2. Розташування на місці

В умовах бойової обстановки війська не завжди ведуть активні бо­йові дії. Вони можуть тривалий час розташовуватися в призначених районах до отримання бойового завдання або, маючи бойове завдан­ня, готуватися до його виконання. Наприклад, під час підготовки до наступу війська можуть знаходитися у вихідних районах зосереджен­ня на значному віддаленні від рубежу зіткнення сторін; під час пере­ходу до оборони війська, які знаходяться в складі другого ешелону та резерві, деякий час можуть розташовуватися в районі зосередження; під час пересування військам визначаються райони зосередження, райони відпочинку, райони очікування й райони збору. Такі дії військ прийнято називати розташуванням на місці.

До Другої світової війни військам рекомендувалось розташовува­тися в населених пунктах (по квартирах), поза населеними пунктами (біваком) і змішаним способом (квартиробіваком). При цьому вважа­лось, що при розтушуванні в населених пунктах забезпечуються кра­щі умови щодо маскування військ від повітряної розвідки.

Масове застосування авіації в роки Другої світової війни для нане­сення масових ударів по населених пунктах та військах, які знаходи­лись в них, вузлах доріг, пунктах управління та об'єктам тилу привело до того, що розташовувати війська в населених пунктах, особливо ве­ликих, стало недоцільно. Найбільш вигідним стало розташовувати війська в лісі, у складках місцевості.

Отже, у цих умовах війська мають значно менше життєвих зручно­стей. Вони вимушені витрачати значний час і великі зусилля на побу­дову укриттів, бліндажів та сховищ. Однак розташування військ поза населеними пунктами створює хороші умови для розосередженого та скритого їх розміщення, підтримання суворого порядку й дисципліни, постійної бойової готовності, збереження воєнної таємниці, а також виключає зараження військ хворобами від місцевого населення. Ве­лику перевагу таке розташування надає в умовах застосування про­тивником зброї масового ураження й високоточної зброї.

Основи розташування батальйону на місці

Зрозуміло, що в сучасних умовах не виключається можливість розмі­щення підрозділів у невеликих населених пунктах. У деяких випадках це може мати місце в сувору зиму, під час тривалої непогоди та інше. У не­великому населеному пункті теплі приміщення використовуються насам­перед для розміщення медичних пунктів, а також для почергового обігрі­ву особового складу підрозділів.

Механізований батальйон на місці може розташовуватися в районі зосередження, вихідному районі, районі очікування, районі відпочинку та інших районах. Район розташування призначається, як правило, на місцевості, яка має природні укриття й забезпечує захист підрозділів батальйону від зброї масового ураження та високоточної зброї. Він по­винен забезпечувати розосередження та приховане їх розміщення, швидкий збір і проведення маневру в потрібному напрямку, зручність розміщення та відпочинку особового складу, а також сприятливі умови в санітарно-епідемічному плані. Схема розташування батальйону на мі­сці (варіант) приведена на рис. 8.2.1. Потрібно уникати розташування підрозділів роти поблизу важливих об'єктів, населених пунктів, по яких противник може нанести масовані вогневі, ядерні та хімічні удари.

Розташовування підрозділів батальйону в населених пунктах, як правило, здійснюється в умовах суворої зими або тривалої непогоди, якщо немає часу на влаштування укриттів поза населеними пункта­ми, звільненими від місцевих жителів.

Батальйон у призначеному районі розташовується поротно з таким розрахунком, щоб із початком виходу із району не робити зайвих пе­ресувань. Розмір району для розташування батальйону на місці може бути до 10 кв. км.

Рота в указаному їй районі розташовується, як правило, уздовж маршруту висування, використовуючи захисні та маскувальні влас­тивості місцевості. Відстань на відкритій місцевості між танками, бо­йовими машинами піхоти (бронетранспортерами) повинна бути 100-150 м., а між взводами - 300-400 м. Площа району розташування роти - до 1 кв. км.

Разом із механізованими ротами розташовується гранатометний та протитанковий підрозділи батальйону. Зенітний підрозділ займає во­гневі позиції в місцях, що забезпечують можливість ведення вогню по літаках, гелікоптерах противника та іншим повітряним цілям.

