Дії механізованих підрозділів при блокуванні противника

У ході збройного конфлікту механізовані підрозділи, крім вирішення звичайних завдань, можуть залучатися до:

^ блокування району ділянки місцевості, населеного пункту та ізо­ляції противника в ньому;

^ забезпечення проведення пошуку противника підрозділами внут­рішніх (прикордонних) військ;

^ пошуку противника самостійно в блокованому й неконтрольова- ному районі;

^ оточення й переслідування противника;

^ несення служби на контрольно-пропускних пунктах (КПП);

^ охорони комунікацій, проводок і супроводу колон.

Під час посилення підрозділів прикордонних військ взвод (відділен­ня, танк) діє як у звичайних умовах. У разі одержання наказу на відхід він здійснює його разом із підрозділами прикордонних військ.

За відсутності суцільного фронту (у ході вирішення спеціальних за­вдань щодо боротьби з диверсійно-розвідувальними групами противни­ка, іррегулярними збройними формуваннями, а також підрозділами, які опинилися (залишилися) в тилу наших військ з метою обмеження манев­ру противника й ухилення його від бою, може застосовуватися блокуван­ня займаного ним району (ділянки) місцевості, наступне його прочісуван­ня, виявлення противника, його оточення, примушення до здачі зброї, а у разі чинення опору - знищення, при встановленому місці перебування противника може проводитися відразу його оточення в блокованому (не- блокованому) районі із подальшим примушенням до здачі (знищенням).

3.1. Дії механізованих підрозділів при блокуванні, пошуку, оточенні, переслідуванні противника

Блокування - це дії щодо ізоляції району ймовірного знаходження противника. Блокування здійснюються з метою:

^ заперечення виходу противника з району, що блокується;

^ забезпечення умов для знищення противника в районі, що за­значений;

^ захоплення (полонення) противника.

Блокування полягає в зайнятті вигідних рубежів місцевості, на­дійному перекритті доріг і шляхів можливого виходу (просочуван­ня) противника, його ізоляції (позбавлення доступу до джерел по­стачання, забороні поповнення, постачання боєприпасів і зброї) з метою наступного його роззброювання (полону) або знищення.

Блокування здійснюється заняттям механізованими підрозділами рубежів по периметру району ймовірного знаходження противника. Бойовим порядком підрозділів на рубежах, що зазначені, є стрілецький ланцюг. При цьому сили й засоби на рубежах розміщуються так, щоб між підрозділами, військовослужбовцями забезпечувався вогневий, зо­ровий і звуковий зв'язки.

При наявності часу особовий склад на рубежах блокування відри­ває окопи для стрільби лежачи (стоячи) і маскує їх. Місцевість перед фронтом підрозділів, які знаходяться на рубежах блокування, повинна прострілюватися повністю на далекість дійсного вогню із стрілецької зброї.

Відстань між військовослужбовцями на рубежі залежить від хара­ктеру місцевості й може досягати 10 м. У нічний час відстань між військовослужбовцями скорочується. Розміри довжини рубежу бло­кування приведені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Підрозділ	Розміри довжини рубежу блокування
	на закритій місцевості	на відкритій місцевості
відділення	250 м	500 м
взвод	750 м	1500 м
рота	2 км	5000 м

При наявності часу для ведення кругової оборони обладнуються по­зиції відділень, вогневі позиції БМП (БТР), вогневі позиції приданих вог­невих засобів. Залежно від поставленого завдання й умов місцевості по­зиції механізованих відділень розташовуються в лінію або у дві лінії.

Для підсилення того чи іншого напрямку на рубежі блокування, а також для переслідування й знищення противника, що прорвався через рубіж, створюється резерв силою до 1-2 механізованих від­ділень. Резерв розмішується позаду підрозділів першого ешелону на найбільш загрозливому напрямку.

Бойовий порядок резерву - теж стрілецький ланцюг. Інтервали між військовослужбовцями скорочуються з метою оперативності управ­ління резервом. Дії резерву забезпечуються вогнем БТР (БМП) із око­пів або в бойовому порядку відділення, що атакує.

