73. Основними напрямами політики підтримки малого інноваційного бізнесу є такі:

удосконалення правового регулювання;

сприяння удосконаленню структури малого підприємництва;

пільгове оподаткування;

кредитно-інвестиційна підтримка;

забезпечення ресурсами і збут продукції;

страхування малого бізнесу;

прискорена амортизація;

зовнішньоекономічні преференції;

інформаційно-консультативна підтримка;

підготовка кадрів;

науково-методична підтримка;

розроблення державних програм підтримки підприємництва.

Державні програми підтримки малого бізнесу можуть розглядатися як тимчасова альтернатива. Такі програми повинні мати високий рівень селективності, здійснюватися на конкурсній основі й підтримувати у першу чергу високоризикові, первісні стадії розроблення технологічних інновацій на малих підприємствах. У рамках програм доцільно підтримувати ті дослідження, тематика яких визнана пріоритетною на державному рівні. Фінансування малих фірм не повинно бути однаковим на всіх етапах їхнього становлення й розвитку.

74. Як забезпечується захист інтелектуальної власності на міжнародному рівні?

Захист прав інтелектуальної власності в сфері міжнародної передачі технології здійснюється на таких рівнях: – міжнародному;– національному;– рівні міжнародних інтеграційних об’єднань. Головні договори, які регулюють питання охорони інтелектуальної власності в міжнародному масштабі: – Договір про патентне співробітництво (1970 р.); – Конвенція Паризького союзу (учасниками якої є 85 держав); – Ніццька угода про міжнародну класифікацію товарів і послуг (1957 р.); – Договір про реєстрацію товарних знаків (1973 р., Відень); – Всесвітня конвенція про авторське право (1952 р.); – Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм (1971 р.). Важливим нормативним міжнародним документом у цій сфері є «Кодекс поведінки в сфері передачі технології», який розробляється Конференцією ООН з торгівлі і розвитку – ЮНКТАД. Основна мета кодексу – сприяти розширенню міжнародної передачі технології на умовах рівних можливостей для всіх країн, незалежно від рівня їх соціально-економічного розвитку, а саме: а) встановленню загальних і справедливих норм, які повинні бути покладені за основою взаємовідносин між партнерами в угодах щодо передачі технології з урахуванням законних інтересів партнерів і визнанням особливих потреб країн, що розвиваються; б) встановленню взаємної довіри; в) рекомендаціям щодо методів стимулювання угод з передачі технології, в яких позиції сторін на стадії переговорів і в контрактних відносинах були б збалансованими з метою запобігання зловживанням і досягнення згоди на взаємовигідних умовах; г) розширенню потоку технологічної інформації, зокрема, про наявність альтернативних видів технології як передумови для оцінки, аналізу, вибору і ефективного використання технології в усіх країнах, особливо тих, що розвиваються; д) полегшенню і розширенню обміну запатентованою і незапатентованою технологією з метою підвищення технічного потенціалу всіх країн е) розширенню внеску технології у дослідження та розв’язання соціально-економічних проблем усіх країн;є) встановленню кола обов’язків та зобов’язань сторін угоди щодо трансферу технології з урахуванням законних інтересів сторін.