Ведення наступу

Наступ із положення безпосереднього зіткнення з противником від­ділення починає з вихідної позиції (із траншеї, окопу).

Із початком вогневої підготовки атаки командир мвід веде спо­стереження за об'єктом атаки і про все помічене в противника, а також про результати вогню своєї артилерії та інших вогневих за­собів доповідає командиру взводу. Відділення вогнем своєї зброї знищує виявлені кулемети, гранатомети та інші вогневі засоби, а та­кож живу силу противника.

Під час атаки в пішому порядку за командою (сигналом) команди­ра взводу, командир мвід подає команду: "Відділення, приготуватися до атаки". За цією командою особовий склад заряджає зброю, приєд­нує багнети-ножі, готує до дії ручні гранати й встановлює, якщо не­обхідно, пристрої для швидкого вистрибування із траншеї.

За командою (сигналом) командира взводу про початок руху в ата­ку командир м.від подає команду: "Відділення, в атаку - ВПЕРЕД", - за якою відділення швидко вистрибує із траншеї (окопу) і прискореним кроком або бігом слідом за танком або самостійно при підтримці вог­нем БМП (БТР) атакує противника й продовжує наступ вглибину.

Під час атаки відділення невідступно йде слідом за танком і своїм во­гнем знищує вогневі засоби противника, у першу чергу, протитанкові.

Командир мвід, просуваючись у ланцюзі, на ходу уточнює об'єкт атаки відділення, порядок подолання загороджень і ставить (уточнює) завдання кулеметникам, гранатометнику й стрільцям.

Мінне поле відділення долає, як правило, слідом за танком по його коліях або по проробленому проходу саперами бігом, як правило, у складі взводу.

Під час підходу до мінного поля за командою командира взводу або самостійно командир відділення командує "Відділення, за мною, в колону по одному (по два), в прохід, бігом - РУШ". За цією командою кулеметники першими висуваються до проходу, вогнем прикривають рух відділення, а решта солдатів перешиковується в колону й стрімким кидком під прикриттям вогнем БМП (БТР) долає мінне поле.

Подолавши мінне поле, відділення знову розгортається в ланцюг і стрімко атакує противника. Наблизившись до противника, що зна­ходиться в траншеї, на 25-40 м особовий склад за командою: "Відді­лення, гранатами ВОГОНЬ" - закидає його гранатами, з криком: "СЛАВА" - вривається на передній край оборони, знищує противника вогнем упритул і багнетами, не затримуючись, слідом за танками продовжує атаку в указаному напрямку.

В атаці рівняння повинно бути тільки на передніх, ніхто не має право відставати. Успішне просування вперед хоча б одного солда­та повинно бути негайно підтримане іншими солдатами та відді­ленням у цілому.

Знищивши противника, відділення, не затримуючись, просуваєть­ся вперед, при послабленні опору противника за командою (сигналом) командира взводу проводить посадку в БМП (БТР) десантом на танки й продовжує наступ у вказаному напрямку.

Під час атаки на БМП (БТР) посадка на них особового складу здій­снюється з підходом БМП (БТР) до вихідного положення для наступу. Механізоване й протитанкове відділення за командою своїх коман­дирів: "До машини", "На місця" - швидко роблять посадку, готуються для ведення вогню з ходу й слідом за танком або самостійно атаку­ють противника.

Під час наступу в глибині оборони противника відділення, не від­хиляючись від напрямку наступу, використовуючи складки місцевос­ті, швидко виходить у фланг або в тил противнику й рішучою атакою знищує його. Переміщення відділення здійснюється за командами командира взводу. На окремих ділянках спосіб пересування (приско­реним кроком, бігом, перебіжками, переповзанням) визначає коман­дир мвід, враховуючи рельєф місцевості та інтенсивність вогню про­тивника. Він зобов'язаний слідкувати за тим, щоб підлеглі швидко просувалися вперед, уміло використовували місцевість та витримува­ли вказаний напрямок. Вогонь у відділенні ведеться на ходу і з коро­тких зупинок, при цьому командир м.від, особливо того, що діє без БМП (БТР), зобов'язаний установити такий порядок просування та ведення вогню, щоб не припинявся рух відділення в цілому: кулемет­ник та частина стрільців ведуть вогонь, а решта відділення просува­ється вперед, потім солдати, які висунулися, відкривають вогонь, за­безпечуючи просування тим, хто залишилися позаду.

