- •1.Поняття предмет і ознаки філософії і філософування
- •2.Некласична німецька філософія: Фейєрбах, «Філософія Життя»
- •3.Функції філософії в суспільстві
- •4. Персоналістична філософія: м. Бердяєв, л. Шестов
- •5. Структура філософського знання
- •6. Сучасна західна філософія: провідні напрямки та школи.
- •7. Філософія в структурі світогляду.
- •8. Психоаналітична філософія: Фрейд, Юнг
- •9. Співвідношення філософії з міфологією.
- •10. Філософія Маркизму.
- •11. Проблема буття: основні історичні підходи та сучасне бачення.
- •12. Атеїстичний екзистенціалізм: Сартр, Камю.
- •13.Основне питання філософії: різноманітність підходів
- •14 Питання повторюється з 2
- •15 Матерія та її властивості
- •16 Основні риси екзестинційної філософії
- •17 Свідомість як ідеальне буття та ідеальне відображення. Мова як упредметнена свідомість.
- •18 Періоди та основні риси давногрецької філософії
- •19 Емпіричне та раціональне пізнання. Інтуїція
- •20 Філософія національної ідеї: т. Шевченка, л. Українки, і. Франко
- •21 Філософське вчення про пізнання. Пізнання як творчість.
- •22 Філософія Радянської доби та діаспори. Українська історіософії(саме нагульне питання хочте попробуйте знайти щось правильніше)
- •23 Абсолютна та відносна істина, критерії істини
- •24 Класична українська філософія: п.Юркевич, о.Новицький, о,Потебня
- •25.Закон діалектики
- •26."Вчення г.Сковороди про людину"
- •27.Поняття «наука»та «наукова картина світу»
- •28.Філософська культура Давньої Русі.
- •29.Принципи та категорії діалектики
- •30.Філософія українського бароко.
- •31.Методи наукового пізнання: спеціальні,загальнонаукові та універсальні.
- •32.Особливості етапи розвитку української філософської думки.
- •33.Класифікація наук. Структура наукового знання.
- •34.Основні риси філософії Нового часу.
- •35 Суспільство як предмет соціальної філософії
- •36.Німецька класична філософія:Кант,Гегель
- •37.Цінність науки та її значення у житті сучасної людини та суспільства.
- •38. Філософія р.Декарта і б. Паскаля.
- •39. Основні сфери суспільного життя: матеріальна, духовна, соціальна, політична, фізична. Структура та функції сфер буття.
- •40.Філософія Просвітництва.
- •41. Проблема людини в історії філософії: есенціалістська та екзистенціалістська парадагми.
- •42. Філософія Нового часу: ф. Бекон
- •43. Проблема людини в історії філософії: есенціалістська та екзистенціалістська парадагми.
- •44.Філософія Нового часу:ф. Бекон.
- •45. Основні підходи до сенсожиттевих пошуків. Проблема смерті.
- •46. Філософія епохи Відродження.
- •47. Глобалізаційні процеси у сучасному світі.
- •48.Рання грецька філософія: проблема першоначала.
38. Філософія р.Декарта і б. Паскаля.
ДЕКАРТ (Теорія пізнання) Декарт був основоположником раціоналізму, Він поставив розум на перше місце, а роль досвіду звів до простої перевірки умовиводів інтелекту. Декарт вважав, що розум спроможний пізнати світ, проте, потребує правильного застосування, тобто методу. Він поставив собі мету наново обґрунтувати знання з огляду на нові досягнення в природничих науках тієї епохи, які він порівнює із частинами дерева: коріння — метафізика, фізика — стовбур, механіка,медицина та мораль — різні гілки. Для Декарта дух, душа, розум та розсудок є однаковими речами — атрибутами «свідомої істоти». Декарт вірив у Бога як досконалу істоту, існування якої він ніколи не ставив під сумнів. Якби не було Бога, тоді він не був би досконалим. Оскільки людина є недосконалою істотою, а із недосконалого не може вийти щось досконале, то Бог існує за межами людської уяви. Отже, існування Бога є джерелом об'єктивного значення людського мислення
ПАСКАЛЬ Блез. В основі вчення лежить ідея задоволення власних потреб, як найвищого блага у житті людини. Саме на таких принципах і будується вся його гносеологія. Пізнання можливе завдяки задоволенням, а ті в свою чергу базуються на сенсуалізмі, який розвивав Рене Декарт, а після нього, більш пізніше і Френсіс Бекон. На відміну від Арістотеля і його теорії пізнання, Паскаль розробляє поєднання діалектики з мовою, і цим змушує користуватись відчуттями, або ж своїм досвідом.
В його теорії пізнання можна виділити 3 основні рівні:
1. Найнижчий рівень, або ж рівень недостатнього відчуття.
2. Середній рівень, люди, які нас оточують.
3. Найвищий рівень, який притаманний людям з нездоровою психікою.
Завдяки новим ідеям Блеза Паскаля,гносеологія стала провідним об'єктом досліджень у філософії.
39. Основні сфери суспільного життя: матеріальна, духовна, соціальна, політична, фізична. Структура та функції сфер буття.
Суспільство як система взаємозв'язків і взаємодій індивідів має певну структуру. Структура суспільства має два аспекти. По-перше, це те, що має назву “соціальної структури суспільства”, тобто сукупність “мікросоціумів” -соціальних груп, спільнот, які є суб'єктами суспільного життя. По-друге, це є система основних сфер життєдіяльності суспільства (матеріально-економічна, соціально-політична і духовно-культурна) і відповідних до них суспільних відносин (економічних, політичних, правових, моральних, релігійних тощо). Суб'єктами суспільного життя є самі люди, саме вони творять історію. Творцями соціального процесу вони є разом з іншими людьми, у взаємозв'язку з ними. Кожна людина включена в певну соціальну спільноту чи групу (або в декілька соціальних груп). Тому суб'єктами історичного процесу є не тільки індивіди, але й соціальні спільноти, що формуються на засадах єдності історичної долі, обставин життя, інтересів та цілей індивідуального та суспільного розвитку. Суспільна свідомість, духовна сфера суспільства існує у формі певного спільного сукупного результату людської діяльності. Досвід міжлюдського спілкування, взаємин з природою, раціональних та почуттєвих способів освоєння світу відображається у суспільних формах свідомості, набуває об'єктивного, надіндивідуального характеру і може передаватися іншим людям, транслюватися від одного покоління до іншого.