52.Глотка та її частини. М’язи глотки. Стравохід: стінка, слизова оболонка, звуження, частини

Глотка (pharynx) починається від зовнішньої основи черепа та переходить у стравохід на рівні 6 шийного хребця, довжина  12 см. Розрізняють верхню, задню, дві бічні та передню стінки. Порожнину глотки поділяють на носову, ротову і гортанну. Стінка скл. з слизової, м’язової та адвентиційної оболонок.

М’язи глотки: шило-глотковий (повздовжній, піднімає стінку глотки), піднебінно-глотковий (повздовжній, піднімає стінку глотки), верхній м’яз – стискач глотки, середній м’яз – парний, замикач глотки, нижній м’яз – замикач глотки.

Стравохід (esophagus) – сплюснута спереду назад циліндрична трубка довжиною 25-30 см і шириною 3 см. Починається від рівня тіла С6 хребця і закінчується на рівні тіла Th11. стінка товста і скл. з 3-ох оболонок: 1) слизова з підслизовою основою, 2) м’язова, 3)серозна. Слизова оболонка вистелена багатошаровим епітелієм, утворює великі повздовжні складки, містить невелику кількість дрібних слизових залоз. М’язова оболонка у верху посмугована, знизу гладка, посередині змішана. Стравохід має 3 частини: шийну, грудну, черевну, а також 3 анатомічні звуження: шийне, бронхоаортальне, діафрагмальне. У живої людини є 2 фізіологічні звуження: аортальне та кардіальне.

53.Шлунок: стінка, слизова оболонка, частини, сфінктери, велика і мала кривизна. Кровопостачання та іннервація.

Шлунок (gaster) має передню і задню стінки, краї переходу яких одна в одну називаються кривизнами. Є велика і мала кривизна. У шлунку розрізняють кардіальну частину, дно шлунка, тіло, воротарну або пілоричну частину і воротар (пілорус). Стінка шлунка складається із слизової оболонки із підслизовою основою, м’язової оболонки, яка має 3 шари: зовнішній повздовжній, коловий, внутрішній косий, а також серозної оболонки з підсерозною основою, у слизовій оболонці є велика кількість шлункових залоз: трубчасті залози (відкриваються на поверхню слизової оболонки), шлункові або власні залози (закладені в слизовій оболонці кардіальної частини дна і тіла шлунка) та воротарні залози.

Сфінктери – м’яз в пілорусі, яка контролює перехід вмісту шлунка в 12-типалу кишку.

Кровопостачання: ліві, праві шлункові, шлунково-чепцеві і короткі шлункові артерії, венозний відтік – у праві та ліві шлункові, шлунково-чепцеві й короткі шлункові вени (система ворітної вени).

Іннервація: гілки блукаючого нерва й симпатичного стовбура. Перший підвищує секрецію залоз, посилює перистальтику й розслаблює воротарний м’яз – замикач, другі є його антагоністами.

54.Тонкий кишечник. Відділи: тонка, порожня та клубова кишки. Будова стінки тонкого кишечнику. Слизова оболонка. Ворсинки.

Тонка кишка (intestinum tenue) займає 4/5 усього травного каналу, довжина 5-7 м. До неї входить: 12-типала кишка(duodenum), порожня(jejunum), клубова(ileum). 12-типала кишка має петлю, низхідну горизонтальну (нижню) та висхідну частини. У низхідній частині на повздовжній складці розташований великий сосочок 12-типалої кишки, де відкривається протока підшлункової залози, а також загальна жовчна протока. Вище міститься малий сосочок – це місце виходу додаткової протоки підшлункової залози.

Порожня кишка становить 2/5 довжини брижової частини тонкої кишки, щільна і стовщена. У її слизовій оболонці є велика кількість колових складок. Клубова, яка охоплює 3/5 вільної тонкої кишки, не така масивна і в її слизовій оболонці менше складок.

Стінка тонкої кишки складається з трьох оболонок: слизової, м’язової і серозної.

Слизова оболонка брижової частини тонкої кишки (порожня та клубова) містить велику кількість клубових складок, проте у кінцевому відділі вони ледве помітні, найбільше ці складки виражені у 12-типалій кишці. Кишкові ворсинки утворені одношаровим епітелієм та сполучною тканиною власного шару слизової оболонки. У кишкових ворсинках проходять кровоносні капіляри, нервові волокна, сліпо закінчується лімфатичний капіляр.