Якщо відділення попало під вогонь артилерії (мінометів), воно ви­ходить із-під обстрілу стрімким кидком уперед.

Одержавши завдання завершити розгром противника, який за­лишився в траншеї, два-три солдати відділення, просуваючись по її дну, вогнем упритул, багнетами знищують тих, хто обороняються. Решта складу відділення рухається по обидві сторони траншеї і, не випускаючи з очей солдатів, які просуваються по траншеї, знищує виявлені вогневі засоби й противника, що намагається залишити траншею. Вогневі засоби, розташовані в оборонних спорудженнях, закидаються гранатами.

Виявивши відхід противника, командир м.від доповідає про це ко­мандиру взводу, невідступно переслідує противника й знищує його вогнем усіх своїх засобів.

Командир м.від, діючи в ланцюгу відділення, управляє вогнем і ру­хом відділення командами, які подає, як правило, голосом. Сигналь­ними набоями й трасуючими кулями він указує БМП (БТР) і танку ці­лі, які перешкоджають просуванню відділення.

Під час наступу з ходу командир мвід із початком розгортання взводу в бойовий порядок виводить БМП (БТР) на свій напрямок, уточнює навіднику-оператору (кулеметнику БТР) і механіку-водію (водію) об'єкт атаки (цілі), напрямок продовження наступу (напря­мок наступу), місце й номер проходу в загородженнях і керує вог­нем відділення.

Під час атаки на БМП (БТР) відділення після розгортання взводу в бойову лінію слідом за танком або самостійно продовжує висування до переднього краю оборони противника, знищуючи вцілілі протита­нкові та інші вогневі засоби вогнем із зброї, встановленої на машині та з стрілецької зброї через бійниці (поверх борту).

Під час атаки десантом на танку відділення розміщується, голов­ним чином, у його кормовій частині над силовим відділенням. Ко­мандир м.від займає місце справа біля башти й виходить на зв'язок із командиром танка через танковий переговорний пристрій. Для ведення вогню солдати розміщуються: кулеметник - у центрі танка, безпосередньо за його баштою; стрільці - справа та зліва від башти; гранатометник розташовується поряд із командиром відділення й веде спостереження за сигналами командира взводу. Під час руху десантом на танку відділення веде спостереження за командою ко­мандира мвід і самостійно знищує виявлені цілі противника, особли­во протитанкові засоби ближнього бою. Командир мвід попереджає командира танка про загородження та природні перешкоди, які знаходяться попереду.

Під час атаки в пішому порядку з виходом БМП (БТР), танка з де­сантом до встановленого місця спішування відділення за командою свого командира: "До машини" - швидко вистрибує (спішується) і за командою: "Відділення, в напрямку такого-то предмета, напрямний - такий-то - до бою, вперед" або "Відділення, за мною - до бою" - роз­гортається в ланцюг і прискореним кроком або бігом, ведучи інтенси­вний вогонь на ходу, продовжує атаку.

Атаку переднього краю оборони противника та розвиток наступу в глибині відділення здійснює в такому ж порядку як і під час насту­пу з положення безпосереднього зіткнення з противником.

Під час бойової підготовки в мирний час і під час ведення бою ко­мандиром відділення складаються позаштатні бойові групи, які до­зволяють реалізувати ті чи інші тактичні прийоми для досягнення пе­реваги в бою.

До складу механізованого відділення можуть входити наступні ПОЗАШТАТНІ БОЙОВІ ГРУПИ:

^ 1 група - старший стрілець, стрілець та кулеметник;

^ 2 група - командир відділення, снайпер, гранатометник, поміч­ник гранатометника;

^ 3 група - механік-водій та навідник-оператор (навідник).

