Механізоване відділення (танкове) в основних видах бою

Принципи ведення загальновійськового бою, що розглянуті вище, є фундаментальною базою для прийняття рішень відповідними ко­мандирами. Вони відтворюють шляхи практичного застосування об'єктивно існуючих закономірностей бойових дій тактичного масш­табу, але забезпечують успіх у бою лише при їх творчій реалізації, умілому та комплексному використанні з урахуванням конкретних тактичних обставин.

Розглядаючи механізоване відділення (танкове) в основних видах бою, необхідно глибше розкрити види бою: наступ й оборону. У пода­льших розділах стосовно оборони й наступу будемо збільшувати обсяг інформації з переходом до конкретних заходів підготовки та ведення бойових дій на вищі рівні ієрархічної структури Збройних сил Украї­ни. Від механізованого (танкового) відділення поступово перейдемо до розгляду роти, батальйону та завершимо розглядом матеріалу на рівні механізованої (танкової) бригади, яка є основним тактичним з'єднанням Сухопутних військ Збройних сил України.

Оборона

Оборона - вид бою, що має на меті:

^ відбити наступ переважаючих сил противника;

^ нанести йому максимальні втрати;

^ утримати найважливіші райони місцевості;

^ забезпечити сприятливі умови для переходу в наступ.

Види оборони. У залежності від бойового завдання, наявності сил та засобів, характеру місцевості оборона може бути позиційною та маневреною.

Позиційна оборона - основний вид оборони. Вона найбільше від­повідає головній меті оборони й проводиться при нанесенні макси­мальних втрат противнику в ході утримання підготовлених до обо­рони районів місцевості. Застосовується там, де втрати території неприпустимі.

Маневрена оборона застосовується з метою нанесення противнику втрат, виграшу часу та збереження своїх сил шляхом послідовних оборонних боїв на раніше намічених рубежах (позиціях) у комплексі

з короткими контратаками.

На початку війни під час відбиття агресії противника основним видом воєнних дій Збройних сил України має бути оборона. Однак Воєнна доктрина України виходить із того, що завдяки оборонним діям відбити агресію неможливо. Тому поряд із обороною Збройні си­ли України повинні бути готовими наносити агресору удари та вести наступальні дії

.Основним способом ведення бойових дій Збройними силами Украї­ни є відбиття ударів противника й послідовний розгром угруповань його військ (сил), у тому числі й у наступі.

Механізоване відділення (мвід) обороняє позицію до 100 м по фро­нту (рис. 2.3.5.), маючи на ній основні, запасні (тимчасові) позиції для вогневих засобів, які дозволяють спільно із сусідніми відділеннями знищувати противника вогнем перед фронтом і на флангах опорного пункту (ОП) взводу. Варіант розміщення особового складу й техніки на позиції наведено на рис. 2.3.5.

100 м

V-/ НО БМП

Рис. 2.3.5. Порядок розміщення особового складу і техніки на позиції, яку обороняє механізоване відділення (варіант)

На позиції відділення стрільці, кулеметник та гранатометник роз­ташовуються так, щоб усі підступи до неї перед фронтом і на флангах знаходилися під ефективним, особливо фланговим та перехресним, вогнем, а загородження й перешкоди добре проглядалися та прострі­лювалися. Відповідно до цього будується й система вогню. Відділення повинно бути готовим до маневру на загрозливий напрямок, ведення вогню вночі та в інших умовах обмеженої видимості.

БМП, яка має могутнє озброєння та броньовий захист, є основою оборони позиції відділення. Ії вогнева позиція, а також вогнева пози­ція БТР може обладнуватися в центрі позиції відділення, на фланзі або позаду позиції на віддаленні до 50 м. БМП без десанту в обороні може виділятися для дій у вогневій засаді як кочовий вогневий засіб і в складі бронегрупи батальйону (роти).

На позиції відділення можуть розташовуватися вогневі засоби ста­рших командирів.

Висвітлюючи роботу відповідних командирів при підготовці й під час ведення бою, необхідно розкрити загальні обов'язки командирів перед боєм і в бою.

