Практичний вимірна педагогічну практику

1. Обстежте та проаналізуйте стан розвитку фонематичного слуху п'ятьох дітей однієї з вікових груп дошкільного закладу.

2. Проаналізуйте мову п'ятьох дітей молодшої або середньої трупи, визначте віко­ві особливості звуковимови, складіть таблицю.

3. Запишіть мовлення вихователя. Проаналізуйте його відповідно до орфоепічних норм української мови.

4. Запишіть спонтанне мовлення дітей різних вікових груп. Здійсніть аналіз зву­ковимови.

5. Вивчіть досвід роботи вихователя з виховання звукової культури мовлення у ді­тей: складіть психолого-педагогічну характеристику на вихователя; встановіть рівень розвитку фонетичних навичок у дітей (на початку і в кінці року); ознайомтеся з сис­темою роботи вихователя; опишіть досвід; підготуйте доповідь на педраду.

6. Випишіть з календарних планів роботи вихователів різних вікових груп форми роботи з виховання звукової культури мовлення на місяць. Дайте письмовий аналіз.

7. Ознайомтеся та проаналізуйте дидактичний та наочний матеріал з розділу «Ви­ховання звукової культури мовлення у дітей».

8. Складіть картотеку методичної літератури до розділу «Виховання звукової куль­тури мовлення у дітей».

9. Визначіть методи і прийоми роботи з виховання звукової культури мовлення дітей у повсякденному житті (в ранкові години, на прогулянці, у другій половині дня). Дайте оцінку доцільності та ефективності їх використання.

10. Потренуйтеся у виконанні артикуляційних вправ: «Усмішка», «Трубочка», «Мли­нець», «Голочка», «Гребінець», «Чашечка», «Смачне варення», «Коник», «Солдати». Підберіть до них віршований супровід, розробіть сигнальні картки.

Тезаурус Робота над термінами та поняттями

Звукова культура мовлення — складова загальної мовленнєвої культури людини, яка охоплює фонетичну правильність мовлення (сприймання і розрізнення фонем на слух, артикуляцію звуків; звуковимову) і загальні мовленнєві навички (дикцію, темп і ритм мовлення, тембр, силу голосу, наголос, дихання, орфоепічну правильність мов­лення).

Фонетика — розділ мовознавства, що вивчає звукову систему мови.

Звуки мовлення — це вимовно-слухові елементи, що відокремлюються у слові в процесі його послідовного членування як мінімальні одиниці (далі неподільні) і зай­мають мінімальний відрізок часу.

Фонема — це найменша мовна одиниця, яка слугує для поєднання і розрізнення складових одиниць мови (морфем, слів).

Вносить диференціацію у значення слів і вирізняє слова подібні за звучанням.

Літературна вимова — це зразкова, нормалізована вимова освічених людей, по­збавлена будь-яких просторічних, діалектних, регіональних рис, що вказують на на­лежність до вузько обмеженої соціальної групи.

Голос — сукупність різноманітних за висотою, силою, тембром звуків, які вимов­ляє людина.

Фонетична компетенція — правильна вимова всіх звуків рідної мови, звукосполу­чень відповідно до орфоепічних норм, наголосів, добре розвинений фонематичний слух, що дозволяє диференціювати фонеми; володіння інтонаційними засобами вираз­ності мовлення (темп, тембр, сила голосу, логічні наголоси тощо).

Фонематичне сприймання — виокремлення звуків мови та встановлення звукової структури слова як одиниці.

Фонематичне сприймання — це здатність визначати звуки в слові, їх послідовність і кількість.