4. Основи бойового застосування механізованих підрозділів (взвод у наступі)

Тактика наступального бою безперервно змінювалась. На стадіях раннього розвитку військової справи, коли знищення противника до­сягалось тільки силою безпосереднього фізичного впливу воїнів холо­дною зброєю, наступ вівся у щільно зімкнутому строю, здійснювався на невелику глибину. Із розвитком зброї та бойової техніки глибшим та всебічнішим ставав взаємозв'язок вогню, удару та маневру. Почи­наючи з другої половини ХІХ століття, основне ураження противнику у бою стали наносити вогнем.

Досвід Великої Вітчизняної війни показує, що тільки наступ у бурх­ливому темпі та на велику глибину приводив до повного розгрому противника. Цьому виду бою надавалось великого значення в мину­лому, та особливо широкий розвиток тактика наступального бою отримала в умовах застосування сучасних засобів боротьби. Але це вже історія, в яку вписали свої сторінки й наші сучасники. Сьогодні революційно змінюються параметри ведення бойових дій, фронт і тил не мають конкретних меж із точки зору досяжності зброї, втілюються в життя людства поняття війн шостого покоління.

Тема наступу, як основного виду бою, актуальна завжди тому, що вона поєднує в собі спроможність людини піднятися в атаку на кин­джальний вогонь і здатність озброєння вражати противника для до­сягнення перемоги над ним.

Наступ проводиться з метою розгрому (знищення) противника та оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) місцевості. Він полягає в ураженні противника всіма наявними засобами, у рі­шучій атаці, стрімкому просуванні військ у глибину його бойового порядку, знищенні та полоненні живої сили, захопленні озброєння, техніки та намічених районів (рубежів) місцевості.

Від умов обстановки залежить вибір способу наступу, який із біль­шою ефективністю дозволить виконати поставлене бойове завдання.Умови наступу визначаються факторами, які впливають на послі­довність та зміст роботи командира з підготовки до бою, особливо щодо його організації, а також вибору способів переходу до наступу та його ведення. Такими факторами є: ведення наступу на початку або в ході війни; види озброєння, що використовуються; положення підрозділів до початку наступу; їх стан та можливості; склад та стан противника й характер його оборони; характер місцевості, погода, час року та доби; радіаційна, хімічна та біологічна обстановка. Спо­соби наступу військ приведені на рис. 2.5.1.

Наступ на противника, який наступає, здійснюється шляхом зу­стрічного бою. Зустрічний бій ведеться тоді, коли обидві сторони на­магаються вирішити свої завдання за допомогою наступу. Умови ви­никнення зустрічного бою можуть бути найрізноманітнішими. Він можливим буде в ході маршу, при проведенні контратак в обороні, а також під час розвитку наступу. Мета зустрічного бою - розгром на­ступаючого противника в короткі терміни, захоплення ініціативи та створення вигідних умов для подальших дій.

Наступ на противника, який відходить, здійснюється його переслі­дуванням, яке складається з розгрому частиною сил підрозділів при­криття противника зі стрімкими діями головних сил по шляхах, пара­лельних його відходу.

Переслідування противника може здійснюватися фронтально, па­ралельними шляхами відходу противника, а також комбіновано. Ме­та - випередити противника при захоплені вигідних рубежів й уда­рами у фланг та тил, завершити його розгром.