3. Організація, озброєння сил спеціальних операцій

Для вирішення завдань диверсійно-розвідувальної діяльності в США і її союзників створені сили спеціальних операцій і ведеться їх посиле­на підготовка до активних дій. Інакше їх можна назвати військами спеціального призначення (ВСП).

Війська спеціального призначення розглядаються Пентагоном як важливий інструмент зовнішньої політики. Військово-політичне кері­вництво США вважає ВСП таким же необхідним засобом збройної боротьби як ядерна зброя і звичайні збройні сили.

Головні завдання, що ставляться перед військами спеціального призначення США, визначені в настанові "Спеціальні операції". У ній зазначається, що основу бойових дій військ спеціального призначен­ня складають акти диверсій, саботажу й терору в тилу противника, у першу чергу, знищення об'єктів військово-стратегічного значення (бойові позиції й командні пункти ракетних військ, склади ядерної зброї, пункти управління та ін.), а також засобів транспорту та зв'яз­ку, отруєння колодязів, проведення бактеріологічної війни; створення "партизанських загонів” із тих пластів і груп населення, що в тій чи іншій мірі незадоволені існуючим режимом; проведення підривної пропаганди й розповсюдження "наклепницьких" слухів. Детально весь перелік видів діяльності командування спеціальних операцій США (рис. 2.8.) приведений у зводі законів США (том 10, § 167) та можуть розглядатися як спеціальні операції. Як видно з цього перелі­ку завдань, війська спеціального призначення поєднують у своїй дія­льності як диверсійно-терористичні акції, так й ідеологічні диверсії проти інших країн і народів.

На цей час війська спеціального призначення, крім сухопутних військ, є також в складі американських ВПС та ВМС. Враховуючи, що найбіль­шу небезпеку для об'єктів, розміщених у глибині території, являють собою війська спеціального призначення сухопутних військ, необхідно знати їх склад, озброєння, організацію бойової підготовки й тактику дій.

Організація військ спеціального призначення сухопутних військ

Війська спеціального призначення сухопутних військ США органі­заційно зведені в групи спеціального призначення (рис. 14.2.10.). Усього в сухопутних військах налічується вісім груп спеціального призначення: чотири (1, 5, 7 і 10-а) - у регулярній армії, дві (19-а і 20-а) - у національній гвардії і дві (11-а і 12-а) - у резерві. Загальна чисельність груп майже 10 тисяч осіб, місце постійної дислокації - континентальна частина США. Кожна група готується до проведення диверсійно-розвідувальних дій на певному театрі воєнних дій.

Склад групи спеціального призначення приведений на рис. 14.3.1., озброєння - у табл. 14.3.1.

Особовий склад груп носить зелені берети із кокардою, на якій зо­бражений ніж і схрещені стріли, оточені демагогічним написом "Ви­зволити від пригнічення". Група спеціального призначеня складається зі штабу, штабної роти, трьох батальйонів спеціального призначення, а також рот розвідки, зв'язку й обслуговування (рис. 14.2.10.).

Усього в групі налічується майже 1500 осіб. Основу групи складає ба­тальйон спеціального призначення. У батальйоні майже 315 осіб. Бата­льйон організаційно включає штаб, штабну роту і три роти спеціального призначення. У кожній роті спеціального призначення п'ять загонів спеціального призначення. У загін, що є основним підрозділом, входять два офіцери (командир і заступник) і дванадцять фахівців (по бойових діях і розвідці, мінно-підривній техніці, радіозв'язку, матеріально- технічному забезпеченню й медичній службі).

Рис. 14.3.1. Озброєння групи спеціального призначення

Таблиця 14.3.1 У групі:
Особового складу	1500
5,56 мм автоматичні гвинтівки М16	1439
Пістолети	43
7,62 мм снайперські гвинтівки	6
Комплекти підривних пристроїв	383
90 мм протитанкові гранатомети	13
Гранатомети М203	108
Парашути	2236
Розвідувальні гелікоптери	4
Легкі літаки	2
Автомобілі	91
Радіостанції	408

Для проведення диверсійно-розвідувальних дій у тилу противника із групи може бути створено 50-100 загонів (груп) по 7-14 осіб. Група спеціального призначення є основним формуванням військ спеціаль­ного призначення для проведення спеціальних операцій і диверсійно- підривної діяльності.