Підрозділи технічного забезпечення й тилу розміщуються в районі розташування батальйону із врахуванням зручності забезпечення підрозділів.

Розташування підрозділів під лініями електромережі, поблизу газо- та нафтопроводів не допускається.

До виходу підрозділів батальйону в призначений район організо­вується його рекогносцировка. У склад рекогносцированої групи, яка висилається старшим командиром, включаються, як правило, один із офіцерів батальйону і по одному офіцеру (прапорщику) або сержанту від кожної роти. Вони уточнюють місця розташування рот, інших штатних і приданих підрозділів, командно-спостережних пунктів, стартові (вогневі) позиції зенітного підрозділу, місця розта­шування підрозділів технічного забезпечення та тилу, розвідують та позначають під'їзні шляхи, зустрічають свої підрозділи та відводять у призначені місця.

Забороняється робити написи або виставляти покажчики з наймену­ванням та нумерацією підрозділів та прізвищами їхніх командирів.

Під час розташування підрозділів батальйону в районі, звільненому від противника, командир батальйону заздалегідь організовує ретельну розвідку й очищення району від дрібних груп противника та його розві­дувально-сигналізаційних приладів, які залишилися. Виявлені мінні по­ля, заміновані об'єкти та заражені ділянки місцевості позначаються й охороняються. При необхідності на шляхах руху пророблюються про­ходи або позначаються об'їзди. При наявності часу проводиться суціль­на очистка району від мін. Для позначення пунктів і місць, несприятли­вих у санітарно-епідемічному плані, виставляються відповідні знаки.

Зупинка колон підрозділів на дорогах в очікуванні розташування у відведеному районі не допускається. У районі розташування баталь­йону поблизу машин особовий склад обладнує відкриті або перекриті щілини, а при наявності часу влаштовує бліндажі та сховища. Для озброєння й техніки, зенітних та чергових вогневих засобів, підрозділів на позиціях охорони, а також для ракет, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів обладнуються окопи та укриття. Місця розташу­вання підрозділів, озброєння та техніки, позиції охорони та чергових во­гневих засобів, сліди від машин ретельно маскуються.

У населених пунктах підрозділи розташовуються ближче до око­лиць. Як укриття використовуються підвальні приміщення будівель, місцеві сховища та інші міцні спорудження.

Радіо- і тепло-випромінюючі об'єкти маскуються спеціальними по­криттями (екранами), поблизу них обладнуються хибні об'єкти (тепло­ві пастки). У районі розташування та на підступах до нього розгорта­ються й підготовляються шляхи для виходу підрозділів з нього та ма­невру під час відбиття нападу противника.

Підрозділи в районі розташування повинні знаходитися в постійній готовності до відбиття нападу наземного та повітряного противника, знищення його повітряних десантів та диверсійно-розвідувальних груп.

Організовуючи боротьбу з повітряним десантом, командир баталь­йону повинен визначити місця, найбільш зручні для висадки десанту противника, встановити за ними постійне спостереження та підготу­вати маневр підрозділами.

Зміна району розташування батальйону проводиться за вказівкою старшого командира. У випадку раптового застосування противни­ком зброї масового ураження, високоточної запалювальної зброї або систем дистанційного мінування й при відсутності можливості своє­часно доповісти старшому командиру зміна району може проводити­ся за рішенням командира батальйону.

Для виходу батальйону з району, який підлягав дистанційному міну­ванню, групою розмінування за допомогою комплекту розмінування, шляхом розстрілювання мін та іншими способами пророблюється прохід. Бойові машини виходять до проходу самостійно, використовуючи свої комплекти розмінування, об'їжджаючи або розстрілюючи виявлені міни.

У батальйоні організовується безпосередня охорона, яка здійснюєть­ся патрульними, які несуть службу шляхом обходу розташування роти, і постійним чергуванням спостерігачів на командно-спостережному пункті батальйону. Крім того, для охорони особового складу, озброєння й техніки призначається добовий наряд.

Установлюється зв'язок між командно-спостережними пунктами, оповіщення про повітряного та наземного противників, безпосеред­ньої загрози й початку застосування зброї масового ураження, радіо­активної, хімічної й біологічної зброї. При цьому обмежується пересу­вання особового складу й техніки, а також проводяться заходи щодо маскування району розташування підрозділів.