Вогневі позиції для кулеметів у залежності від місцевості можуть знаходитися як в стрілецькому ланцюгу підрозділу, так і позаду нього.

У місцях обмеженої видимості на прихованих підступах на віддален­ні 400 м перед рубежем блокування від кожного взводу виставляється секрет у складі 2-3 осіб. До складу секрету можуть залучатися кулемет­ник, снайпер і стрілець із засобами зв'язку.

При наявності часу окремі ділянки перед рубежем блокування, стики між підрозділами прикриваються протипіхотними мінними полями й те­хнічними засобами виявлення (сигналізації). Мінні поля та технічні засоби виявлення повинні знаходитись у зоні вогню зі стрілецької зброї.

Розглянутий спосіб блокування (суцільне блокування) виключає можливість виходу противника з блокованого району, але вимагає для нього застосування більшої сили.

Вихід підрозділів на рубежі блокування, їх заняття, інженерне обладнання вогневих позицій й інші заходи на рубежах викону­ються приховано від противника з додержанням усіх заходів маску­вання, у тому числі світло- та звукомаскування. Розвідка спостере­женням і підслуховуванням ведеться безупинно. Радіозасоби знахо­дяться в режимі чергового прийому для ведення кругової оборони. При недостатній кількості сил і засобів для суцільного блокування району знаходження противника перекриваються лише окремі напря­мки, на яких вихід противника із району найбільш імовірний.

Для виконання завдань щодо блокування створюється система спостережних постів, опорних пунктів взводів у складі рот, ротних тактичних груп, контрольно-перепускних пунктів, які обладнуються на ймовірних напрямках висування передових загонів, незаконних збройних формувань (НЗФ), терористичних угруповань (ТерУгр) і ди- версійно-розвідувальнх сил (ДРС) противника. Блокування противни­ка здійснюється підрозділами, які входять до складу ешелону ізоляції (блокування), що створюється зі складу військ загальновійськового угруповання (ЗВУ).

Основними завданнями взводу на спостережному посту й під час блокування є:

^ своєчасне виявлення та знищення розвідки противника, його диверсійно-розвідувальних груп на підступах до об'єктів, які охо­роняються;

^ недопущення мінування об'єктів, які охороняються, і місцево­сті на підступах до них;

^ відбиття нападу на об'єкт, який охороняється;

^ надання допомоги підрозділам (колонам), які потрапили в за­сідку (підпали під напад).

На загрозливих напрямках, як правило, створюються взводні (ротні) опорні пункти, які можуть посилюватися гаубичними само­хідно-артилерійськими взводами (батареями) зі складу гаубичного самохідного-артилерійського дивізіону, що додається механізова­ному батальйону. Положення відділень (танків) у бойовому порядку механізованого (танкового) підрозділу, положення взводу (батареї) самохідних артилерійських установок визначається нормативами згідно з бойовими статутами.

Дії підрозділів у засаді можуть здійснюватися на загрозливих на­прямках висування противника. До складу підрозділів, що залучають­ся для дій у засаді, можуть входити механізовані, протитанкові або та­нкові взводи, які приховано розташовуються на віддаленні до 1500 м у бік противника стосовно рубежу блокування.

Позиції відділень та вогневі позиції БПМ (БТР), танків маскуються

з використанням властивостей місцевості й штатних засобів маску­вання, але в інженерному плані позиції не обладнуються. Після веден­ня вогню й виявлення противником вогневих засобів підрозділ зали­шає місце засади з використанням прихованих шляхів відходу, що обираються заздалегідь.