З групи ВСП може бути сформовано до 60 диверсійно-розвіду­вальних загонів по 12-14 осіб або до 100 ДРГ по 7-8 осіб.

Кожний батальйон включає штаб, штабну роту, три роти (по 180 осіб) і може закинути в тил противника до 60 груп по 6-8 осіб.

У Великій Британії для проведення диверсійних дій у тилу проти­вника в сухопутних військах сформовані три окремих розвідуваль­но-диверсійних полки. Із полку може бути сформовано 24-28 груп по 10-20 осіб. Існують ВСП і в інших країнах НАТО: у ФРН - окремі роти глибинної розвідки; в Італії - окремий диверсійно-парашутний батальйон; у Греції - дивізія спеціальних військ; у Туреччині брига­да "Командос", роти глибинної розвідки; у Бельгії - парашутний полк "Командос".

Усього, як вважають зарубіжні фахівці, у збройних силах країн НАТО із складу ВСП може бути сформовано до 1300 диверсійно-розвідувальних груп (ДРГ), оснащених сучасною технікою й озброєнням.

Озброєння військ спеціального призначення (сил спеціальних операцій)

Диверсійно-розвідувальні групи озброюються автоматичною мало- розмірною полегшеною стрілецькою зброєю, яка має високі бойові й експлуатаційні характеристики, газовими пістолетами, що при "по­стрілі" миттєво присипляють людину на 15-40 хвилин. Стрілецька зброя має прилади нічного бачення, а спеціальні насадки забезпечу­ють її беззвучне застосування.

Окремі ДРГ мають на озброєнні хімічну та бактеріологічну зброю.

Крім того, ДРГ можуть оснащуватися спеціальним озброєнням і технікою, застосування яких збільшує їх бойові можливості. Най­більш розповсюджені зразки спеціального озброєння для ДРГ при­ведені в табл. 14.3.2.

Американські диверсійно-розвідувальні формування (ДРГ) мо­жуть мати на озброєнні ядерні міни з тротиловим еквівалентом

0. 02 і 0,05-0,1 Кт. Ядерні міни видаються диверсійно-розвіду­вальній групі в зібраному виді. Щоб підготувати їх до підриву, пот­рібно 1-3 хвилини. Для дій щодо високозахищених об'єктів і кабе­льних ліній застосовуються переносні кумулятивні заряди.

У склад технічних засобів, якими можуть оснащуватися ДРГ, входять:

^ прилади оптичного спостереження, у тому числі біноклі, перис­копи, підзорні труби (для проведення розвідки й стеження за об'єктом на чималій відстані у світлий час доби);

^ прилади виявлення кабельних ліній зв'язку й трубопроводів (для визначення місця та глибини до 2 м.);

^ фото; кіноапаратура (для проведення зйомки як у темний час доби з використанням інфрачервоних приладів підсвічування ці­лей, так і в умовах обмеженої видимості з використанням інфра­червоних фільтрів);

^ портативні телевізійні камери (для детального вивчення об'єктів, систем їх охорони та оборони, під'їзних шляхів на відстані 3-5 км);

^ прилади нічного бачення;

^ тепловізійні прилади (далекість виявлення за допомогою цих приладів: людей - 600 м, техніки - 3 км);

^ портативні засоби радіаційної та акустичної розвідки;

^ засоби радіо, радіотехнічної та радіолокаційної розвідок;

^ лазерні цілеуказівники (для підсвічування цілей при ураженні зброєю з лазерною системою наведення) і далекоміри (для виявлення, розпізнавання та визначення координат стаціонарних і рухомих об'є­ктів на відстані до 20 км);

^ радіомаяки (для вказівки справжнього місцеположення об'єкту з метою його ураження);

^ літальні апарати індивідуального користування;

^ апаратура зв'язку (зовнішній вигляд більшої частини апаратури дуже схожий на вітчизняну).