Командир підрозділу несе повну та одноосібну відповідальність за бойову готовність, підготовку підпорядкованих йому підрозділів, пра­вильне їх застосування та успішне виконання ними бойових завдань в установлені терміни, а також за військову дисципліну та морально- психологічний стан особового складу.

Він зобов'язаний:

^ своєчасно приймати рішення на бій;

^ ставити завдання підлеглим;

^ організовувати взаємодію та забезпечення бою, безпосередню підготовку підрозділу до бою;

^ твердо управляти підлеглими, наполегливо добиваючись вико­нання поставлених завдань.

Він повинен завжди знати про підлеглих та особовий склад:

^ де знаходяться;

^ яке завдання виконують;

^ у чому мають потребу;

^ морально-психологічний стан.

У бою командир підрозділу зобов'язаний:

^ стежити за ходом бою;

^ вести розвідку противника;

^ своєчасно ставити завдання підлеглим;

^ уміло використовувати всі вогневі засоби, а також результати вогневого ураження противника.

Командир підрозділу негайно доповідає старшому командиру:

^ про раптовий напад противника або його появу там, де його не очікували;

^ про виявлення загороджень і зон зараження;

^ про захоплення полонених, документів й озброєння противника; ^ про застосування противником нових засобів і способів дій;

^ про різку зміну дій противника (раптовий відхід, перехід до обо­рони, проведення контратаки);^ про різку зміну положення й втрату взаємодії з сусідами;

^ про кожне рішення, яке прийняте за особистою ініціативою у зв'язку зі зміною обстановки.

У доповіді старшому командиру вказується:

^ до якого часу, де і яке завдання виконує підрозділ;

^ положення сусідів;

^ склад і характер дій противника;

^ своє рішення.

Таким чином, в умовах відсутності зіткнення із противником ко­мандир механізованого відділення, одержавши бойове завдання, зобо­в'язаний: усвідомити його, вивести відділення на вказану позицію; ор­ганізувати спостереження; указати основну та запасну вогневі позиції для БМП (БТР), вогневі позиції кулеметникам, гранатометнику і місця стрільцям; віддати бойовий наказ; організувати інженерне обладнання й маскування позицій; визначити відстань до орієнтирів, підготувати дані для ведення вогню вдень та вночі й скласти картку вогню.

Командир відділення (танка) під час усвідомлення бойового зав­дання повинен: зрозуміти завдання взводу, відділення (танка), а та­кож завдання сусідів, час готовності до виконання завдання, порядок і терміни його виконання; усвідомити, де противник і що він робить, а також місце розташування його вогневих засобів; вивчити місце­вість, 'її захисні й маскувальні властивості, вигідні підступи, загоро­дження й перешкоди, умови спостереження й ведення вогню.

У бойовому наказі командир відділення вказує:

^ орієнтири;

^ склад, положення та характер дій противника, місця розташу­вання його вогневих засобів;

^ завдання взводу та відділення, позицію, смугу вогню та додат­ковий сектор обстрілу; порядок спостереження й ведення вогню по наземних та повітряних цілях, місця на ділянках зосередженого вог­ню взводу, по яких треба вести вогонь відділенням;

^ завдання сусідів;

^ завдання особовому складу: навіднику-оператору (кулеметнику БТР), кулеметникам і гранатометнику - основні та запасні вогневі пози­ції; старшому стрільцю та стрільцю - місця для стрільби, послідовність їх обладнання й зміни в ході бою; навіднику-оператору (кулеметнику БТР) і кулеметникам, крім того, - основний і додатковий сектори обстрілу з ко­жної позиції; механіку-водію (водію) - маршрут виходу на запасну (тим­часову) вогневу позицію, порядок спостереження та коректування вогню; ^ сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними; ^ час готовності до оборони;

^ заступника.

12

8Після отримання завдання особовий склад відділення приступає до розчищення смуги огляду та обстрілу, а також відкопування і мас­кування окопів.

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником командир відділення організовує швидке захоплення й заняття позиції на вказаному рубежі, ставить завдання особовому складу, організовує спостереження, систему вогню, управління, взає­модію та інженерне обладнання позиції. Вогнева позиція БМП (БТР) вибирається в такому місці, щоб забезпечувалось потайне її розташу­вання, прикриття вогнем особового складу відділення під час вико­нання ним робіт щодо інженерного обладнання позиції. Надалі коман­дир мвід детально вивчає місцевість, уточнює завдання особовому складу та порядок взаємодії, а при необхідності й інші питання.