При боротьбі з противником основними завданнями засад є за­борона виходу противника до важливих військових об'єктів, його знищення або захоплення. Від засади можуть виставлятися секрети і спостережні пости. Для опізнання невідомих і проведення їх на­гляду, як правило, виділяються дві особи. Решта особового складу постійно тримає невідомих під прицілом, нічим не видаючи своєї присутності. Здійснюючим нагляд забороняється знаходитися на лінії вогню між нарядом і невідомими (противником). При перевір­ці особлива увага приділяється правильності оформлення докумен­тів, наявності в них особливих відміток, встановлених у даному ра­йоні, наявності інших ознак диверсантів. При цьому наряд, що пе­ревіряє, повинен зберігати особливу пильність і страхувати один одного на випадок раптового нападу з боку затриманих. Якщо під час перевірки виясняється, що перед ними противник, тоді один подає непомітний сигнал "чужий". Якщо противник не зрозумів, що його опізнали, перевірка закінчується і продовжується подальший рух. Сам наряд, відійшовши на декілька кроків, падає на землю й спільно з нарядом відкриває вогонь по противнику.

У залежності від умов спостереження сторожовий пост у складі ме­ханізованого відділення виставляється на відстані до 1000 м від сусі­дніх опорних пунктів уздовж рубежу блокування. На сторожовому по­сту обладнується позиція відділення, вогнева позиція БМП (БТР).

Сторожовий пост у складі танка, який додатково посилюється дво- ма-трьома стрільцями (снайперами), виставляється на відстані до 1500 м від сусідніх опорних пунктів і блокпостів.

У проміжках між підрозділами, блокпостами, сторожовими постами і секретами можуть діяти піші дозорні в складі 2-3 стрільців.

При наявності часу і засобів на окремих ділянках (напрямках) до­цільно використати мінно-вибухові загородження й технічні засоби виявлення.

Весь особовий склад підрозділів блокування повинен знати:

^ відомості про противника;

^ своє завдання, завдання свого підрозділу й завдання сусідів;

^ завдання пошукових груп на його напрямі (склад пошукових груп, порядок проведення пошуку, час початку та закінчення пошу­ку, рубежі закінчення пошуку, орієнтовний час і можливі місця вихо­ду пошукових груп на підрозділи, що блокуються);

^ форму одягу особового складу пошукових груп і її особливості;

^ сигнали взаємного опізнавання й взаємодії.

Ніхто без наказу або дозволу командира не має права покидати своє місце в бойовому порядку підрозділів. Висока готовність до не­гайного відкриття вогню обов'язкові для кожного військовослужбовця й підрозділу в цілому на весь період виконання завдання щодо бло­кування району.

При організації блокування необхідно широко використати влас­тивості місцевості, що ускладнюють дії противника й обмежують його маневр.

Доцільно, щоб рубежі блокування примикали до таких природни­чих перепон, як: водосховище, непрохідне болото та інших, тобто сама природна перепона повинна блокувати противника в районі.

При появі невідомих осіб перед рубежем блокування особовий склад за зовнішніми ознаками визначає їх належність, постійно тримаю­чи під прицілом. Такими ознаками в невідомих осіб можуть бути:

^ наявність специфічних предметів екіпіровки (великих рюкзаків, речових мішків, широких поясів для носіння ножа, наявність зброї);

^ порушення форми одягу й невідповідності в ній;

^ поведінка (приховане пересування, зупинки з оглядом місцевості, орієнтування за допомогою карти);

^ відсутність спеціальних знаків взаємного опізнавання, встанов­лених у даному районі (наприклад, спеціальних нашивок або пов'язок).

Якщо сумнівів у тому, що невідомі особи є диверсантами, немає, тоді, підпустивши їх на близьку відстань, особовий склад за коман­дою відкриває вогонь на ураження. Якщо сумніви в належності є, тоді невідомі особи підпускаються на відстань, що виключає їх вте­чу, і відкривається попереджувальний вогонь. Такий вогонь виму­сить невідомих залягти. Після цього приймаються заходи до затри­мання невідомих і з'ясування їх належності. Якщо невідомі залягли, відкрили зворотний вогонь і на даний сигнал взаємного опізнавання не відповіли, відкривається вогонь на ураження. При появі невідо­мих перед зайнятими рубежами в темний час доби вогонь ведеться відразу на знищення.

Демаскуючі ознаки невідомих осіб можуть бути:

^ ухиляння окремих затриманих від вступу в розмову;

^ наявність мовного акценту;

^ неточність в оформленні документів;

^ неприродна поведінка при випадковій зустрічі;

^ характер особистих речей і майна та поведінка затриманих при їх огляді.