Таблиця 14.3.2 Зразки спеціального озброєння ДРГ Найменування (належність)	Вага міни (бойової частини), кг	Далекість стрільби, км	Вага в бойовому спорядженні, кг	Система управління (час підготовки)
ПТКР (США, Великобританія Франція, ФРН)	3-7	1-6	6-75	Ручна (напівавто­ матична)
Гранатомети (США, ФРН, Італія, Китай)	-	0,15-0,7	3-15	-
Магнітні міни (США, Великобританія, Італія, ФРН)	0,5-0,8	-	0,5-0,8	Час затрим­ки вибуху від 9 хв. до 28 діб
Міни типу ДАРТ	Від техніки, що рухається, спрацьовує пороховий заряд і міна злітає на висоту 300-400 м, після чого, завдяки інфрачервоним головкам самонаведення, прямує до об'єкта

Для військ спецпризначення в США й інших країнах готується різ­номанітна екіпіровка, у тому числі обмундирування військовослужбо­вців збройних сил, звичайний одяг громадян, в якому агентура про­тивника може проникнути на територію держави. Вони можуть мати набір різноманітних фіктивних документів і засобами, необхідними для виготовлення фальшивих паспортів, посвідчень, довідок.

Аналіз озброєння й оснащення ДРГ дозволяє зробити висновок, що диверсанти можуть впливати на об'єкти, що охороняються активно (наліт, засада, диверсія), а також вести розвідку.

Організація, озброєння підрозділів "Рейнджерс"

Ще одна не менш відома спецчастина США - 75-й полк рейндже- рів. Це елітний, найбільш професійно підготовлений піхотний полк. Він може провести будь-яку воєнну операцію краще, ніж хто-небудь інший. "Щоб не робили рейнджери, вони роблять це краще всіх!” - та­ку високу оцінку дав полку генерал К. Абрамс, у свій час начальник штабу сухопутних військ США.

Рейнджери - від англійського слова "гаи^егБ" - особи, які здійсню­вали великі переходи, єгері, лісники, тощо.

Поява рейнджерів як спеціальних військових формувань відно­ситься до періоду колонізації європейцями Північної Америки. Перші підрозділи рейнджерів були сформовані майором британських коло­ніальних військ Робертом Роджерсом у 1756 році для дій проти індій­ських племен. В армії США перший диверсійно-розвідувальний бата­льйон рейнджерів був сформований у червні 1942 року. Бійців цих формувань почали називати "рейнджерами" на честь знаменитих за­гонів, які приймали участь у війні за незалежність США. Далі було сформовано ще 5 батальйонів, 4 з яких використовувалися як штур­мові загони, а один для розвідки й диверсій у тилу противника.

Після закінчення війни в Кореї рейнджери були розформовані й ві­дтворені в 1975 році. У 75-му піхотному полку укомплектовані два батальйону рейнджерів, а у 1984 році ще один батальйон. Після цього 75-й полк став називатися полком рейнджерів. Перше бойове хре­щення рейнджери отримали в 1982 році на Гренаді.

Полк досить великий - 2300 осіб. Дислокується у Форт-Беннінзі, штат Джорджія. Він призначений для ведення глибинної розвідки та рейдо­вих операцій із захоплення й знищення засобів ядерного та хімічного нападу противника, його об'єктів управління, зв'язку й тилу.

На базі одного батальйону (яких у полку три) може бути сформова­но до 60 развідувально-диверсійних груп, здатних здійснювати рейди на велику глибину. Склад батальйону "Рейнджерс" приведений на рис. 14.3.2., озброєння - в табл. 14.3.3. Батальйони триротного скла­ду по 180 осіб, додатково батальйон має штаб і штабну роту. 1-й ба­тальйон рейнджерів розквартирований в Хантері (Джорджія), 2-й - у Форт-Льюісі (Вашингтон), 3-й - в Форт-Бенінзі (Джорджія), де також знаходиться їх школа підготовки. Відбір кандидатів у рейнджери, як і у всі елітні підрозділи, дуже суворий, хоча здійснюється за іншим принципом: подолав первинний відбір, добровольці зараховуються до складу діючих частин, де несуть службу протягом року, і тільки після цього їх допускають до основного курсу підготовки.

Рис. 14.3.2. Склад батальйону "Рейнджерс"

Полк комплектується добровольцями з армійських підрозділів, які мають десантну підготовку.

Основна увага при навчанні приділяється виробленню навичок веден­ня розвідки, орієнтуванню на місцевості, умілому поводженню зі зброєю.

У програму підготовки входить навчання рукопашному бою, курс виживання, альпіністська підготовка.

Для успішного ведення бойових дій у різних природних і кліматич­них умовах рейнджери займаються не тільки на території США але й виїжджають за кордон.

