3. Порядок і зміст роботи командира із прийняття рішення

Бій командир підрозділу, як правило, організовує на місцевості, а якщо це неможливо, - по карті (схемі, на макеті місцевості). У цьому випадку бойові завдання підпорядкованим підрозділам і приданим засобам командир уточнює на місцевості в період зайняття ними по­зицій (висування їх до відповідних рубежів). Порядок роботи коман­дира залежить від конкретної обстановки, отриманного завдання та наявності часу.

Командир, отримавши бойове завдання:

^ усвідомлює його;

^ оцінює обстановку;

^ приймає рішення;

^ проводить рекогносцировку;

^ віддає бойовий наказ;

^ організовує взаємодію, бойове забезпечення й управління, підго­товку особового складу, озброєння та техніки до бою.

Потім він перевіряє готовність підрозділу до виконання бойового завдання й у встановлений час доповідає про це за командою.

Під час усвідомлення отриманого завдання командир підрозділу повинен зрозуміти:

^ замисел старшого командира;

^ завдання підрозділу;

^ які об'єкти (цілі) на напрямку дій підрозділу уражаються засоба­ми старших командирів;

^ завдання сусідів і порядок взаємодії з ними;

^ час готовності до виконання завдання.

Оцінка обстановки включає в себе оцінку противника, своїх військ, сусідів, місцевості, радіаційну, біологічну, бактеріологічну, пе- решкодову обстановку, кліматичні умови й особливості пори року, доби. При цьому командир підрозділу повинен оцінити та вивчити:

^ склад, положення та можливий характер дій противника, його бо­йовий порядок, у першу чергу місця розташування його вогневих засобів;

^ стан, забезпеченість і бойові можливості підпорядкованих та приданих підрозділів;

^ склад, положення, характер дій сусідів і порядок взаємодії з ними; ^ характер місцевості, 'її захисні та маскувальні властивості, вигі­дні підступи, загородження та перешкоди, умови спостереження й ведення вогню.

Крім того, командир підрозділу враховує погоду, пору року, час до­би та їх вплив на підготовку та ведення бою.

У рішенні командир підрозділу визначає:

^ замисел бою, способи виконання отриманого завдання (якому противнику, де і якими засобами нанести ураження, які при цьому заходи вживаються для введення його в оману);

^ завдання підпорядкованим, приданим підрозділам та вогневим засобам;

^ питання забезпечення бою;

^ організацію управління;

^ час готовності до бою.

Основу рішення складає замисел бою, в якому визначаються:

^ напрямок зосередження основних зусиль;

^ способи розгрому противника (якого противника, де, в якій пос­лідовності та як розгромити із зазначенням порядку вогневого ура­ження та заходів щодо введення його в обману);

^ бойовий порядок.

Під час проведення рекогносцировки командир підрозділу на міс­цевості:

^ вказує орієнтири;

^ остаточно визначає положення противника й найбільш можли­вий характер його дій;

^ уточнює завдання підрозділам та інші питання, які пов'язані з використанням місцевості в бою (місця опорних пунктів, вогневих позицій БМП, БТР, танків, протитанкових та інших вогневих засобів, системи загороджень і проходів в них, маршрут висування підрозділу та місця спішування підрозділів).

У бойовому наказі командир батальйону (роти) вказує:

У першому пункті - короткі висновки з оцінки противника.

У другому пункті - об'єкти та цілі, які уражаються засобами ста­ршого командира, на напрямку дій, який буде виконуватись, а також завдання сусідів та розмежувальні лінії з ними.

У третьому пункті - бойове завдання батальйону (роти) та зами­сел бою.

У четвертому пункті - після слова "наказую" ставляться бойові завдання:

^ механізованим (танковим) ротам (взводам) першого ешелону, у тому числі приданим;

^ механізованим (танковим) ротам (взводам) другого ешелону або резерву;

^ бронегрупам і вогневим засадам;

^ підрозділам артилерії та іншим вогневим засобам, у тому числі приданим;

^ гарматам і танкам, які виділені для стрільби прямою наводкою;

^ зенітному підрозділу;

^ іншим підрозділам посилення.

У п' ятому пункті - витрати ракет і боєприпасів на виконання бо­йового завдання.

У шостому пункті - час готовності до виконання завдання.

У сьомому пункті - місце командно-спостережного пункту та за­ступників.

У восьмому пункті - об'єкти, позначені знаками Червоного Хреста і Півмісяця, цивільної оборони; культурні цінності, обладнання, споруди, які не мають небезпечних сил; порядок супроводження військовопо­лонених на пункти їх збору, вказані старшим начальником.

