Дії відділення на марші

Марш підрозділів починається з моменту проходження головами ко­лон головних сил вихідного рубежу. Із самого початку маршу всі підроз­діли повинні суворо дотримуватись дисципліни маршу: установленого порядку й швидкості руху; дистанцій, заходів безпеки й маскування; здійснення руху тільки по правій стороні колони, виконувати команди, які подаються, дотримуватися заходів безпеки руху та маскування.

Самостійна зупинка колони не допускається. При змушеній зупин­ці колони її командир подає встановлений сигнал, завдяки чому за­тримка інших підрозділів (машин) виключається.

Обгін однієї колони іншою здійснюється тільки з дозволу команди­ра бригади, при цьому колона, яку обганяють, зупиняється на правій стороні дороги.

Для відділення рух починається за командою КВ. Командир мвід слідкує, щоб механік-водій рухався за вказаним маршрутом із вказа­ною швидкістю.

Мости, тунелі та інші вузькі місця на маршруті руху відділення проходить без зупинки. Зруйновані мости, заміновані або заражені ділянки маршруту відділення обходить, позначаючи напрямок об­ходу знаками.

За сигналом оповіщення про радіоактивне, хімічне та бактеріологічне зараження підрозділи проводять заходи захисту і, якщо нема особливих вказівок командира бригади, продовжують рух. У разі застосування противником хімічної зброї або зараження місцевості під час маршу особовий склад негайно одягає засоби захисту, колони збільшують шви­дкість руху з тим, щоб швидше вийти із заражених районів.

Знаходячись у дозорі, відділення просувається в указаному йому на­прямку стрибками від укриття до укриття, ведучи спостереження за прилеглою місцевістю. Закриті ділянки місцевості, де можливе прихо­ване розташування та раптовий напад противника, вузькі проходи, мо­сти, тунелі та ущелини уважно оглядаються й при необхідності позна­чаються попереджувальними знаками. Про все виявлене на шляху руху та про зустріч із противником командир дозорного відділення негайно доповідає командиру, який його послав.

Дрібні групи противника відділення, як правило, знищує, а зразки озброєння, топографічні карти та інші документи захоплює й продов­жує виконувати завдання.

При зустрічі з переважаючим за силою противником відділення діє залежно від обстановки: раптовим вогнем із вигідної позиції та рішучою атакою знищує його, а якщо своїми силами не в змозі знищити против­ника, воно стійко утримує позицію, яку займає, та забезпечує розгор­тання й вступ у бій колони, яку охороняє.

Взвод (відділення, танк) призначається в сторожову охорону із за­вданням не допустити проникнення розвідки противника до підрозді­лів, які охороняються, своєчасно виявити появу наземного противника, попередити про нього війська, які охороняються, і у випадку нападу противника стійко обороняти позицію, яку займають.

Взвод, призначений у сторожову охорону, складає сторожову заставу, якій вказується смуга охорони шириною до 2 км. У цій смузі застава за­ймає зручний для оборони рубіж й обладнує на ньому основну, а при наявності часу й запасну позиції, з яких прикривається вогнем уся смуга охорони.

У сторожовий пост, призначений для охорони батальйону, роз­ташованого на місці, або той, що призначається від сторожової за­стави, може бути виділене відділення (танк). Сторожовий пост за­ймає та обладнує вказану йому позицію на відстані до 1500 м від підрозділу, який охороняє.

Командир мвід, виділеного на сторожовий пост, отримавши завдан­ня, у призначений час займає позицію, виставляє одного-двох спостері­гачів; визначає основні й запасні вогневі позиції БМП (БТР), кулеметів та гранатомета, місця для стрільби стрільців, віддає бойовий наказ, ор­ганізовує систему вогню, інженерне обладнання й маскування позиції; визначає порядок несення служби.

Сторожовий пост несе службу, як правило, протягом доби.

Одиночних солдатів противника сторожовий пост захоплює в полон або знищує й доповідає про це командиру, який виставив пост. Під час наступу переважаючих сил противника сторожовий пост сміливо всту­пає в бій і міцно утримує позицію, що займає, до наказу на відхід.

Слід зазначити, що порядок підготовки бойових дій починається зі старших рівнів управління, а закінчується підготовкою окремого солдата. У той же час не може командир армійського корпусу пе­редбачити рішення командира механізованого відділення в його опорному пункті. Тому командир відділення після отримання бойо­вого завдання приймає рішення щодо розміщення сил та засобів, організації вогню, затверджує його в командира взводу, той уточ­нює своє рішення й з урахуванням рішення командира відділення доповідає обстановку вгору по команді. Таким чином, інформація про весь передній край, фланги й всі інші райони оборони збира­ється знизу доверху й лягає на карту командира армійського кор­пусу, звідки й починалося загальне планування бойових дій

.Бойові можливості підрозділів у загальновійськовому бою

Основні можливості механізованого відділення визначаються наявні­стю в них стрілецької зброї. Аналіз характеристик автоматичної зброї та снайперських гвинтівок свідчить про те, що як вітчизняні, так і ті зраз­ки, якими озброєні механізовані підрозділи в провідних країнах світу, мають практично однакову бойову швидкострільність. Вона в серед­ньому складає 150 пострілів за хвилину для кулеметів, 100 - для автома­тів при стрільбі чергами та 30 - для снайперських гвинтівок.

Якщо ж піхотинці будуть вести вогонь з указаною швидкострільніс- тю, вони витратять боєприпаси, які носять із собою, протягом 1-2 хви­лин, а реальний бій чи термін, після якого можуть бути поповнені боє­припаси, може тривати до кількох годин, а іноді й діб.

Таким чином, сумарний час стрільби піхотинця в бою складає до 1 % часу ведення ним бою. Решту часу в бою піхотинець витрачає в основ­ному на пересування, підготовку до стрільби, оцінку її результатів та очікування виходу цілі на відстань прицільного (ефективного, а іноді й кинджального) вогню. Тому перед піхотинцем постає завдання розподі­лення боєприпасів за етапами бою з метою досягнення максимального ефекту від застосування стрілецької зброї.

Етап бою з відстані рубежу переходу до атаки до переднього краю (час "Ч") може тривати 7-12 хвилин, за цей час витрачання боєприпасів буде складати 10-20 % запасу (до двадцяти-тридцяти пострілів).

У механізованому відділенні бойові можливості будуть визначатися тактико-технічними характеристиками зброї й рівнем підготовки осо­бового складу. Більш детально розглянемо бойові можливості військ у наступних розділах.