На позиції відділення в першу чергу розчищається місцевість для поліпшення спостереження та ведення вогню, відкопуються одиночні (парні) окопи та окоп для БМП (БТР), потім одиночні (парні) окопи з'єднуються між собою в окоп на відділення, який доводиться до пов­ного профілю, а при нестійкому ґрунті, крім того, крутості посилюють­ся дерном та з'єднується суцільною траншеєю з окопами сусідніх відді­лень; для особового складу обладнується перекрита щілина. Потім від­копуються окоп на запасній (тимчасовій) вогневій позиції для БМП (БТР) та хід сполучення до неї. В окопі на відділення обладнується блі­ндаж, ніші для боєприпасів і проводяться інші роботи щодо його вдос­коналення в бойовому й господарчому планах з метою забезпечення тривалого перебування особового складу в обороні. Якщо траншея від­рита землерийною машиною, командир організовує її дообладнання.

Після організації інженерних робіт командир мвід складає картку вогню відділення, на яку наносить: орієнтири, їх номери, найменуван­ня та відстань до них, положення противника, позицію відділення; смугу вогню та додатковий сектор обстрілу; основні й запасні вогневі позиції БМП (БТР), гранатометів і ПТРК, основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; позиції сусідів та межі їхніх смуг вогню на флангах відділення; ділянки зосередженого вогню взводу та місця в них, по яких вести вогонь відділенням, загородження, розташовані поблизу позиції відділення, та ті, що прикриваються його вогнем.

Варіант оформлення картки вогню механізованого відділення при­ведений на рис. 2.3.6., протитанкового відділення - на рис. 2.3.7.

До переходу противника в наступ на позиції відділення постійно несе службу спостерігач. Для відбиття раптового нападу противника та знищення його дрібних груп, які ведуть розвідку або намагаються пророблювати проходи в загородженнях, призначається кулеметник або стрілець, який розташовується, як правило, на запасній (тимча­совій) вогневій позиції. Решта особового складу, залежно від обста-

новки, проводить інженерне дообладнання позиції, займається бойо­вою підготовкою, допомагає механіку-водію (водію) у технічному об­слуговуванні БМП (БТР) або відпочиває.

Для виклику особового складу за бойовою тривогою від спостеріга­ча до місця відпочинку влаштовується надійна найпростіша сигналі­зація. Якщо від відділення виділений черговий вогневий засіб (черго­ва БМП, БТР, кулемет, гранатомет), він, як правило, розташовується на тимчасовій або запасній вогневій позиції. У БМП (БТР) знаходить­ся механік-водій (водій) та навідник-оператор (кулеметник БТР) у го­товності до негайного відкриття вогню.

(військове звання, підпис) '

Рис. 2.3.7. Варіант оформлення картки вогню протитанкового відділення

Командир механізованого відділення, як правило, знаходиться на позиції в такому місці, звідки зручніше управляти відділенням, спо­стерігати за місцевістю та сигналами командира взводу.

Одиночних солдатів і дрібні групи противника, які намагаються вести розвідку, відділення захоплює в полон, а при неможливості за­хоплення знищує вогнем, як правило, із запасних (тимчасових) вогне­вих позицій.

Більш значні групи противника, які наближаються до позиції відділення, знищуються вогнем кулемета або БМП, а при необхід­ності - вогнем усього відділення. Вогонь відкривається за коман­дою командира мвід.

Під час вогневої підготовки атаки противника командир мвід і спо­стерігач ведуть спостереження, а решта особового складу ховається в щілини (бліндажі), на дні окопів і траншей або в БМП (БТР) у готов­ності швидко зайняти свої місця на позиції.

З одержанням сигналу про безпосередню загрозу застосування противником ядерної зброї (під час нанесення противником ядерного удару) особовий склад відділення швидко укривається в щілині, блін­дажі (лягає на дно окопу, траншеї), у БМП (БТР), а після проходу уда­рної хвилі готується до відбиття атаки противника.