У бойовому розпорядженні командир батальйону (роти) вказує: ко­роткі висновки з оцінки противника; об'єкти, які уражаються в інте­ресах роти (взводу) засобами старшого командира; бойове завдання роті (взводу) та час готовності до дій. При необхідності в бойовому розпорядженні можуть вказуватись завдання сусідів та інші дані.

У попередньому бойовому розпорядженні командир батальйону (роти), як правило, вказує: відомості про противника; об'єкти, які уражаються в інтересах роти (взводу) засобами старшого командира; бойове завдання роті (взводу) зі ступенем деталізації, який відповідає прийнятому рішенню на час віддання попереднього бойового розпо­рядження; час готовності та основні заходи щодо підготовки до бою; час і способи доведення завдань та інші дані.

Взаємодію командир батальйону (роти) організовує за участю своїх заступників (заступника), командирів рот (взводів), окремих і прида­них підрозділів. Вона організовується, як правило, на місцевості на глибину видимості, а по карті (на макеті місцевості) на всю глибину бойового завдання.

Під час організації взаємодії командир батальйону (роти) повинен: узгодити зусилля штатних, приданих і підтримуючих підрозділів щодо виконання поставленого завдання; добитися єдиного розуміння всіма командирами мети бою, бойових завдань і способів їх виконання; намітити та узгодити варіанти дій підрозділів і заходи щодо обману противника, виходячи з характеру його можливих дій, а також вка­зати сигнали оповіщення, управління та взаємодії.

Організація взаємодії може здійснюватися методом вказівок ко­мандира батальйону (роти) або методом доповідей командирів підпо­рядкованих підрозділів із послідовним відпрацюванням дій своїх під­розділів за завданням, часом, місцем та розиграшем основних такти­чних епізодів за можливими варіантами дій. При умовах дуже обме­женого часу взаємодія організовується методом вказівок. У ході бою взаємодія здійснюється безперервно, постійно уточнюється, а при рі­зких змінах обстановки організовується заново.

Практична робота командира батальйону (роти) в підпорядкованих підрозділах проводиться з метою їх своєчасної та повної підготовки до бою. Командир перевіряє точність виконання відданого бойового наказу, знання підлеглими противника, який протистоїть, і своїх за­вдань; визначає відповідність прийнятих командирами рот (взводів) рішень загальному замислу бою та поставленим бойовим завданням; розбирає спільно з підлеглими доцільні способи виконання завдань; організовує та проводить заходи щодо підготовки до бою; контролює виконання заходів щодо організації вогневого ураження, взаємодії, управління та всебічного забезпечення бою, готовність підрозділів приступити до виконання бойових завдань у точно встановлений час; надає допомогу в забезпеченні підрозділів усім необхідним, усуває на місці виявлені недоліки.У бойовому наказі командир підрозділу вказує:

^ орієнтири;

^ склад, положення й характер дій противника, місця розташу­вання його вогневих засобів;

^ завдання підрозділу;

^ об'єкти та цілі на напрямках дій підрозділу, які уражаються за­собами старших командирів, а також завдання сусідів;

^ бойові завдання підпорядкованим, приданим підрозділам і вог­невим засобам;

^ час готовності до виконання завдання;

^ своє місце та місце заступника.

Бойовий наказ повинен викладатися коротко й гранично чітко.

Під час організації взаємодії командир підрозділу повинен:

^ визначити порядок узгодження зусиль штатних та приданих під­розділів щодо виконання поставленого завдання;

^ добиватися правильного і єдиного розуміння всіма командирами бойового завдання та способів його виконання;

^ указати сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними.

Організовуючи бойове забезпечення, командир підрозділу вказує:

^ порядок ведення розвідки противника;

^ порядок використання та поповнення боєприпасів, який треба мати незнижуваний їх запас;

^ порядок і зміст проведення технічного обслуговування озброєння та військової техніки;

^ порядок забезпечення пальним та іншими пально-мастильними матеріалами;

^ порядок інженерного обладнання позицій, системи загороджень; ^ заходи щодо маскування, охорони та порядок їх виконання.

Під час організації управління командир підрозділу уточнює (доводить) радіодані та порядок використання радіо і сигнальних засобів зв'язку.

Накази, розпорядження, команди і засоби їх передачі

Бойові документи командирів різного рівня можуть бути: тексто­вими; графічними; табличними.

Вони виготовляються вручну або за допомогою технічних засобів й оформлюються на папері, кальці, топографічних (спеціальних) картах (планах, схемах), мікродіапозитивах та ін.