У полку звичайна стандартна форма сухопутних військ США. Від­різняє рейнджерів нарукавна нашивка та чорний берет з емблемою.Таблиця 14.3.3. Озброєння батальйону "Рейнджерс" В батальйоні:
Особового складу	558
5,56 мм автоматичні гвинтівки	472
Пістолети	111
7,62 мм снайперські гвинтівки	6
ПУ ПТКР "Дракон"	9
60 мм міномети	6
Гранатомети М203	60
Автомобілі	2
Радіостанції	145

Батальйон "Рейнджерс" - підрозділ, призначений для виконання спеціальних розвідувально-диверсійних завдань у тилу противника, головним чином в інтересах армійського корпусу.

На базі батальйону може бути сформовано до 60 диверсійно- розвідувальних груп по 6-7 осіб кожна. Батальйон здатен вирішу­вати бойові завдання на глибині до 75-450 км від переднього краю своїх військ.

Організаційна структура парашутно-десантного та піхотного аеромобільного батальйонів армії США

У сучасній війні значна роль командуванням США та інших армій НАТО надається повітряним, аеромобільним і морським десантам. Прикладами їх застосування є англо-аргентинський конфлікт, дії військ США у Гренаді та в зоні Перської затоки.

Командування США вважає, що застосування десантів у без'ядер­ній війні дозволяє здійснювати вирішальний вплив на хід бойових дій і виконання поставлених військам завдань. Обґрунтовується це тим, що перекидання військ у повітрі є найкращим шляхом здійснення швидкого та рішучого маневру в тил противника для знищення важ­ливих об'єктів і повного його розгрому в короткі терміни з максима­льним використанням фактора раптовості.

У числі об'єктів, які підлягають захопленню або знищенню, можуть бути й об'єкти військ ППО, розташовані на віддалі (іноді значній) від державного кордону, берегової лінії або фронту. Проти них найбільш імовірно використання повітрянодесантних частин і підрозділів. Тому розглянемо організацію частин і підрозділів повітрянодесантної та пові­тряно-штурмової дивізій армії США, які мають найбільші бойові потен-

631ціали, і, таким чином, найбільш боєздатні в порівнянні з частинами та підрозділами подібного типу армій інших країн.

Парашутно-десантний батальйон складається з 3 парашутно- десантних рот, штабної й протитанкової рот (рис. 14.3.3.).

Парашутно-десантні батальйони складають основу бойових підроз­ділів армії США. У дивізії їх 10.

Парашутно-десантний батальйон - підрозділ, призначений для знищення важливих об'єктів у тилу противника і повного його ро­згрому в короткі терміни з максимальним використанням фактора раптовості.

У парашутно-десантній дивізії 10 батальйонів. Глибина викидання десантів може складати декілька сот кілометрів.

Піхотний аеромобільний батальйон - підрозділ, призначений для знищення важливих об'єктів у тилу противника й повного його розг­рому в короткі терміни з максимальним використанням фактора ра­птовості.

Глибина викидання десантів може складати: бригади до 60-80 км, роти-батальйону - до 30 км.

Склад озброєння парашутно-десантного батальйону наведено в табл. 14.3.4.

Таблиця 14.3.4 Озброєння парашутно-десантного батальйону У батальйоні:
Особового складу	700
ПУ ПТКР "Дракон"	27
ПУ ПТКР "ТОУ"	18
ПУ ПТКР "Хелл файр"	4
81 мм міномети	6
60 мм міномети	9
40 мм гранатомети МК-19	15
Автомобілів	37
Мотоциклів	15

Рис. 14.4.4. Склад піхотного аеромобільного батальйону

Піхотний аеромобільний батальйон складається із штабу, штабної роти, трьох піхотних аеромобільних рот.

Піхотний аеромобільний батальйон структурно подібний до пара­шутно-десантного батальйону.

Склад піхотного аеромобільного батальйону приведений на рис. 14.3.4., озброєння - у табл. 14.3.5.

Таблиця 14.3.5 У батальйоні:
Особового складу	790
ПУ ПТКР "Дракон"	36
ПУ ПТКР "ТОУ"	24
ПУ ПТКР "Хелл файр"	4
81 мм міномети	9
40 мм гранатомети МК-19	15
Автомобілів	80
Мотоциклів	15