Поряд із розглянутими способами боротьби підрозділів із ДРГ (вияв­лення, затримання або ліквідація противника) можуть створюватися засади, секрети, спостережні пости, сторожові пости, сторожові заста­ви, розвідувально-пошукові групи, патрулі, розвідувальні дозори, а та­кож рухомі резерви, штурмові групи, варти, відділення підсилення.

Засади, секрети, сторожові застави, сторожові пости звичайно виставляються на напрямках можливих дій РДГ, наприклад, на підс­тупах до важливих військових об'єктів, мостів, переправ; контрольно- пропускні пости (КПП) - на дорогах і перехрестях.

Залежно від обстановки й впевненості в правильності розпізнавання вогонь може бути попереджувальним або вражаючим.

При спробі затриманих у ході перевірки ліквідувати наряд остан­ні падають на землю, а особовий склад, що їх прикривав, відкриває вогонь. У рукопашний бій з противником вступати не рекомендується. Блокування застосовується в поєднанні з пошуком.

У блокованому районі ймовірного знаходження противника здійсню­ється його пошук спеціально призначеними групами й підрозділами. Пошук здійснюється з метою виявлення противника, збору, підготов­ки й передачі даних на пункти управління механізованих підрозділів. Пошук противника починається після завершення блокування. Під час проведення пошуку противника підрозділи повинні змусити противника вийти на засідки, відкриті ділянки місцевості або за­йняти невигідні позиції.

Пошук може бути суцільним або вибірковим. При суцільному пошу­ку оглядається весь район, при вибірковому - тільки окремі ділянки району, об'єкти, де найбільш можливе знаходження противника За способами проведення пошук може бути одностороннім, двосторон­нім, за напрямками, по ділянках, по об'єктах і комбінованим.

Вибір способу проведення пошуку залежить від розміру району, в якому необхідно провести пошук, характеру місцевості, існуючих в наявності сил і засобів, а також часу

.Односторонній пошук ведеться оглядом місцевості й місцевих пре­дметів у ході одночасного руху пошукових груп за паралельними ма­ршрутами в одному напрямку. Його доцільно застосовувати в тих випадках, коли пошукові групи здатні вийти на рубіж закінчення пошуку до темряви.

Залежно від розміру району й існуючих сил і засобів огляд усього району може бути проведений за один прохід пошукових груп від рубежу початку пошуку (вихідного рубежу) до рубежу закінчення пошуку або послідовним оглядом ділянок району. У другому випадку

з метою недопущення виходу противника на оглянуту ділянку із ще не оглянутих ділянок місцевості виставляються спостережні пости в складі 2-3 особи кожний.

Вихід пошукових груп на вихідний рубіж (рубіж початку пошуку) здійснюється не раніше, ніж підрозділи займуть рубежі блокуван­ня або одночасно з їх зайняттям. Рух із вихідного рубежу починаєть­ся всіма пошуковими групами одночасно в заздалегідь встановлений час або за сигналом.

Двосторонній пошук полягає в тому, що пошукові групи з протилеж­них боків району ідуть назустріч одна одній до певного рубежу зу­стрічі або за напрямками, що збігаються. Цей рубіж назначається

з таким розрахунком, щоб усі пошукові групи вийшли на нього одно­часно. На рубежі зустрічі можуть бути виставлені спостережні пости.

Двосторонній пошук застосовується в тих випадках, коли світлого ча­су на пошук мало, а довжина району або характер місцевості не дозво­ляють одностороннім пошуком виконати завдання до темряви.

Пошук за напрямками застосовується при недостатній кількості сил і засобів, а також на важкопрохідних ділянках місцевості, які не до­зволять використати інші засоби пошуку.

Цей спосіб пошуку противника застосовується при діях у горах, заболоченій місцевості, при значному сніжному покрові. Використо­вується він і на місцевості, на якій забезпечується хороший огляд на великі відстані.