Сторожова охорона батальйону здійснюється сторожовими по­стами в складі відділення (танка), які виставляються при необхід­ності на загрозливі напрямки на віддаленні до 1500 м, на прихова­них підступах - секретами в складі 2-3 особи, які виставляються на відстанях до 400 м від району розташування батальйону, а в межах району розташування - безпосередньою охороною, яка включає парні патрулі й постійне чергування спостерігачів на КСП баталь­йону. Крім того, у батальйоні призначається черговий підрозділ, звичайно в складі взводу. Він розташовується у вказаному коман­диром місці й знаходиться в постійній готовності до знищення ди­версійно-розвідувальних груп противника й до виконання інших несподівано виникаючих бойових завдань, а також для гасіння пожеж у районі розташування й поблизу від нього.

З отриманням завдання на розташування на місці командир бата­льйону усвідомлює його та оцінює обстановку.

Під час усвідомлення отриманого завдання командир батальйону по­винен зрозуміти мету зосередження та розташування в зазначеному ра­йоні, місце батальйону під час розташування на місці та можливий ха­рактер подальших дій, завдання сусідів та порядок організації взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання.

Під час оцінки противника визначається його віддаленість, мож­ливість нападу та нанесення ударів зброєю масового ураження, авіацією, артилерією, іншими засобами ураження. На цій підставі робляться висновки про місце, озброєння та склад сторожової охо­рони, про заходи щодо маскування, захисту від зброї масового ураження, протиповітряної оборони, інженерного обладнання ра­йону, а також щодо ведення розвідки та охорони під час висування в район розташування.

Оцінюючи свої підрозділи, командир батальйону враховує їх склад, положення та здійснює вибір розміру району розташування, розрахо­вує їх можливості щодо виходу із районів, що займаються, та готує підрозділи до зайняття районів розташування.

Під час оцінки сусідів ураховуються їх місця розташування стосов­но району розташування батальйону та можливий варіант взаємодії з ними в питаннях організації сторожової охорони.

Оцінюючи місцевість, командир батальйону визначає її вплив на ви­моги до розташування підрозділів на місці та з урахуванням цього ви­значає місце (район) та порядок розташування підрозділів, пунктів управління. При цьому визначається порядок використання захисних властивостей місцевості у випадку застосування противником ядерної, хімічної та біологічної зброї. Відповідно до цього визначаються заходи щодо інженерного обладнання району. На основі вивчення маршрутів (доріг) робиться прохід до призначеного району.

Під час оцінювання радіаційної, хімічної та біологічної обстановки ви­значається можливість найбільш безпечного розташування особового складу та техніки щодо вражаючих факторів.

У рішенні щодо розташування на місці командир батальйону визначає: ^ місця розміщення підрозділів та час їх зайняття;

^ запасні місця та порядок виходу до них;

^ склад безпосередньої охорони;

^ заходи щодо захисту від зброї масового ураження, забезпечення бойової готовності, відбиття раптового нападу противника, інженер­ного обладнання районів (основного та запасного);

^ місця пунктів управління підрозділів батальйону.

На основі прийнятого рішення командир батальйону ставить за­вдання командирам підрозділів у формі бойового наказу.

Під час постановки завдань на розташування командир батальйо­ну в бойовому наказі вказує:

^ механізованим підрозділам батальйону, протитанковому підроз­ділу - основні та запасні місця розташування, порядок їх зайняття та інженерного обладнання;

^ охороні - склад, позицію або маршрут патрулювання, час за­йняття або початку патрулювання, завдання, порядок відкриття та ведення вогню, підтримання зв'язку й доповіді про противника, по­рядок зміни, пропуск і відзив;

^ зенітному підрозділу - вогневі позиції, завдання, час і рівень готовності;

^ черговому підрозділу - склад, до яких дій бути готовим, район розташування й сигнали виклику.