Основні принципи ведення бою позаштатних бойових груп:

^ один за всіх та всі за одного;

^ один виконує завдання, інші підтримують і забезпечують його дії.

Варіанти дій двійок снайперів такі: вони можуть бути за центром бойового порядку взводу, на одному із флангів взводу або в проміж­ках між взводами роти.

Механізоване відділення (танк) перед боєм, під час ведення бою, пі­сля бою може здійснювати маневр у новий район бойових дій. Під час маневру підрозділ здійснює марш.

Марш - організоване пересування військ у колонах на транспорт­них засобах, бойових машинах або в пішому порядку дорогами та ко­лонними шляхами з метою прибуття у встановлений термін у приз­начений район (на вказаний рубіж) у готовності до виконання бойо­вого завдання.

Маневр - організоване пересування військ (сил) у ході бойових дій на новий напрямок (рубіж, у новий район) із метою зайняття вигід­ного положення стосовно противника та створення необхідного угру­повання сил та засобів, а також для виведення військ із-під ударів противника й ефективного використання їх для виконання поставле­них задач або завдань, що виникають.

Механізовані підрозділи повинні бути завжди готові до маршу в умовах постійної загрози застосування противником зброї масового ураження, високоточної зброї, впливу його авіації, повітряних десан­тів та розвідувально-диверсійних груп, а також радіаційного, хімічно­го та бактеріологічного зараження.

Усе це вимагає від командирів підрозділів ретельної підготовки до маршу, умілої організації та всебічного забезпечення, а також високої маршової виучки підрозділів. У всіх випадках марш повинен здійс­нюватись приховано, як правило, вночі або в інших умовах обмеже­ної видимості.

Важливим є рішення, яке приймає командир відділення на марш, особливо коли він рухається окремо в складі свого підрозділу.

Робота командира відділення щодо організації маршу.

Організація маршу включає: прийняття рішення, постановку за­вдань особовому складу, організацію взаємодії, всебічного забезпе­чення, управління.

Рішення на марш командир механізованого відділення приймає особисто на основі усвідомлення отриманого завдання, оцінки обста­новки, маршруту висування. Рішення на марш у передбаченні пере­ходу в наступ (зустрічного бою або оборони) приймається з урахуван­ням замислу майбутнього бою.

У рішенні на марш командири підрозділів визначають замисел ма­ршу, який включає: побудову похідного порядку; склад, завдання й віддалення похідної охорони; маршрути та середню швидкість руху; вихідний рубіж (пункт) і рубежі (пункти) регулювання; кількість і три­валість привалів на перший добовий перехід.

Під час організації маршу, особливо на великі відстані, старшими командирами визначаються: кількість і величина добових переходів; кількість маршрутів на кожному переході; райони денного (нічного) добового відпочинку підрозділів і час перебування в них.

Відділення може бути призначеним для виконання розвідуваль­них та інших завдань охорони. Після усвідомлення отриманого бо­йового завдання, оцінки обстановки й прийняття рішення коман­дир відділення віддає бойовий наказ.У бойовому наказі, наприклад, командир дозорного відділення вказує: ^ відомості про противника;

^ завдання підрозділу, який охороняють, та завдання відділенню, маршрут і швидкість руху, порядок спостереження, доповіді про по­мічене та дії підлеглих при зустрічі з противником;

^ сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними; ^ час готовності до маршу, а також назначає заступника. Одержавши бойове завдання, командир відділення зобов'язаний: вивчити по карті (схемі) маршрут руху й характер місцевості, місця ймовірної зустрічі з противником та визначати порядок руху й дій відділення при зустрічі з ним; установити порядок спостереження за місцевістю, наземним та повітряним противником, сигналами ста­ршого командира, а також порядок доповіді; віддати відділенню бо­йовий наказ.

