46.Система нижньої порожнистої вени.

Нижня порожниста вена (v. cava inferior) – найбільша венозна судина утворена злиттям правої та лівої загально клубових вен на рівні тіла LIV хребця. . Вена проходить у заочеревинному просторі праворуч від черевної частини аорти і після проходження крізь діафрагму через однойменний отвір відразу вливається у праве передсердя. У нижню порожнисту вену впадають пристінкові, парні вісцеральні та печінкові вени.

Ворітна вена печінки – товстий венозний стовбур утворений від злиття селезінкової верхньої та нижньої брижових вен, що досягаючи воріт печінки проникають у них 2 або 3 стовбурами та розгалужуються в паренхімі печінки до капілярів.

Пристінкові вени: нижні діафрагмальні вени (супроводжують однойменні артерії та вливаються в нижню порожнисту вену безпосередньо під діафрагмою вище печінкових вен), поперекові вени (вливаються в нижню порожнисту вену з обох боків, супроводжують однойменні артерії)

Вісцеральні вени – ниркові вени – великі стовбури, проходять попереду від однойменних артерій. Ліва вена довша за праву і розташована перед аортою.

47.Артерії та вени нижньої кінцівки.

Артерії нижньої кінцівки: внутрішня клубова артерія (a. iliaca interna) дає вісцеральні (кровопостачають органи малого тазу) і присінкові (живлять стінки малого тазу ) гілки. Зовнішня клубова артерія (a. Iliaca externa) є продовженням загальної клубової артерії. Стегнова артерія (a. femoralis) є продовженням зовнішньої клубової артерії, від неї відходять гілки глибокої артерії стегна (a. profundus femoris), підколінної артерії (a. poplitea), передньої великогомілкової артерії (a. tibialis anterior), задньої великогомілкової артерії (a. tibialis posterior) та тильної артерії стопи (a. dorsalis pedis).

Вени нижньої кінцівки поділяються на поверхневі та глибокі. До поверхневих вен належать: велика підшкірна вена (v. saphena magna), мала підшкірна вена (v. saphena parva). Глибокі вени стопи і гомілки попарно супроводжують однойменні артерії. Загальна клубова вена утворена від злиття внутрішньої та зовнішньої клубових вен.

48.Ворітна система печінки.

Система ворітної вени печінки розташована між двома капілярними руслами. Одне міститься в стінках і паренхімі непарних органів черевної порожнини і з нього починаються притоки ворітної вени, друге залягає в паренхімі печінки і є кінцевим розгалуженням ворітної вени, звідки починаються печінкові вени. Головним венозним колектором цієї системи є ворітна вена печінки. Ворітна вена печінки (v. portae hepatis) — це товстий венозний стовбур, що утворюється позаду головки підшлункової залози від злиття селезінкової та верхньої й нижньої брижових вен, розміщений у товщі lig. hepatoduodenal. Проходячи в lig. hepatoduodenal між ductus choledochus (ліворуч) і печінковою артерією (ліворуч), ворітна вена досягає воріт печінки і, проникаючи в них двома (рідше трьома) стовбурами, розгалужується в паренхімі печінки до капілярів. Верхня брижова вена (v. mesenterica superior) супроводжує однойменну артерію, несе кров до ворітної вени від тонкої кишки, cecum з червоподібним відростком, colon ascendens, transversum, головки pancreas і duodeni. Селезінкова вена (v. lienalis), що також повторює хід однойменної артерії, збирає кров від підшлункової залози, селезінки та шлунка. Нижня брижова вена (v. mesenterica inferior) супроводжує однойменну артерію (стовбур і більша частина гілок вени так само, як і артерії, проходять заочеревинно) і отримує кров від colon descendens, colon sigmoideum і верхньої третини прямої кишки. Стовбур ворітної вени печінки на своєму шляху приймає праву й ліву шлункові вени (vv. gastricae dextra et sinistra), передворотарну вену (v. prepylorica) та припупкові вени (vv. paraumbilicales). Розгалуження всіх вен ворітної системи між собою сполучаються. Особливості будови системи ворітної вени пов'язані з функцією печінки.