Під час організації всебічного забезпечення командир батальйону пе­редбачає заходи на випадок відбиття нападу наземного противника. Із цією метою механізованим ротам та протитанковому підрозділу він ука­зує рубежі розгортання та завдання, порядок їх підготовки та виходу на них, можливий маневр вогнем та підрозділами батальйону. Для відбиття нападу повітряного противника командир батальйону визначає, які мати чергові вогневі засоби в підрозділах, та вказує порядок ведення вогню

.Після постановки завдань та організації всебічного забезпечення ко­мандир батальйону здійснює контроль за інженерним обладнанням ра­йону розташування, технічним обслуговуванням озброєння, техніки, поновленням підрозділів ракетами, боєприпасами та іншими матеріаль­ними засобами й підтриманням високої бойової готовності підрозділів.

Розташування батальйону в особливих умовах

У горах батальйон розташовується в місцях, які забезпечують шви­дкий вихід на дорогу або розгортання для відбиття нападу противни­ка. Не допускається розташування в районах, де можливі обвали, сні­гові лавини, повені та селеві потоки. Для укриття особового складу, озброєння й техніки використовуються складки місцевості, тунелі, гірські вирубки, печери.

У лісі батальйон розташовується вздовж доріг та просік. У випад­ку виникнення лісової пожежі підготовляються шляхи виходу на за­пасні райони. Рятувальні роботи та гасіння пожежі здійснюється черговим підрозділом, а при необхідності й додатково виділеним особовим складом.

У пустелі батальйон (рота) розташовуються звичайно в оазисах і на місцевості, яка має міжрядні пониження, бархани, піщані горби, за­рослі саксаулу та інші природні укриття, при можливості поблизу ариків та інших джерел води.

Узимку для розташування батальйону вибираються райони, які за­хищені від вітру. Особливу увагу приділяють підтримуванню в про­їжджому стані доріг для виходу із району розташування. Для обігріву особового складу обладнуються утеплені та опалювані укриття. Дви­гуни машин при необхідності періодично прогріваються. При цьому вживаються заходи для запобігання отруєння особового складу відп­рацьованими газами, переохолодження та обмороження.

Батальйон у сторожовій охороні. Порядок і зміст роботи командира батальйону, який призначений у сторожову охорону

Батальйон під час розташування на місці охороняється безпосере­дньою охороною.

Сторожова охорона здійснюється, як правило, сторожовими заго­нами в складі посиленої роти та сторожовими заставами в складі по­силеного взводу. Іноді на важливий напрямок у сторожовий загін може бути призначений і батальйон, у цьому випадку в сторожову за­ставу від сторожового загону може призначатися посилена рота.

Сторожовому загону (заставі) указуються рубіж оборони та смуга охорони й ведення розвідки. Смуга охорони по фронту може досяга­ти: для батальйону - 10 км., для роти - 5 км., для взводу - 2 км.

Віддалення сторожової охорони від частин (підрозділів), які охоро­няються, повинне забезпечувати проведення ними маневру, органі­зований вступ у бій і залежно від складу охорони може бути 5-15 км.

Батальйон (рота), який призначений у сторожовий загін, займає й підготовляє для оборони вказаний йому рубіж, прикриваючи сторо­жовими заставами найбільш важливі напрямки. Рубіж, який займає сторожовий загін (застава), повинен бути зручним для оборони, за­безпечувати хороший огляд у бік противника та обладнується в інже­нерному плані.

У смузі охорони сторожовий загін (застава) підготовляє основні, а при наявності часу й запасні позиції. Проміжки між сторожовими заставами й танконебезпечні напрямки повинні знаходитися під пос­тійним наглядом і прикриватися вогнем артилерії та інших вогневих засобів. За вказівкою командира сторожового загону між сторожови­ми заставами організовується патрулювання, уперед і в бік від сто­рожових застав можуть виставлятися сторожові пости, а на прихова­ні підступи - секрети.

Резерв командира роти розташовується в глибині оборони в готов­ності до маневру на загрозливий напрямок.

Для ведення розвідки перед фронтом і на флангах командир бата­льйону організовує спостереження та висилає розвідувальний (бойо­вий розвідувальний) дозор та дозорні відділення (танки).

Робота командира батальйону (роти), призначеного в сторожову охорону, щодо організації сторожової охорони значною мірою відпо­відає порядку роботи командира мб щодо організації оборони в умо­вах відсутності зіткнення із противником.

