Життєвий цикл сисуна легеневого:
підвищується до 38-39 °- задуха, біль в грудях, кашель, харкотиння з домішками крові, у легенях вислуховуються сухі і вологі хрипи.
.Діагностика. Клінічна: ґрунтується на епідеміологічному анамнезі, виражених алергічних проявах,ураженні легень.
Лабораторна: овоскопія харкотиння або фекалій через 1,5-2 місяці після зараження;
Лікування. Застосовують антипаразитарні препарати.
Профілактика. Особиста: не вживати в їжу сирих раків і крабів, не пити сиру воду в осередках хвороби. Громадська: виявлення і лікування хворих, захист водойм від фекального забруднення,
Клонорх китайський (Clonorchis sinensis) - збуд-
ник клонорхозу.
Географічне поширення: Китай, Японія, Північна Корея, В'єтнам, Далекий Схід.
Морфологія. Статевозріла особина завдовжки 10-25 мм (розміри змінюються залежно від віку і кількості паразитів у хазяїна). Передній кінець звужений, задній-заокруглений. Ротовий присосок значно більший, ніж черевний. Матка і жовтівники займають середину тіла, за ними розміщені яєчник і великий сім'яприймач. Два гіллястих сім'яники розташовані у задній частині тіла.
Яйця дрібні (26-30 X 15 мкм), жовто-коричневого кольору Кришечка знаходиться на
звуженому полюсі яйця і має вигляд лінзи. Добре виражені бічні виступи оболонки перед кришечкою, на протилежному полюсі яйця є горбок.
Життєвий цикл): клонорх – біогельмінт.
Остаточний хазяїн - люди, собаки, кішки, пацюки, багато хутрових звірів
Проміжний хазяїн: перший — молюск Bithynia, другий - риба з родини коропових.
Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрішньопечінкові жовчні протоки і протоки підшлункової залози. У зовнішнє середовище з фекаліями виділяються яйця з розвинутим мірацидієм. Яйця потрапляють у воду, де заковтуються молюском. У тілі молюска мірацидії вивільняються, проходять стадії спороцисти, редії, церкарія. Церкарій виходить з тіла молюска й активно проникає в тіло риби. У м'язах і підшкірній клітковині, частіше біля хвостового плавця, утворюються метацеркарії, які за 4-5 тижнів стають інвазійними.
Людина заражається, з'ївши погано термічно оброблену рибу.
Інвазійна стадія _ метацеркарій.
Патогенна дія, клініка, діагностика, лікування і профілактика хвороби такі ж, як при опісторхозі, внаслідок однакової локалізації в тілі хазяїна і схожого життєвого циклу
Шистосоми
Шистосоми (кров'яні сисуни) - це група тропічних гельмінтів, які є збудниками шистосомозів.
Основні види шистосом, що паразитують у людини:
• Shistosoma haematobium _ збудник сечоста-
тевого шистосомозу.
• Shistosoma mansoni - збудник кишкового
шистосомозу.
• Shistosoma japonicum-збудник японського
шистосомозу.
Географічне поширення:
S. haematobium поширена в 52-х країнах Африки й Азії (Західна Індія, Ангола, Нігерія, Судан, Єгипет, Сирія, Ліван, Ірак, Саудівська Аравія та ін.) S. Mansoni _ зустрічається в 53-х країнах Екваторіальної і Південно-Східної Африки, у західній півкулі (Бразилія, Суринам, Венесуела, деякі Карибські острови).
Морфологічні особливості. Роздільностатеві трематоди. Самець має широке тіло довжиною 10-15 мм. Краї тіла за черевним присоком загорнені усередину, утворюють гінекофорний канал, в якому знаходиться довга (близько 20 мм) тонка самка.
Яйця шистосом великі, не мають кришечки, наявна шпичка. розмір яйця 150 х 62 мкм
яйце S. mansoni містить шпичку на бічній поверхні, розмір яйця 140 х 61 мкм ; яйце S. japonicum округле, шпичка невелика розташована латерально, розмір яйця 85 х 60 мкм
Життєвий цикл : шистосоми - біогельмінти.
Остаточний хазяїн _ людина, для S. japonicum -велика і мала рогата худоба, коні, свині, собаки,кішки, гризуни.