Виявивши перехід противника в атаку, за командою командира (сигналом спостерігача) відділення негайно готується до бою. Вогонь по противнику відкривається з наближенням його на далекість дійс­ного вогню зброї відділення.

З підходом противника до переднього краю оборони вогонь дово­диться до найвищої напруги. Танки та інші броньовані машини про­тивника знищуються ПТКР, вогнем БМП, гранатометів і протитанко­вими гранатами, а піхота - вогнем кулеметів й автоматів відсікається від танків і знищується.

Вогонь протитанкових засобів відділення зосереджується, в першу чергу, по головному танку або по танку з тралом, який долає загоро­дження перед переднім краєм оборони, а потім по решті атакуючих танків та інших броньованих машинах. За сприятливих умов обста­новки з метою знищення танків, які долають загородження перед по­зицією відділення, командир може вислати вперед гранатометника з помічником (стрільцем з ручними протитанковими гранатами).

Для прихованого їх висування використовуються аерозолі (дими). Іноді біля найбільш імовірного місця пророблювання противником проходу в загородженнях відділенням завчасно відкопуються та мас­куються окоп та хід сполучення до нього. В окопі може розміщувати­ся гранатометник або кулеметник (стрілець). По можливості в бороть­бі з танками противника можуть брати участь кулеметники та снай­пер, які зосереджують свій вогонь по оглядових приладах танків.

У випадку виходу танка противника безпосередньо до позиції від­ділення, ближній до нього солдат з підходом танка на відстань 25-30 м метає по ньому ручну протитанкову гранату. Якщо танк ви­явився неураженим, солдат відбігає по траншеї вбік або лягає на її дно, а коли танк подолає окоп, швидко вискакує й метає протитанко­ву гранату в його борт або кормову частину. Після вибуху гранати со­лдат готується для знищення екіпажу, який залишає уражений танк.

Із підходом піхоти противника до позицій на відстань 30-40 м відді­лення закидає її гранатами. Якщо противник увірветься на позицію, відділення знищує його вогнем упритул, гранатами та в рукопашній сутичці. Розповсюдження противника по траншеї й ходу сполучення повинно бути затримано вогнем та швидким установленням заздале­гідь підготовлених рогаток, їжаків та інших переносних загороджень.

Якщо противник атакує позицію сусіднього відділення, відділення здійснює допомогу сусіду вогнем.

БМП веде вогонь самостійно й за командою (сигналом) командира мвід. У випадку обходу або вклинення противника в оборону БМП під прикриттям вогню відділення займає запасну вогневу позицію та знищує його вогнем у фланг і в тил. Зміна вогневих позицій прово­диться тільки за наказом командира взводу.

З метою введення противника в оману стосовно дійсного розташу­вання вогневих засобів та кількості броньованих машин в обороні БМП може діяти як кочовий вогневий засіб.

Позиції для кочової БМП вибираються з урахуванням одержаного завдання й особливостей місцевості. Потай за вказаним маршрутом, змінюючи вогневі позиції, кочова БМП веде вогонь самостійно або за командами (сигналами) командира, який 'її вислав. Після виконання завдання кочова БМП займає основну вогневу позицію у взводному опорному пункті або діє за вказівкою командира взводу.

Після відбиття атаки противника командир мвід зобов'язаний: пе­ревірити стан особового складу й зброї мвід; поповнити ракети та боєприпаси; підготувати відділення до відбиття повторних атак; вжи­ти заходів щодо відновлення траншеї й окопу для БМП (БТР), доповіс­ти командиру взводу (КВ) про результати бою.

Для зайняття вихідного положення механізованому взводу при­значається вихідна позиція, яка складається з траншеї, прилеглих до неї ходів сполучення, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів) та позицій вогневих засобів, що придані. У випадку неможливості скритого зайняття БМП (БТР) вогневих позицій біля переднього краю (~50 м від переднього краю оборони) вони можуть розташуватись разом з взаємодіючими танковими підрозділами на вихідній або вичікувальній позиції. Із початком наступу ці БМП (БТР) висуваються до своїх взводів услід за тан­ками. Вихідні позиції танкових підрозділів можуть призначатися при наявності умов, які забезпечують скритність від спостере­ження та підслуховування противника на віддалі 2-4 км від пе­реднього краю його оборони.