Пошук по об'єктах проводиться, як правило, у населених пунктах для огляду будівель і споруд. При цьому населений пункт блокується. Огляду підлягають: кожна будівля і споруда населеного пункту, усі господарські будівлі. У залежності від існуючих в наявності сил і за­собів здійснюється одночасний огляд декількох будівель або їх послі­довний огляд. Можливість переходу противника із неоглянутих буді­вель до оглянутих виключається виставленням спостережних постів поблизу будівель у ході огляду. Пошук може вестися як із одного кінця населеного пункту, так і з різних кінців одночасно.

Комбінований пошук включає в себе декілька розглянутих способів, тобто залежно від обстановки, способи пошуку в блокованому (небло- кованому) районі можуть чергуватись.

При проведенні пошуку в пішому порядку пошукова група рухається в похідному або в передбойовому порядку залежно від місцевості й об­раного способу пошуку.

При пошуку в передбойовому порядку відстань між відділення­ми - 50-70 м. Дозор висилається на відстань зорового зв'язку.

На відкритій місцевості пошук за напрямками може здійснюватися на БМП (БТР). При необхідності особовий склад пошукової групи може оглядати окремі місцеві предмети й ділянки в пішому порядку.

Дозори в бойовому порядку пошукової групи діють на відстані прямої видимості від групи. Склад дозору - 2-3 особи. Один із дозо­рних призначається старшим. Старший дозорний пересувається дещо позаду й збоку від дозорного (дозорних) і прикриває його (їх) вогнем у разі необхідності. Дозори ведуть розвідку місцевості за за­значеним маршрутом і в той же час виконують вартування пошуко­вих груп від раптового нападу противника. Із дозорами встановлю­ються сигнали взаємодії. У пошуковій групі за діями дозорних приз­начаються спостерігачі.

При виявленні противника дозорні залягають і подають сигнал: "Бачу противника". За сигналом залягає вся пошукова група. Коман­дир пошукової групи із 1-2 зв'язківцями потай висувається до до­зорних, оцінює обстановку й приймає рішення на затримання (зни­щення) противника.

Якщо командир прийняв рішення на маневр підрозділу із метою оточення й наступного знищення (затримання) противника, тоді на ру­бежі, досягнутому пошуковою групою на момент виявлення противни­ка, повинні залишатися спостережні пости або спостерігачі.

Декілька пошукових груп, які ведуть пошук в одному напрямку, складають єдиний пошуковий ланцюг. Відставання від ланцюга або його випередження будь-якою пошуковою групою неприпус­тимо, бо розрив у пошуковому ланцюзі може бути використаний противником для виходу із району блокування. При огляді якихось місцевих предметів, складок місцевості однією пошуковою гру­пою, що спричиняє затримку всієї групи, зупиняються всі пошу­кові групи й очікують кінця огляду. За сигналом рух пошукових груп відновлюється.

Резерви слідують за пошуковою групою ланцюгом, як правило, у колону по одному на напрямку найбільш імовірного знаходження противника.

Якщо пошук у районі не завершений до наступу темряви, тоді по­шукові групи залишаються на досягнутих рубежах. Дії на цих рубе­жах аналогічні діям особового складу на рубежах блокування, тобто пошукові групи блокують район на досягнутих рубежах. Із світанком пошук продовжується.

Особовий склад пошукових груп повинен знати:

^ дані про противника;

^ своє завдання, завдання свого підрозділу та завдання сусідів;

^ місце перебування підрозділів, що блокуються, і порядок їх дій;

^ сигнали взаємодії й взаємного опізнавання.

Взводу (відділенню) для проведення пошуку противника приз­начаються :

^ вихідний і кінцевий рубежі (рубіж зустрічі);

^ місце зосередження бойової техніки;

^ напрямок (азимут, смуга) пошуку, зрівняльні рубежі.

На зрівняльних рубежах уточнюються: взаємне положення під­розділів (груп) і їхні завдання, взаємодія, за необхідності напрямок подальшого руху, вирівнюється бойовий порядок.

