Способи пересування на полі бою

1. Прискорений крок або біг (на повний зріст або пригинаючись) - застосовується для подолання ділянок місцевості, недоступної для спостереження та вогню противника.

Ходьба пригинаючись застосовується для прихованого пересування місцевістю з невисокими укриттями (низькі кущі, висока трава, ка­нава тощо).

Повільним бігом долаються довгі дистанції.

Біг у середньому темпі здійснюється вільним маршовим кроком. Швидкісний біг застосовується для перебігання з укриття до бойових і транспортних машин, перед подоланням перешкод розбігаються.

2. Перебігання - застосовується для швидкого зближення з против­ником на відкритій місцевості.

3. Переповзання (по-пластунськи, напівкарачки, на боці) - застосову­ється для непомітного наближення до противника та прихованого подо­лання ділянок місцевості, що мають незначні укриття, нерівності рельє­фу й перебувають під спостереженням або обстрілом противника.

Крім уміння солдата бігати, повзати, стріляти, необхідно вміти об­ладнувати окопи, вести спостереження за противником і взагалі за полем бою.

Солдат повинен уміти оцінювати обстановку на полі бою й прий­мати власне рішення щодо створення кращих умов для себе при ви­конанні бойового завдання, а для цього він повинен уміти спостеріга­ти за противником.

Місце для стрільби вибирається в залежності від обстановки та мі­сцевості на полі бою.

Дії солдата-спостерігача

Спостереження є одним з основних способів ведення розвідки, від якої, як відомо, залежить успіх бою.

Веденя спостереженя:

^ в наступі - від себе до противника;

^ в обороні - від противника до себе.

У доповіді спостерігач вказує:

1. - орієнтир

2. - назву орієнтира

3. - відстань до нього (вправо, вліво, далі, ближче ).

ПРИКЛАД: "Орієнтир два - вліво 50, ближче - 100, біля пожовклого куща - кулемет противника".

Під час спостереження та для зручності детального огляду місцево­сті призначений спостерігачеві сектор умовно розбивається на три зони спостереження:

^ близька, найдоступніша для спостереження неозброєним оком, на відстані 400-500 м;

^ середня, до 1000 м;

^ далека, до межі видимості.

У залежності від завдання, характеру місцевості та інших умов обста­новки солдат у складі механізованого відділення може діяти на БМП (БТР), у пішому порядку (зимою - на лижах) або десантом на танку.

При наступі на БМП (БТР) солдат завчасно готується до посад­ки. При цьому особливу увагу він звертає на особисту екіпіровку, справність зброї, наявність встановленої норми набоїв, крім цьо­го, перевіряє чи розряджена зброя, а якщо була команда зарядити зброю то чи поставлено її на запобіжник; багнет-ніж відстібається. Порядок шикування й розміщення особового складу механізова­них відділень на БМП (БТР) біля техніки подано на рис. 2.3.1.

Рис. 2.3.1. Порядок шикування й розміщення особового складу механізованих відділень на БМП біля техніки (варіант)

Посадка солдата в БМП (БТР) може здійснюватись:

^ в БМП - через люк водія, люк командира, верхні люки десанту, задні двері, торцеві десантні люки (рис. 2.3.2.);

^ в БТР - через люк водія, люк командира, два бортових люки, верхні люки десанту (рис. 2.3.3.).

Рис. 2.3.2. Розміщення люків на БМП

дюки водія, командира

бортовий люк

верхні люки десанту

Для посадки в БМП (БТР) солдати в складі відділення шикуються біля машини у встановленому для нього місці за командою (сигна­лом) "До машини”.

За командою (сигналом) "На місця" солдат, використовуючи колеса, гусениці та підніжки, швидко займає своє місце в БМП (БТР).

Зброя при посадці береться якзручніше, за винятком кулеметів Ка­лашникова, які передаються військовослужбовцям, що вже сіли, або тим, що стоять позаду. Варіант розміщення особового складу механі­зованих відділень на БМП показаний на рис. 2.3.4.

Рис. 2.3.4. Розміщення особового складу механізованих відділень на БМП (варіант)