Наступ

Наступ проводиться з метою розгрому противника й оволодіння важливими районами місцевості.

Він полягає в:

^ уражені противника всіма засобами, що є в наявності;

^ рішучій атаці;

^ стрімкому просуванню військ у глибину розташування проти­вника;

^ знищенні та полоненні живої сили, захопленні озброєння та тех­ніки, об'єктів та намічених районів місцевості.

Наступ як основний вид бою має вирішальне значення в досягненні перемоги над противником. Тільки рішучий наступ, що проводиться ви­сокими темпами та на велику глибину, забезпечує повний його розгром.

Головна мета наступу - повний розгром противника в короткі тер­міни та оволодіння життєво важливими районами. Ця мета досяга­ється знищенням та придушенням противника потужним вогнем усіх засобів, рішучою атакою та стрімким розвитком наступу вглиб обо­рони з наступними ударами у фланг та тил противника та знищен­ням його частинами.

Наступ при відсутності в противника відкритих флангів почина­ється з прориву його оборони.

Підрозділи повинні вміло використовувати місцевість для маневру з метою швидкого виходу на фланги та в тил противнику, нанести йому рішучих ударів, розтину його бойових порядків та знищення його частинами, а також із широким застосуванням маневру на полі бою.

У порівнянні з обороною наступ має ряд переваг, основними з яких є: ініціатива у виборі часу, місця та способу нанесення уда­рів по противнику; створення переваги в силах та засобах, досяг­нення раптовості дій.

Наступ ведеться з повною напруженістю сил, удень та вночі й за будь-яких умов погоди, при тісній взаємодії підрозділів.

Залежно від обстановки та поставлених завдань наступ може вес­тися на противника, що обороняється, наступає чи відходить.

Наступ на противника, що обороняється, може проводиться з ходу або з положення безпосереднього зіткнення з ним.

Наступ на наступаючого противника ведеться шляхом зустріч­ного бою.

Наступ на противника, що відходить, здійснюється шляхом його переслідування.

Сутність переходу в наступ із безпосереднього зіткнення з против­ником полягає в тому, що підрозділи завчасно та скрито займають вихідне положення та після потужної вогневої підготовки й ударів авіації переходять в атаку.

Для зайняття вихідного положення використовуються завчасно під­готовлені траншеї, окопи та укриття або обладнуються нові. Вихідне положення займається скритими шляхами та ходами сполучення, як правило, уночі, щоб противник не виявив підготовки до наступу. Як правило, вихідне положення займається в ніч перед атакою або за добу до її початку. Особовий склад звичайно розташовується в траншеях, а БТР займають вогневі позиції для підтримки атаки підрозділу вогнем своєї зброї. В усіх випадках особовий склад знаходиться в постійній бойовій готовності до відбиття можливого нападу противника.

Такий спосіб переходу в наступ дозволяє краще вивчити місцевість та оборону противника, надійно її подавити вогнем усіх засобів, ор­ганізувати й досягти одночасного та організованого переходу танків та мотопіхоти в атаку. Однак зосередження визначеної кількості сил та засобів у безпосередній близькості від противника є небезпечним, особливо у випадку застосування ним засобів масового ураження, й вимагає виконання великого обсягу інженерних робіт, при необхід­ності збереження в таємниці самої підготовки до наступу.

Сутність наступу з ходу полягає в тому, що підрозділи в призначе­ний їм час під прикриттям ударів авіації та вогню артилерії, висува­ючись із вихідного району, послідовно розгортаються з похідного в передбойовий, бойовий порядок та безупинно у встановлений час "Ч" атакують противника.

При наступі з ходу досягається скритність підготовки та раптовість дій, максимальний захист підрозділів від засобів масового ураження та виграш часу, необхідний для проведення деяких підготовчих захо­дів при першому способі наступу. Однак при висуванні підрозділів підвищується фізичне та моральне напруження особового складу, іс­нує складність щодо досягнення можливості одночасного виходу під­розділів на рубіж переходу в атаку, підвищуються витрати пального та інших матеріальних засобів.