Командир батальйону (роти), призначеного в сторожову охорону, одержавши завдання, усвідомлює його, оцінює обстановку, по карті приймає рішення, доводить завдання до підлеглих, приховано виво­дить батальйон (роту) в район вказаного рубежу, організовує спосте­реження та охорону, проводить рекогносцировку, уточнює рішення, віддає бойовий наказ та організовує зайняття вказаного рубежу.

Під час постановки завдань командир роти в бойовому наказі вказує: ^ сторожовим заставам - засоби посилення, смугу охорони, позиції та ступінь їхнього інженерного обладнання, де виставити сторожові пости, патрульних та секрети, рубіж, до якого вести розвідку, і поря­док дій під час відбиття нападу противника;

^ резерву - район розташування, до яких дій бути готовим;

^ підрозділам артилерії - вогневі позиції і завдання щодо підтрим­ки бою сторожових застав;

^ зенітному підрозділу - стартові (вогневі) позиції, завдання, час і рівень готовності, а механізованим (танковим) підрозділам - поря­док ведення вогню по повітряних цілях противника.

У шостому пункті бойового наказу, крім часу готовності до виконан­ня завдання, командир роти вказує: час заняття позиції, готовності сис­теми вогню, черговість і терміни інженерного обладнання позицій.

Після віддання бойового наказу командир батальйону (роти) орга­нізовує взаємодію, дає вказівки щодо всебічного забезпечення бою та захисту від високоточної зброї, визначає порядок підтримання зв'яз­ку з підрозділами, а командирам сторожових застав та підрозділів, призначених для ведення розвідки, крім того, доводить і відзив.

Завдання сторожовим заставам, приданим засобам посилення, а також місця спостерігачів, постів, пунктів позначення уточнюються безпосередньо на місцевості під час рекогносцировки.

З одержанням даних про появу противника або застосування ним високоточної зброї, систем дистанційного мінування командир роти до­повідає про це командиру, який вислав охорону, та інформує сусідів.

Дрібні групи противника, які намагаються проникнути до підрозді­лів, що охороняються, сторожовий загін (застава) захоплює в полон або знищує. Під час наступу переважаючих сил противника батальйон (ро­та) стійко утримує рубіж, який займає, і забезпечує розгортання та вступ у бій військ, які охороняє. У випадку висадки в смузі охорони по­вітряного десанту противника командир роти доповідає про це коман­диру, який вислав охорону, та вживає заходів щодо знищення десанту.

Питання для контролю та самоконтролю знань

Пересування підрозділів

1. Поняття маршу, умови й варіанти здійснення маршу.

2. Маршеві можливості батальйону.

3. Побудова похідного порядку батальйону.

4. Похідна колона механізованого батальйону (варіант).

5. Зміст рішення командира батальйону на марш.

6. Завдання підлеглим та приданим підрозділам на марш.

7. Принципи управління військами на марші.

Розташування батальйону на місці

8. Основи розташування батальйону на місці.

9. Схема розташування батальйону на місці (варіант).

10. Зміст рішення командира батальйону щодо розташування підрозді­лів батальйону на місці.

11. Зміст бойового наказу на розташування батальйону.

12. Батальйон у сторожовій охороні. Порядок і зміст роботи командира батальйону, який призначений у сторожову охорону.

13. Зміст бойового наказу батальйону у сторожовій охороні.

14. Робота командир батальйону (роти) після віддання бойового наказу.

Тестові питання для самооцінювання

1. Похідна охорона батальйону призначена:

а) для забезпечення безперешкодного руху головних сил, забез­печення вигідних умов для вступу в бій, а також виконання за­вдань ведення розвідки;

б) для забезпечення безперешкодного руху головних сил, виключення раптового нападу противника, забезпечення вигідних умов для вступу в бій, а також недопущення проникнення до них наземної розвідки про­тивника та виконання завдань ведення розвідки;

в) для забезпечення безперешкодного руху головних сил, недопущення проникнення до них наземної розвідки противника й виконання завдань ведення розвідки;

г) для забезпечення безперешкодного руху головних сил, виключення раптового нападу противника, забезпечення вигідних умов для вступу в бій, а також ведення розвідки;

д) для забезпечення безперешкодного руху головних сил, виключення раптового нападу противника, забезпечення вигідних умов для вступу в бій, а також виконання завдань ведення розвідки.