Зрівняльні рубежі призначаються на добре видимих рівнинах:

^ на середньопересіченій місцевості - через 3-4 км;

^ на лісисто-болотистій місцевості - через 2 км;

^ у гірській місцевості - через 1,5 км;

^ або через 1,5-2 години пошуку.

Темп проведення пошуку противника повинен забезпечувати ретельний огляд місцевості, будинків й інших об'єктів, прикриття підрозділів вогнем і може складати:

^ на відкритій місцевості - 2-4 км/год;

^ на середньопересіченій - 1-2 км/год;

^ у гірсько-лісистій - 0,3-0,5 км/год.

Уночі темп пошуку може бути нижчим. У випадку проведення пошуку противника в підземних комунікаціях, у горах темп пошу­ку знижується в 2-3 рази.

Бойовий порядок під час проведення пошуку противника на закритій місцевості, як правило, - бойова лінія. Інтервал між вій­ськовослужбовцями в ланцюгу на відкритій місцевості може скла­дати 10-15 м, на закритій - 5-7 м.

Дії бойовими групами (відділеннями) застосовуються під час по­долання відкритих ділянок місцевості, в очікуванні вогню против­ника і в разі зближення з ним, при цьому просування здійснюється перекатом з рубежу на рубіж із взаємним прикриттям.

Під час проведення пошуку противника по об'єктах (під час огляду об'єктів) бойовий порядок взводу може включати:

^ групу огляду;

^ групу прикриття;

^ резерв;

^ для прикриття дій взводу може створюватися вогнева група.

Група огляду, здійснюючи взаємне прикриття, послідовно прово­дить огляд об'єкта.

Група прикриття блокує об'єкт і знаходиться в готовності підтримати вогнем групу огляду.

Резерв знаходиться в готовності до виконання раптово виника­ючих завдань. Взвод (відділення), виділений у резерв, займає ра­йон або просувається в передбойовому порядку за підрозділами, які проводять пошук противника в готовності до блокування шля­хів відходу противника, переслідування його при відході або вве­дення в бій.

Вогнева група займає вигідний рубіж у готовності додаткової підт­римки вогнем груп огляду й прикриття, а також вогневого прикриття взводу від зовнішніх атак противника.

Виявлені зброя та боєприпаси вилучаються, підозрілі особи, а також особи, які вийшли на позиції підрозділів, що блокують, оглядаються, за­тримуються, роззброюються й передаються правоохоронним органам.

У разі чинення противником опору малими силами взвод (відділен­ня) знищує його самостійно. За умов виявлення переважаючого або рівного за силою противника підрозділ, при можливості, оточує його, сковує вогнем і у подальшому разом із підрозділами резерву знищує. У разі ухиляння противника від бою організується його переслідування та вивід на підрозділи, які займають рубіж блокування.

Під час проведення пошуку противника в неблокованому районі взвод висувається на зазначений напрямок руху, виславши вперед дозор (відділення), веде за ним спостереження в готовності підт­римати вогнем. Із виходом дозору (передового відділення) на за­значений рубіж він готується до бою, взвод висувається до нього (виходить вперед на дистанцію, яка прикривається вогнем). Дозору (іншому відділенню) указується (уточнюється) наступний рубіж і рух відновляється. Віддалення дозору (відділення) повинне забезпечува­ти ефективну підтримку його вогнем.

При проведенні пошуку вночі пересування здійснюється безшумно з суворим дотриманням маскування. При раптовому освітленні місце­вості необхідно швидко впасти на землю, не ворушитись. Продовжу­вати рух лише тільки тоді, коли знову стане темно.

При проведенні бою щодо знищення РДГ противника атака здійснюється навально й зухвало так само, як і вдень. При освіт­ленні місцевості противником особовий склад не зупиняється, а ру­хається ще швидше. Солдат не повинен губити з виду своїх товари­шів, відриватися від них.

Для досягнення раптовості під час атаки вогонь не відкривається до тих пір, поки противник не виявить підрозділ, що атакує.

Освітлення не повинно розривати бойові порядки. Особливу увагу командири підрозділів звертають на виключення можливості перестрі­лки між своїми підрозділами.