Вихідний район призначається для розміщення підрозділів на час організації бою на віддаленні, що виключає можливість їх ураження вогнем артилерії противника. Підрозділи розміщуються в ньому розо­середжено та скрито. Для організації висування, розгортання та од­ночасного переходу в атаку підрозділам призначаються маршрути руху, вихідний рубіж, рубежі розгортання в батальйонні, ротні, взво­дні колони, спішування та переходу в атаку.

Рубіж переходу в атаку визначається як можна ближче до передньо­го краю оборони противника за найближчими укриттями (до 600 м від переднього краю оборони противника).

Перед атакою проводиться вогнева підготовка атаки, а в ході на­ступу - вогнева підтримка атаки. Висування військ із вихідного ра­йону також забезпечується вогнем.

Вогнева підготовка атаки розпочинається до виходу підрозділів на рубіж розгортання в батальйонні колони та завершується з виходом підрозділів першого ешелону на рубіж переходу в атаку.

Вогнева підтримка атаки розпочинається із закінченням вогневої підготовки та продовжується безперервно на глибину оборони брига­ди (полку) першого ешелону противника.

Наступ на противника, що обороняється, починається, як правило, із прориву, який полягає в зламі оборони ударами всіх видів зброї та рішучою атакою, в утворенні в обороні ділянки прориву та в наступ­ному її розширенні вглиб та в бік флангів.

Атака полягає в стрімкому та безупинному русі підрозділів у бойо­вому порядку з одночасним веденням інтенсивного вогню з танків, бронетранспортерів, а при зближенні з противником - також і з ін­ших видів зброї з метою його знищення (розгрому).

При наступі на недостатньо подавлену оборону особовий склад ме­ханізованих підрозділів атакує противника в пішому порядку.

Зустрічний бій - такий вид бойових дій, при якому обидві сторони вирішують завдання наступального бою. Метою зустрічного бою є ро­згром в короткі терміни наступаючого противника.

Зустрічний бій відрізняється напруженістю бойових дій за захоп­лення ініціативи, за випередження противника в нанесенні ударів й утворенні вигідних умов для подальших дій. Зустрічний бій часто буде виникати при зустрічі з противником, що висувається для за­криття проломів в обороні, при відбитті контратак, при вводі в бій другого ешелону для розгрому резервів противника, що підходять, при боротьбі з резервами противника в оперативній глибині.

Переслідування противника може здійснюватися фронтально, па­ралельним шляхом до відходу противника та комбіновано. Мета - ви­передити противника в захопленні вигідних рубежів та ударами у фланг та тил завершити його розгром.

Як вище зазначалося, оборона має на меті відбити наступ перева­жаючих сил противника, завдати йому максимальних утрат, утрима­ти важливі райони (об'єкти) місцевості і тим самим створити сприят­ливі умови для переходу в наступ.

Оборона може підготовлюватися завчасно або організовуватися в ході бою, при умовах відсутності безпосереднього зіткнення з про­тивником і в умовах зіткнення з ним.

Механізоване відділення наступає в пішому порядку на фронті до 50 м. Бойовий порядок механізованого відділення (мвід), що наступає в пішому порядку, складається з ланцюга з інтервалом між солдатами 6-8 м (8-12 кроків) і БМП (БТР) (рис. 2.3.8.).

до 50 м

Рис. 2.3.8. Бойовий порядок механізованого відділення, що наступає в пішому порядку (варіант)

Відділенню в наступі вказуються об'єкт атаки і напрямок продов­ження наступу. Гранатометному (протитанковому) відділенню вказу­ються цілі для ураження, напрямок стрільби та напрямок наступу. Під

час постановки бойового завдання по радіо відділенню може бути вказано тільки напрямок продовження наступу.

Об'єктом атаки механізованого відділення (мвід), як правило, є противник в окопах або в іншій фортифікаційно обладнаній вогневій позиції, а також окремо розташовані на напрямку наступу танки, га­рмати та інші вогневі засоби противника.

Для зручності ведення вогню та кращого використання місцевості солдати в ланцюгу можуть висуватись трохи вперед або вбік, не по­рушуючи загального напрямку фронту наступу ланцюга і не заважа­ючи діям сусідів. БМП (БТР) діє за ланцюгом відділення, на його фла­нзі або безпосередньо в ланцюзі.