(SYSTEMA LYMPHOIDEUM)

Другою судинною системою організму є лімфатична система. Вона складається із замкнутих у витоках лімфатичних.капілярів, лімфатичних судин, лімфатичних вузлів, лімфатичних стовбурів, головних лімфатичних колекторів — проток, що впадають у венозні кути, утворені підключичною та внутрішньою яремною венами. Лімфатичні капіляри різного калібру і звичайно неправильної форми, зливаючись один з одним, утворюють одно-, дво- та багатошарові сітки, архітектоніка яких визначається структурою органа і головним чином розташуванням волокнистих утворів .

ЛІМФАТИЧНІ КАПІЛЯРИ Стінка лімфатичних капілярів дуже тонка, склад. з одношарового ендотелію. Лімфа прозора, жовтуватого кольору рідина, яка, на відміну від крові, що циркулює по замкнутому колу, рухається лише в одному напрямку (від периферії до центру). Лімфатичні капіляри розподілені нерівномірно; їх немає в головному та спинному мозку, плаценті, пучках посмугованої мускулатури, в часточках печінки. Вони розташовані переважно в покривних оболонках (шкіра, серозна, слизова), сполучній тканині органів, у міжпучковій сполучній тканині посмугованої мускулатури, в адвентиції кровоносних судин (головним чином великих вен). ЛІМФАТИЧНІ СУДИНИ Судини, які відводять лімфу від сіток лімфатичних капілярів, називають лімфатичними. Ці судини також часто утворюють сітки. Характерною особливістю лімфатичних судин є наявність перехватів, які чергуються відповідно до розташування судинних клапанів і деякою мірою регулюють течію лімфи.Лімфатичні судини (vasa lymphatica) можна поділити на поверхневі, розташовані в дермі й головним чином у підшкірній клітковині назовні від власної фасції, і глибокі( всередині органів і поза ними). ГРУДНА ПРОТОКА Основним колектором, який збирає лімфу з відвідних лімфатичних судин, є грудна протока (ductus thoracicus). Витоками грудної протоки є великі лімфатичні стовбури: поперекові (truncus lumbal is dexter / sinister), які збирають лімфу від нижньої кінцівки, органів черевної порожнини і стінок живота; кишкові (trunci intestinales), до яких надходить лімфа з тонкої кишки; бронхо-середостінний (truncus broncho mediastirialis), куди стікає лімфа з лівої половини грудної клітки та органів грудної порожнини; лівий підключичний (truncus subclavius sinister), що збирає лімфу з лівої верхньої кінцівки; лівий яремний (truncus jugularis sinister), до якого надходить лімфа від лівої частини голови й шиї. Другим великим лімфатичним колектором є права лімфатична (грудна) протока (ductus lymphaticus dexter). Це стовбур неправильної циліндричної форми 10—15 см завдовжки. РЕПОНАРНІ ЛІМФАТИЧНІ ВУЗЛИ По ходу лімфатичних судин розташовані різного розміру (1—20 мм) і найчастіше бобоподібної форми лімфатичні вузли (nodi lymphatici), які збагачують лімфу лімфоцитами і є бар'єром для хвороботворних чинників. Лімфа від внутрішніх органів, перш ніж потрапити до основних лімфоколекторів, за невеликим винятком (щитоподібна залоза), проходить через один чи кілька лімфатичних вузлів. Лімфатичні судини дерми не мають власних вузлів і вливаються в лімфатичні вузли підшкірної клітковини або вузли по ходу глибоких лімфатичних судин поза органами. Лімфатичний вузол ззовні вкритий капсулою, від якої в паренхіму (лімфоїдна тканина) відходять перекладки. Між перекладками й лімфоїдною тканиною є вистелені ендотелієм щілиноподібні простори — лімфатичні пазухи. Приносні лімфатичні судини (vasa lymphatica afferentia) несуть лімфу до лімфатичних пазух, потім вона надходить у виносні лімфатичні судини (vasa lymphatica efferentia). В організмі людини нараховується близько 300 лімфатичних вузлів.