Важливе значення при відбитті нападу противника на об'єкт має вміле використання моменту подолання ним дротяних перешкод і мін­но-вибухових загороджень, коли атака його сповільнюється. У цей час вогонь усіх вогневих засобів доводиться до вищої напруги, а против­ник освітлюється з максимальною інтенсивністю.

Оточення полягає в ущільненні кільця блокування до встановлення вогневого контакту із противником із метою зменшення проміжків між підрозділами, скорочення фронту блокування (створення суцільно­го фронту) і недопущення прориву (проникнення) противника.

У прикордонному (внутрішньому) збройному конфлікті загально­військові підрозділи, як правило, беруть участь у блокуванні району (ділянки) місцевості, об'єкта, а підрозділи Міністерства внутрішніх справ (Прикордонних військ) проводять пошук противника в бло­кованому районі. У ході міжнародного збройного конфлікту (вій­ни) механізовані підрозділи можуть залучатися до пошуку против­ника разом із підрозділами інших силових структур або проводити його самостійно.

При виконанні завдань щодо блокування механізовані підрозділи повинні прагнути до повного розгрому й знищення або полонення противника.

Оточення застосовується в тому випадку, коли є точні дані про місце перебування противника. На відміну від блокування району тут ізолю­ється не район, а сам противник.

Рубіж оточення підрозділами повинен займатися швидко й при­ховано для досягнення раптовості. На важкопрохідній для транс­порту місцевості вихід підрозділів на рубежі оточення здійснюєть­ся в пішому порядку.

Якщо умови місцевості дозволяють використати бойові машини, тоді заняття рубежів здійснюється розгортанням підрозділів у бойо­вий порядок безпосередньо після висадки. При оточенні створюють­ся групи оточення, 1-2 групи, що атакують (або групи захоплення), вогнева група й резерв.

Групи оточення діють як на рубежах блокування із завданням не допускати виходу противника з оточення. Дії групи, яка атакує, по­чинаються відразу після завершення оточення й полягають у рішучій атаці противника з метою його знищення або захоплення в полон.

Атакуюча група може діяти як в пішому порядку (у стрілецькому ланцюзі), так і на БТР (БМП). При наявності мінометів або гранатоме­тів АГС-17 при оточенні може створюватися вогнева група.

Завдання вогневої групи: підтримка вогнем підрозділів, що атаку­ють; постановка загороджувального вогню при спробі противника проривати кільце оточення. Гранатомети АГС-17 розташовуються в стрілецькому ланцюзі груп оточення, міномети - позаду ланцюга.

Для розвідки противника, наведення на нього підрозділів, переки­дання підрозділів до рубежів оточення, ураження противника вогнем бортової й стрілецької зброї в окремих випадках можуть бути викорис­тані гелікоптери.

Після ліквідації противника район бойових дій ретельно оглядається.

Переслідування

Переслідування застосовується у випадках, коли противник відхо­дить і робить спробу сховатися, при прориві противника через рубежі блокування (оточення), при втраті вогневого контакту з противником.

Переслідування може вестися:

^ невідступним рухом підрозділів за противником без втрати вог­невого контакту з ним;

^ рухом підрозділів по слідах, залишених противником на місцевос­ті, при втраті вогневого контакту з ним;

^ рухом підрозділів паралельними маршрутами з метою випере­дження противника й перекриття можливих шляхів його відходу.

Ці способи переслідування можуть застосовуватися, поєдную­чись один з одним, тобто при безпосередньому переслідуванні про­тивника, наприклад, по слідах - одним підрозділом, не виключаючи можливості його переслідування паралельними маршрутами інши­ми підрозділами. Переслідування може здійснюватися як у пішому порядку, так і на бойових машинах. Для виявлення противника, який відірвався від контактного переслідування, можуть бути ви­користані гелікоптери.

Переслідування ведеться до повної ліквідації противника. Якщо при відході противник розбивається на декілька груп, що пересува­ються по різних напрямках, то переслідування організовується за кожною групою. При виявленні противника необхідно широко засто­совувати маневр підрозділами й вогнем.