У підрозділах розробляються, як правило, графічні бойові докумен­ти з організації бою на топографічних картах, папері або кальці.

Найбільш розповсюдженими графічними бойовими документами з організації бою, які розробляються, є: картки вогню та схеми роз­ташування на місці, схеми опорних пунктів і районів оборони, схеми орієнтирів, маршрутів та ін. І, безумовно, найбільш важливим бойо­вим документом з організації бою та управління підрозділами є робо­ча карта командира підрозділу.

Розглянемо деякі з них.

Картка вогню складається командиром підрозділу під час орга­нізації оборони. Вона полегшує вивчення місцевості, підготовку даних для ведення вогню, цілеуказування та управління вогнем підрозділу.

Основою картки є схема місцевості. Картка вогню підрозділу скла­дається після організації інженерних робіт.

Схема опорного пункту підрозділу складається командиром механі­зованого підрозділу під час організації оборони й графічно відобра­жає його рішення на оборону. Вона складається безпосередньо на мі­сцевості прийомами окомірної зйомки з 1-2-х точок стояння. Коман­дири гранатометного та протитанкових підрозділів складають схеми вогню. Схема опорного пункту та схема вогню подаються старшому командиру для затвердження рішення.

Схема опорного пункту роти (району оборони батальйону) розро­бляється командиром і є планом ведення оборонного бою роти (ба­тальйону). Вона розробляється за схемою місцевості, взятої з топо­графічної карти або прийомами окомірної зйомки. Масштаб схеми повинен бути не менший, ніж 1:10 000. При розробці схеми опор­ного пункту роти (району оборони батальйону) командир роти (ба­тальйону) використовує схеми опорних пунктів взводів (опорних пунктів роти), з яких переносить на свою схему необхідні дані, піс­ля чого уточнює їх на місцевості з кількох точок, в умовах відсутно­сті безпосереднього зіткнення з противником шляхом обходу опор­ного пункту (району оборони).

Отримані та віддані бойові накази й розпорядження записуються, як правило, у робочі зошити або на звороті топографічних карт.

Робоча карта командира - це топографічна карта, на якій графіч­но за допомогою умовних тактичних знаків і скорочених позначень відображається замисел командира з тактичною обстановкою та її змінами в ході бою.

За допомогою робочої карти командир усвідомлює бойове завдан­ня, оцінює обстановку, приймає рішення, ставить бойові завдання підпорядкованим підрозділам, віддає вказівки щодо взаємодії, всебі­чного забезпечення та ін.

Управління вогнем

Управління вогнем є найважливішим обов'язком командира під­розділу. Воно включає: розвідку наземних і повітряних цілей, оці­нку важливості й визначення черговості їх ураження; вибір виду зброї й боєприпасів, виду та способу ведення вогню (стрільби); ці- леуказування, подання команд на відкриття вогню; спостережен­ня за результатами вогню та його корегування; контроль за витра­тами боєприпасів.

Для управління підрозділами та вогнем старшим командиром при­значаються єдині орієнтири й сигнали. Замінювати їх забороняється. При необхідності командир підлеглого підрозділу може призначати додатково свої орієнтири, але під час доповідей старшому командиру й підтримання взаємодії використовуються тільки орієнтири, вказані старшим командиром. Орієнтирами вибираються добре видимі міс­цеві предмети. При використанні нічних прицілів орієнтирами виби­раються ті місцеві предмети, які характеризуються більшою відбив­ною здатністю в межах далекої дії прицілів. Орієнтири нумеруються справа наліво й по рубежах від себе в бік противника. Один із них визначається основним.

Цілеуказування може здійснюватися від орієнтирів (місцевих пре­дметів) і від напрямків руху (атаки) трасуючими кулями й снарядами, розривами снарядів та сигнальними засобами, а також наведенням приладів і зброї на ціль.

Управління підрозділами в ході бою - це процес безперервного впливу командира підрозділу та штабу на хід бойових дій підрозділів і спрямування їх зусиль на виконання поставленого завдання в ука­зані терміни та з найменшою витратою зусиль і втрат особового скла­ду, озброєння та бойової техніки.

Робота командира підрозділу під час бою спрямовується передусім на втілення в життя прийнятого рішення. Ця робота включає постій­ний збір даних про обстановку та 'її оцінку, своєчасне уточнення рі­шення при зміні обстановки, доведення уточнених завдань до підлег­лих; підтримання безперервної взаємодії та всебічного забезпечення бою; здійснення контролю за виконанням підрозділами наказів і на­дання їм необхідної допомоги.

