Розділ 1 збройні сили україни. Основи сучасного загальновійськового бою

Історія Збройних сил незалежної України бере свій відлік від 6 грудня 1991 року. Саме цього дня Верховна Рада прийняла Закони України: "Про оборону України", "Про Збройні Сили України": у незалежній дер­жаві з'явилась правова основа для формування власної армії.

Прийняття даних законів, а згодом цілого пакету документів з вій­ськових питань, які визначили воєнну політику держави на досяжну перспективу, було необхідним і своєчасним кроком. Адже після роз­паду Радянського Союзу та проголошення у 1991 р. незалежності Україна успадкувала одне з найбільших угруповань військ у Європі.

На її території дислокувались чотири повнокровних загальновійсь­кових й одна танкова армії, чотири повітряних армії, один армійсь­кий та три корпуси ППО, Чорноморський флот. До цього слід додати стратегічні ядерні сили, до яких входила 43 ракетна армія та важкі бомбардувальні дивізії. Арсенал такого угруповання складав 6,5 тис. танків, більше 7 тис. бойових броньованих машин, до 1,5 тис. бойо­вих літаків, понад 1,6 тис. стратегічних ядерних боєголовок міжкон­тинентальних балістичних ракет тощо. Особовий склад нарахував близько 780 тис. осіб.

Утримання на своїй території могутньої військової сили, призна­ченням якої було ведення стратегічних наступальних операцій, аж ніяк не відповідало миролюбному зовнішньополітичному курсу мо­лодої держави, її позаблоковому статусу та оборонному характеру Воєнної доктрини. Тому першочерговими завданнями Міністерства оборони України стали: скорочення військових формувань та техні­ки до необхідного рівня, приведення їх організаційно-штатної стру­ктури та дислокації у відповідність до нових умов, розробка програ­ми будівництва Збройних сил України. Безпрецедентним стало рі­шення держави про без'ядерний статус та ліквідацію в односторон­ньому порядку ядерного потенціалу. Одночасно скорочувались і зви­чайні озброєння. Ці заходи проводились відкрито, у відповідності з міжнародними договорами та під міжнародним контролем. І вже в листопаді 1995 р. Україна виконала свої зобов'язання та привела граничний рівень техніки та озброєння у відповідність із положен­нями Договору про звичайні Збройні сили і озброєнням у Європі. З перших місяців формування українського війська в Міністерстві оборони та Генеральному штабі проводилась кропітка робота щодо створення моделі Збройних сил, яка б відповідала вимогам сього­дення. Армія має бути оптимальною за чисельністю, мобільною, все­бічно оснащеною з урахуванням принципу оборонної достатності, економічних можливостей держави, постійно підтримувати рівень необхідної боєготовності та боєздатності, бути гарантом територіа­льної цілісності та незалежності держави. Усі ці параметри знайшли своє відображення в Державній програмі будівництва та розвитку Збройних сил України на період до 2011 р.

1.1. Призначення, організація і склад збройних сил україни

На підставі прогнозу воєнно-політичної та воєнно-стратегічної об­становки у світі та поблизу кордонів України в найближчій перспек­тиві можливість широкомасштабного застосування воєнної сили про­ти України є малоймовірною. Проте за певних обставин зберігається ймовірність розв'язання на окремих ділянках (напрямках) 'її кордонів локального конфлікту або втягування нашої держави в регіональні воєнні конфлікти. Саме тому вперше в Державній програмі розвитку Збройних сил України викладено рішення стосовно відмови від орга­нізації "рівномірної кругової оборони" території держави й зосере­дження зусиль на відбитті можливої агресії лише на декількох опера­тивних напрямках, на яких, за певних обставин, виникненням воєн­ної загрози не можна нехтувати. У зв'язку з цим основними функція­ми Збройних сил України є: стримування збройної агресії проти Укра­їни та відсіч їй, охорона сухопутного й повітряного простору держави та територіального моря. На підставі розширення функцій Збройних сил України в Державній програмі конкретизовані їхні завдання. Суть завдань полягає в досягненні Збройними силами спроможності нейтралізувати воєнний конфлікт низької інтенсивності складом військ (сил) мирного часу та забезпеченні мобілізаційної готовності до ведення локальної або регіональної війни. Одночасно Збройні сили повинні бути постійно готові до участі в миротворчих та гуманітар­них операціях під егідою міжнародних організацій силами до однієї бригади (кількістю 2-3 тис. осіб).Відповідно до завдань Збройних сил у Державній програмі уточне­но їх структуру.

Організаційна структура Збройних сил установлена Законом Украї­ни "Про внесення зміни до статті 3 Закону України "Про Збройні сили України” (2004 р.)" і складається з Генерального штабу, трьох видів Збройних сил - Сухопутні війська, Повітряні сили, Військово-Морські сили та об'єднань, з'єднань, військових частин, військових навчаль­них закладів, установ та організацій, що не належать до видів Зброй­них сил (рис. 1.1.1.).

Рис. 1.1.1. Структура Збройних сил України

Загальний бойовий склад Збройних сил за функціональним призна­ченням розподілятиметься на: Об'єднанні сили швидкого реагування та Основні сили оборони (рис. 1.1.2.).

Замислом розвитку функціональних структур Збройних сил Украї­ни передбачається вдосконалення відповідності бойового та чисель­ного складу, їх бойових можливостей характеру реальних та потен­ційних загроз національним інтересам України.

Об'єднанні сили швидкого реагування - сили бойової готовності, які спроможні без доукомплектування виконувати визначені за­вдання. Призначені для негайного реагування на зміни воєнно- стратегічної обстановки та нейтралізації збройного конфлікту ни­зької інтенсивності. У їх складі буде частина військ (сил), які здатні до негайного реагування на кризові ситуації. Вони нараховувати­муть до 30 % від загального бойового складу Збройних сил України мирного часу та розподілятимуться на сили негайного реагування та сили швидкого реагування

Рис. 1.1.2. Функціональні структури Збройних сил України

Основні сили оборони - сили мобілізаційної готовності, спроможні виконувати завдання після відмобілізування й проведення в бойову готовність. Частка Основних сил оборони від загального бойового складу Збройних сил України мирного часу складатиме до 70 % і вони поділятимуться на Сили нарощування та Сили стабілізації.

Об'єднані сили швидкого реагування Основні сили оборони призначе­ні для застосування в збройному конфлікті середньої інтенсивності.

Бази, центри, арсенали матеріально-технічного забезпечення входять до системи забезпечення життєдіяльності Збройних сил України.