4. Обладнання інженерних загороджень

Обладнання інженерних загороджень є одним із основних завдань інженерних військ. Із цією частиною бойової діяльності інженерних військ усі якоюсь мірою знайомі. Насамперед - це установка мінних полів. Мінні поля відіграють дуже істотну роль у прикритті позицій військ від атак противника. Багаторічний досвід ведення війн пока­зує, що мінна небезпека може дуже значно впливати на дії противни­ка. Міни не настільки багато наносять реальної шкоди противникові, скільки впливають на психіку особового складу.

Досвід війни в Афганістані свідчить, що було достатньо підірватись на міні одній машині на дорозі, для того щоб швидкість руху колони військ знизилася до 1-2 км/год. Тобто швидкість руху визначалася здатністю саперів перевіряти дорогу на наявність мін.

У бойових статутах ряду країн існує термін "мінна війна". Масове застосування мін здатне паралізувати будь-яку бойову діяльність військ противника на тій або іншій території

.Зараз мінна небезпека підсилюється тим, що розвиток техніки й електроніки дозволяє створювати так звані "розумні міни”, які не реагують на солдата своєї армії, мирного жителя, але моментально спрацьовують при наближенні солдата противника.

На сьогоднішній день немає ні єдиного досить надійного способу вияв­лення мін, крім того, навіть при виявленні міни немає надійних способів їхнього знешкодження. Міни можуть мати датчики, що розпізнають ціль або мінний трал, можуть розпізнавати значимість цілі, можуть мати при­лад кратності (пропустити певну кількість цілей і під наступною вибухну­ти). Міни можуть за радіосигналом переводитися в бойове чи безпечне положення або самоліквідуватися. Для установки мінних полів або окре­мих мін зовсім не обов'язкова присутність сапера на місці установки. Мі­ни можна ставити дистанційно (закидати навіть на територію противни­ка за допомогою артилерії або авіації). Мінами можна в дуже короткий термін прикрити дуже великі ділянки фронту. Якщо на початку шістде­сятих років саперна рота за ніч могла встановити один кілометр мінного поля, то зараз за годину - до 10-15 кілометрів.

У недавньому минулому саперам для установки мін перед своїм переднім краєм доводилося вночі виповзати на нейтральну смугу й під обстрілом противника встановлювати міни. Зараз частково можна цього уникнути за рахунок систем дистанційного мінування. Однак ці системи встановлюють міни на ґрунт, що дозволяє часто виявляти й знищувати їх.

Мінні поля необхідно не тільки встановлювати, але й утримувати. В утримання мінного поля входить контроль за його станом, встановлен­ня нових мін замість тих, що вибухнули, захист поля від його розмінуван­ня противником, огородження поля знаками для того, щоб на мінах не підірвалися свої машини або особовий склад, своєчасне зняття цих зна­ків, переведення мінного поля в бойовий або безпечний стан (якщо дане мінне поле встановлене як кероване), відкриття й закриття проходів у мінному полі, пропуск своїх військ через проходи тощо.

Деякі мінні поля підрозділи механізованого (танкового) батальйону можуть встановлювати самі, але цей вид бойових дій занадто специ­фічний, вимагає особливих знань і тому мінними полями, як правило, займаються інженерні підрозділи. Для виконання цього завдання ін­женерно-саперний взвод механізованого (танкового) батальйону має саперне відділення, на озброєнні якого є причіпні мінні загороджува­чі (ПМЗ) (рис. 13.4.1.) й автомобіль УРАЛ-4320.

Установку протитанкового мінного поля з використанням ПМЗ-4 (рис. 13.4.2.) здійснює обслуга у складі 5 номерів. Перший номер - оператор встановлює крок мінування, керує плужним пристроєм. Другий, третій, четвертий номери (знаходяться в кузові вантажівки) закладають на лоток загороджувача міни. Крок мінування прийма­ється рівним 4-5,5 м. Трирядне мінне поле розміром 8000-1100 м встановлюється за 1,5-2 години.