У випадку різкої зміни обстановки, коли нема можливості отрима­ти вказівки, командир підрозділу зобов'язаний приймати за своєю ініціативою нове рішення в межах загального замислу старшого ко­мандира та при першій можливості доповісти йому про нього.

Командир підрозділу зобов'язаний своєчасно доповідати старшо­му командиру про отримання бойового завдання, прийняте рішен­ня, результати застосування противником зброї масового ураження та систем високоточної зброї, виконання завдання, нові відомості про противника, а також про різкі зміни обстановки та значні за­трати своїх сил і засобів.

При безпосередній загрозі застосування противником ядерної зброї командир підрозділу попереджає про це підрозділи та, не припиняючи виконання бойового завдання, вживає заходів для їх укриття, розосе­редження та проведення інших заходів для захисту від зброї масового ураження, інженерного забезпечення та забезпечення РХБ захисту.

Командир підрозділу в бою управляє підрозділами з командно- спостережного пункту, який вибирається в такому місці, звідки за­безпечується найкраще спостереження за місцевістю, а також без­перервне управління. Він нічим не повинен виділятись в бойовому порядку, а для його розташування й переміщення необхідно вміло використовувати захисні та маскувальні властивості місцевості та місцевих предметів.

Командири приданих і підтримуючих підрозділів, як правило, зна­ходяться на командно-спостережному пункті того підрозділу, до якого вони придані (підтримують), або поблизу нього.

Розпорядження, накази, команди (сигнали) до підлеглих можуть доводитися: усно або письмово; особисто або через підлеглих (заступ­ника, посильного). Усно розпорядження, накази, сигнали доводяться безпосередньо або засобами зв'язку.

Сигнали розробляються командиром. Використовуються для управ­ління, оповіщення, взаємодії, виклику допомоги. Сигнали управління повинні бути: чіткими; суттєво відмінними один від одного; простими для запам'ятовування; яскравими для розпізнавання в різні години доби, пори року, на потрібній відстані.

Розрізняють сигнали: візуальні (прапорці, положення тіла, дими, вогні), звукові (гудки, хлопки, постріли, сирени).

Взаємне розпізнавання військ

Для взаємного розпізнавання, визначення належності та місцезна­ходження підрозділів у кожному батальйоні (роті) першого ешелону полку (батальйону), який знаходиться в безпосередньому зіткненні з противником або веде бойові дії (розвідку в тилу противника), при­значається пост (пункт) позначення із складу спеціально підготовле­ного відділення (екіпажу).

Позначення даним постом (пунктом) місцезнаходження підрозді­лів здійснюється сигнальними та технічними засобами розпізнаван­ня шляхом їх приведення в дію за командою командира батальйону (роти) або начальника штабу батальйону відповідно за розпоря­дженням вищого штабу.

Пост (пункт) позначення батальйону (роти) призначається в складі одного сержанта та двох солдатів. Він забезпечується приладами спо­стереження, великомасштабною картою або схемою місцевості, жур­налом контролю, компасом, годинником, ліхтарем, засобами зв'язку та подання сигналів розпізнавання. Позначення встановлюються поб­лизу командно-спостережного пункту батальйону.

Під час постановки завдання посту (пункту) позначення, як прави­ло, вказуються: склад поста (пункту), місцезнаходження, сигнали роз­пізнавання, позначення та оповіщення.

Старший поста (пункту) позначення зобов'язаний: установити поря­док чергування; організувати обладнання місця розташування поста (пункту) і його маскування, перевірити справність приладів спостере­ження, засобів зв'язку та подання сигналів розпізнавання, позначення й оповіщення, своєчасно подавати сигнали відповідно до одержаного завдання від командира (начальника), який вислав пост (пункт).

Черговий поста (пункту) позначення веде спостереження за повітрям і місцевістю у вказаних секторах. При виявленні сигналів розпізнаван­ня, які подаються військами, а також літаками та гелікоптерами, вста­новлює їхню відповідність діючим сигналам, доповідає старшому поста (пункту) і за його наказом подає сигнал позначення або оповіщення.

Старший поста (пункту) про виявлені сигнали й цілі встановленим порядком доповідає командиру (начальнику), який виставив пост, і відповідно до отриманого завдання дає команду на подання сигна­лів позначення або оповіщення. Про результати спостереження, по­дані сигнали робиться запис у журналі контролю.

Спостереження ведеться безперервно. При наявності на посту тех­нічних засобів розпізнавання та позначення відповідні сигнали по­даються виходячи з отриманого завдання від командира (начальни­ка), який виставив пост.