55.Печінка (поверхні, частки, зв’язки). Жовчевий міхур. Жовчеві протоки. Підшлункова залоза

Печінка (hepar) є найбільшою залозою людини. Розташована в очеревинній порожнині безпосередньо під діафрагмою більша її частина лежить з правого боку. В печінці розрізняють діафрагмальну (верхню) і нутряну або вісцеральну (нижню) поверхні.

Діафрагмальна поверхня випукла, рівна, безпосередньо прилягає до діафрагми. Повздовжньою серпоподібною зв’язкою, розташованою по серединній площині, ділиться на 2 частки: праву – більшу, і ліву – меншу. На верхівці лівої частини видно пологу заглибину – серцеве втиснення. Крім того на діафрагмальній поверхні печінки розрізняють частини: верхню, обернену до діафрагми, передню, яка прилягає до передньої стінки живота, праву – до правої ребрової дуги, і задню частину – до задньої стінки живота.

Вісцеральна поверхня печінки злегка ввігнута, має сліди втиснень сусідніх органів. Тут проходять 2 повздовжніх та 1 поперечна борозни. Права поперечна борозна представлена ямкою жовчного міхура, продовженням цієї борозни є борозна нижньої порожнистої вени. У лівій поздовжній борозні розташовані 2 рудиментні утвори: кругла зв’язка печінки. Що залягає в передньому відділі однойменної щілини, та венозна зв’язка, що проходить у задньому відділі однойменної щілини. Печінка вкрита серозною оболонкою, з підсерозним прошарком. Паренхіма печінки складається з печінкових часточок, утворених епітеліоцитами печінки, або гепатоцитами – печінковими клітинами, згрупованими у вигляді балок.

Жовчний міхур (vesica biliaris, s.fellea) має вигляд витягнутої колби різної місткості розташований у передньому відрізку правої повздовжньої борозни печінки. У ньому розрізняють дно, тіло і шийку, яка поступово проходить у протоку міхура. Стінку жовчного міхура формують слизова оболонка, слабо розвинута м’язова з переважним коловим напрямом пучків і серозна з незначним підсерозним прошарком. Під час травлення жовч стікає з жовчного міхура по міхуровій протоці у 12-типалу кишку. Виділяють чотири відділи спільної жовчної протоки:

• перший розташований у товщі 12-типалокишкової зв’язки над дванадцятипалою кишкою

• другий проходить позаду від верхньої частини дванадцятипалої кишки

• третій проходить через паренхіму головки підшлункової залози

• четвертий розташований у межах присередньої стінки низхідної частини дванадцятипалої кишки в товщі поздовжньої складки дванадцятипалої кишки і відкривається на великому сосочку 12-типалої кишки

Після злиття спільної жовчної протоки з протокою підшлункової залози утворюються розширення - печінково-підшлункова ампула, оточена м’язом - замикачем ампули, який ще називають сфінктером Одді.

Підшлункова залоза (pancreas) має форму довгастого тіла 16-20 см завдовжки, 4 см завширшки і 2-3 см завтовшки. Розташована в поза очеревинному просторі поперечно щодо хребтового стовпа на рівні тіла LII, іноді LIII хребця. У ній розрізняють головку , яка щільно прилягає до підкови 12-типалої кишки, тригранне тіло з передньоверхньою, передньонижньою і задньою поверхнями і хвіст – звужену частину залози, що прилягає до селезінки. Капсула залози дуже тонка. Підшлункова залоза є складною альвеолярною залозою. Вивідні протоки від часточок впадають до протоки підшлункової залози. Протока розташована центрально вздовж усієї залози, відкривається разом із загальною жовчною протокою в ділянці великого сосочка 12-типалої кишки. Підшлункова залоза відіграє велику роль у травленні й загальному обміні речовин. Вона виділяє в просвіт 12-типалої кишки панкреатичний сік, який містить важливі ферменти.