі.
- •29.Принципи та категорії діалектики
- •30.Філософія українського бароко.
- •31.Методи наукового пізнання: спеціальні,загальнонаукові та універсальні.
- •32.Особливості етапи розвитку української філософської думки.
- •33.Класифікація наук. Структура наукового знання.
- •34.Основні риси філософії Нового часу.
- •35 Суспільство як предмет соціальної філософії
- •36.Німецька класична філософія:Кант,Гегель
- •37.Цінність науки та її значення у житті сучасної людини та суспільства.
- •38. Філософія р.Декарта і б. Паскаля.
- •39. Основні сфери суспільного життя: матеріальна, духовна, соціальна, політична, фізична. Структура та функції сфер буття.
- •40.Філософія Просвітництва.
- •41. Проблема людини в історії філософії: есенціалістська та екзистенціалістська парадагми.
- •42. Філософія Нового часу: ф. Бекон
- •43. Проблема людини в історії філософії: есенціалістська та екзистенціалістська парадагми.
- •44.Філософія Нового часу:ф. Бекон.
- •45. Основні підходи до сенсожиттевих пошуків. Проблема смерті.
- •46. Філософія епохи Відродження.
- •47. Глобалізаційні процеси у сучасному світі.
- •48.Рання грецька філософія: проблема першоначала.
46. Філософія епохи Відродження.
Епоха Відродження (або Ренесансу) для найбільш розвинених країн Європи того часу була епохою зародження буржуазних відносин, формування національних держав і абсолютних монархій, епохою боротьби з феодальним застоєм. Вона тісно пов’язана з падінням церковного авторитету, виникненням і поширенням світської культури, з зародженням природознавства, великими географічними відкриттями, розвитком торгівлі та ремесел. Колискою Ренесансу стала Італія. Епоха Відродження стала своєрідним інформаційним вибухом, вона заново відкриває для себе античну спадщину, відроджує та розвиває класичні традиції в культурі, науці, мистецтві, але на основі нового світогляду, який відповідає духу ранніх буржуа. Саме у цей період зароджується дух європейського гуманізму. Епоха Відродження дала світові цілу плеяду великих особистостей: Леонардо да Вінчі, Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарка, Джовані Бокачо, Еразм Ротердамський, Микола Кузанський, Микола Маніавеллі, Мартін Лютер, Томас Мор та інші. Епоха Відродження привела до секуляризації (від лат. «мирський», «світський») культури, тобто звільнення всіх сфер життєдіяльності людини і суспільства від впливу релігії. Гуманізм мав переважно елітарний, аристократичний характер, був представлений обмеженим колом освічених і знатних людей. На відміну від того, реформація, яка відходить за межі Італії, стає загальноєвропейським явищем, масовим народним рухом. Церковна реформація починається з виникнення протестантизму, засновниками та ідеологами якого стали Мартін Лютер, Ульріх Цвінглі, Жан Кальвін, Томас Мюнцер
47. Глобалізаційні процеси у сучасному світі.
глобалізація – це сукупність сучасних явищ, процесів та структур, яку можна виразити у взаємозалежності, взаємопроникненні та взаємообумовленості самих різних компонентів сучасного світу та світової спільноти.
б) Наука та освіта. В науці та освіті відбувається глобалізація дослідницької і учбової діяльності за рахунок формування нових дослідницьких мереж і систем дистанційного навчання, діючих в світі незалежно від географічних і політичних меж. Сучасні телекомунікаційні мережі дозволяють окремим вченим або науковим колективам ставати членами глобального дослідницького простору у відповідній сфері знань, не покидаючи при цьому свою країну, установу або будинок. Ця форма співдружності учених одержала назву «віртуальна лабораторія». Вони стають все більш організованими, а їх діяльність все більш значущої і ефективної.
в) Культура. Швидко міняється культурне життя людей практично на всій планеті. Сучасні способи телекомунікацій та мас-медійні мережі дозволяють нестримно поширювати по всьому світу різноманітні комп'ютерні ігри, музику, літературу, кінопродукцію та багато що інше. Такий глобальний вплив на культуру окремих країн може мати небажані наслідки, коли їх традиційні культурні цінності виявляться під загрозою зникнення.
Суперечності глобалізації. Глобалізація, як підтверджує сучасна практика, не тільки приносить людині і суспільству в цілому різні блага, але і таїть в собі глибокі суперечності, які значно загострюють політичні, економічні, соціальні та інші проблеми сучасного світу.
г) Глобалізація і посилення загрози соціально-економічної, суспільної та особистої безпеки. Як наслідок процесів глобалізації, збільшення соціальної нерівності в світі виникають нові загрози для безпеки людей, зокрема:
• фінансова і економічна нестабільність, що періодично супроводжується такими катаклізмами, як фінансово-економічні кризи в Південно-Східній Азії, Бразилії, Росії (1997-1999 рр.), Аргентині (2001-2002 рр.);
• загроза масової втрати роботи в результаті злиття різних компаній в процесі глобалізації;
• загроза суспільної та особистої безпеки у зв'язку з глобальною криміналізацією бізнесу, глобалізацією діяльності радикальних політичних сил, зростанням нелегальної торгівлі зброєю і наркотиками, вживанням методів терору в конкурентній боротьбі на різних рівнях;
• особливу небезпеку для всього людства представляє глобалізація тероризму на сучасному етапі, тобто об'єднання зусиль різних терористичних організацій для досягнення ними злочинних цілей.