Приклад бойового наказу командира дозорного відділення:

1 мвід з ісвід - дозорне відділення (двід) просувається за маршру­том: Куп'янськ, Волохів Яр, Коробочкіно, Малинівка, Чугуїв, Безлюді- вка на відстані до 300 м від ГПЗ, що забезпечує спостереження та пі­дтримку вогнем, із завданням не допустити раптового нападу проти­вника на колону ГПЗ. Під час руху веде розвідку маршруту, місцевос­ті та місцевих предметів.

Швидкість руху повинна бути 25 км/год.

Двід приступає до виконання отриманого завдання після прохо­дження вихідного пункту.

Під час маршу спостереження вести:

^ рядовому Сніжку (механіку-водію) - попереду;

^ рядовому Шатру (навіднику-оператору) - попереду й за повітря­ним противником;

^ рядовому Ваську (кулеметнику), рядовому Міньку (стрільцю) - ліворуч;

^ рядовому Петренко (гранатометнику), рядовому Жуйку (поміч­нику гранатометника) - праворуч;

^ рядовому Попку (старшому стрільцю), рядовому Фесенку (стріль­цю) - з тилу й за сигналами командира взводу.

Усім стрільцям бути в готовності діяти дозорними для огляду міс­цевості та місцевих предметів.

При зустрічі з дрібними групами противника навіднику-оператору знищувати їх вогнем із кулемета та гармати, решті особового складу бути в готовності до знищення противника через бійниці.

При зустрічі з переважаючим противником зайняти вигідну пози­цію, спішиться й вогнем з місця нанести йому ураження та забезпе­чити розгортання й вступ у бій головних сил взводу (ГПЗ).

144Доповідати мені про все помічене голосом та встановленими сигна­лами негайно.

Сигнали оповіщення:

^ про радіоактивне зараження - голосом: "Радіаційна небезпека", по радіо: "222";

^ про хімічне та біологічне зараження - голосом: "Хімічна тривога", ракетою СХТ, по радіо: "333";

^ про повітряного противника - "Повітря", по радіо "444".

Сигнали управління та взаємодії:

^ зустрівши противника - по радіо: "Грім-666", дозорним: підняти автомат цівкою догори;

^ зустрівши загородження - по радіо: "Стіна-777", дозорним: під­няти автомат прикладом угору;

^ зустрівши заражену ділянку місцевості - по радіо: "Газон-888", дозорним: підняти автомат горизонтально над головою;

^ рух вільний - по радіо: "Зірка-999", дозорним: показати рукою в бік руху.

Готовність до маршу о 7.30 12.06. Заступник - рядовий Шатро (на- відник-оператор).

Після віддання бойового наказу та організації взаємодії командир відділення перевіряє готовність відділення до виконання бойового завдання та доповідає командиру взводу.

При проведенні розрахунків на марш командир відділення пови­нен визначити швидкість руху при витягуванні та зосередженні ко­лони. Як показує досвід, її приймають рівною від 0,5 до 0,75 серед­ньої швидкості руху колони на марші, тобто приблизно 5-12 км/год. При плануванні маршу командир відділення повинен заздалегідь передбачати максимальні та мінімальні дистанції між машинами та підрозділами згідно з обстановкою та умовами руху. Визначені статутом дистанції між машинами 25-50 м при нормальних доро­жніх умовах, збільшення цих дистанцій (за досвідом навчань до 100-150 м) при русі в складних дорожніх умовах (великий запилено­сті, при обмеженій видимості, під час ожеледиці, по дорогах, що мають круті підйоми, узвози та повороти), а також при русі з підви­щеною швидкістю забезпечує дотримування заходів безпеки та мо­більність колони на марші.

Таким чином, керуючи своїм підрозділом, командир відділення на основі вивчення маршруту по карті та особистого спостережен­ня за дорожньою обстановкою повинен дотримуватися відповідної швидкості та дистанцій для дотримування розрахункового графіка руху та дисципліни маршу. Запас ходу обчислюється відношенням запасу палива в баках машин (за вирахуванням незнижуваного за- пасу - 0,2 заправки) до витрати палива на 1 км шляху та залежить від ємкості паливних баків (заправки), витрати палива на 1 км шляху при русі в колоні та наявності військових запасів у підрозділі.