Бойовий порядок гранатометного та протитанкового відділень, що діють в пішому порядку, складається з обслуги, розгорненої по фрон­ту з інтервалом між гранатометами 10-20 м, між протитанковими ра­кетними комплексами (ПТРК) - не менше 15 м, і БМП (БТР).

Перед атакою механізованих та танкових підрозділів проводиться вогнева підготовка атаки, а в ході наступу - вогнева підтримка атаки та вогневий супровід наступу підрозділів в глибині.

Бойовий порядок посиленого механізованого взводу на БМП, що наступає у пішому бойовому порядку показаний на рис. 2.2.5.

Атака полягає в стрімкому й безупинному русі танкових та механі­зованих підрозділів у бойовому порядку в поєднанні з інтенсивним вогнем з танків, БМП (БТР), а при зближення з противником і з інших видів зброї з метою його знищення.

Під час атаки в пішому порядку особовий склад механізованого від­ділення (мвід) діє в ланцюзі безпосередньо за бойовою лінією танків на віддаленні, яке забезпечує його безпеку від розривів снарядів своєї ар­тилерії й підтримку просування танків вогнем стрілецької зброї.

БМП (БТР) у цьому випадку, використовуючи складки місцевості, стрибками від рубежу до рубежу (від укриття до укриття) просува­ються за своїми відділеннями на віддаленні, що забезпечує надійну підтримку вогнем своєї зброї танків та особовий склад, який ата­кує, а БМП із стабілізованим озброєнням - безпосередньо в ланцюзі своїх відділень.

Після спішування особового складу механізованого взводу (мв) в БМП (БТР) залишаються навідники-оператори (кулеметники БТР), механіки-водії (водії) та заступник командира взводу, які вогнем озброєння бойових машин підтримують бій своїх підрозділів.

Бойовий порядок механізованого взводу (рис. 2.2.6.), що наступає на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах), і танкового взводу (рис. 2.2.7-8.) складається із бойової лінії бойових машин з інтервалом між ними до 100 м та засобами посилення, які діють у бойовій лінії або поза нею.

До початку наступу відділення потай займає вихідну позицію (вказане КВ місце). У вихідному положенні особовий склад мвід, як правило, розташовується в траншеї, а БМП (БТР) - на вогневій по­зиції поряд із траншеєю або в глибині вихідного району разом з ін­шими машинами взводу. Гранатометне або протитанкове відділен­ня, як правило, займає вогневі позиції, на яких відкопують і облад­нують окопи.

Із заняттям вихідної позиції (вказаного місця) відділення готується до відбиття можливої атаки противника (розташовується на місці). З одержанням бойового завдання командир мвід організовує наступ.

Командир мвід, одержавши бойове завдання, повинен: усвідомити завдання взводу, відділення (танка), які об'єкти (цілі) на напрямку дій відділення уражаються засобами старших командирів, а також за­вдання сусідів, час готовності до виконання завдання, порядок і тер­міни його виконання. Потім командир мвід віддає бойовий наказ.

У бойовому наказі командир механізованого відділення (танка) вказує: ^ орієнтири;

^ склад, положення й характер дій противника, зображення пе­реднього краю оборони та місця розташування його вогневих засобів;

^ завдання взводу та відділення (об'єкт атаки й напрямок продо­вження наступу);

^ завдання сусідів, танка, за яким буде наступати відділення, його номер (опізнавальний знак), а також порядок використання вогню артилерії та інших вогневих засобів;

^ завдання особовому складу - усьому особовому складу місце і порядок спішування, місце кожного солдата в ланцюгу відділення, порядок подолання загороджень і перешкод; навіднику-оператору (кулеметнику БТР), кулеметнику і гранатометнику, а при необхідності і решті особовому складу - цілі для ураження й порядок ведення вог­ню; механіку-водію (водію) - напрямок, порядок руху в атаку, подо­лання загороджень і перешкод;

^ сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними; ^ час готовності до наступу;

^ заступника.

Бойовий наказ командир механізованого відділення (танка) віддає на місцевості, а при неможливості на схемі (на макеті місцевості) й уточнює бойове завдання на місцевості під час висування до рубе­жу переходу в атаку або з початком атаки.