Проміжний хазяїн - прісноводні молюски
Локалізація в тілі остаточного хазяїна: S.haema_tobium _ у венах малого таза, зокрема сечового міхура, S.mansoni - у венах брижі кишківника і гемороїдальних венах, S. japonicum - у верхніх венах брижі кишківника і ворітній вені.
Японський шистосомоз - природно_осередкове захворювання з широким колом хазяїнів.
Інвазійна стадія -церкарій.
Патогенна дія: токсично-алергічна дія паразита на ранній стадії хвороби; розвиток запального процесу, а згодом розростання сполучної тканини і деформація стінок сечового міхура та кишківнику на пізніх стадіях хвороби внаслідок постійного трав-
мування стінок органа.
Клініка.
Інкубаційний період складає 4-6 тижнів.
Стадія проникнення. На шкірі в місці проникнення церкаріїв виникає відчуття печії, свербіж, почервоніння, висипка, що зберігається 1-2 дні. Тривалість цієї стадії – 2-3 тижні.
Стадія дозрівання. Шистосоми досягають місця локалізації. Характерна лихоманка з ознобом, біль у суглобах і головний біль, нудота, блювота, пронос, можливе збільшення селезінки. Тривалість цієї стадії – 8-м тижнів.
Стадія розвиненої інвазії відповідає паразитуванню статевозрілих шистосом та інтенсивному відкладанню яєць. характерні біль у животі, чергування запору і проносів, у випорожненнях домішки крові і слизу Стадія розвиненої інвазії продовжується 3-7 років.
Стадія пізньої інвазії й ускладнень. Виділення яєць зменшується або припиняється,
Діагностика. Клінічна: ґрунтується на даних епідеміологічного анамнезу і відповідних симптомах хвороби.
Лабораторна: овоскопія осаду сечі (S. haematobium)або фекалій (S. mansoni, S. japonicum).
Застосовують цистоскопію і ректороманоскопію, рентгенівське дослідження .
Лікування. Застосовують протиглистяні препарати (празиквантел).
Профілактика. Особиста: не купатися в заражених водоймах. Громадська: виявлення і лікуванна хворих, охорона водойм від фекального забруд-нення, знищення молюсків
Озброєний (свинячий) ціп'як (Taenia solium) _збудник теніозу.
Морфологія. Статевозріла особина близько 2-3 м довжиною, має до 1000 члеників.
Рисунок 4 " Озброєний цип'як. Сколекс"
Сколекс округлий, 1-2 мм у діаметрі, має 4 присоски і хоботок з подвійним віночком гачкі. На сколексі розміщені залози, секрет яких полегшує прикріплення до слизової оболонки кишківника хазяїна.
Рисунок 5" Озброєний цип'як.Гермафродитний членик."
Особливість гермафродитних члеників - трилопатевий яєчник (дві основні частки й одна дрібна додаткова частка).
Рисунок 6" Озброєний цип'як. Зрілий членик."
Зрілі членики прямокутної форми, розміром 12-15 х 6-7 мм, довжина членика перевищує ширину(2:1). Містить розгалужену матку, що має вигляд стовбура, від якого з кожного боку відходять 7-12 пар бічних гілок.
Яйця (рис. 3.85) за будовою подібні до яєць неозброєного ціп'яка.
Життєвий цикл: озброєний ціп'як -біогельмінт.
Остаточний хазяїн _ тільки людина.
Локалізація статевозрілої особини: тонка кишка.
Проміжний хазяїн - домашні і дикі свині, рідше собаки, кішки, мавпи. Проміжним хазяїном може також бути людина,
Інвазійна стадія - цистицерк.
Патогенна дія: подібна до теніаринхозу.
Клініка. Здебільшого хвороба перебігає безсимптомно, проявляється тільки виділенням члеників з фекаліями. В інших випадках пацієнтів турбує головний біль, слабкість, зниження або підвищення апетиту, голодні болі в животі, нудота, блювота, пронос, що змінюється запором.
Клінічні: Цистицеркоз м'язів і підшкірної клітковини зазвичай проходить непоміченим. Цистицеркоз мозку може виявлятися: епілептичними нападами, підвищенням внутрі-
шньочерепного тиску та ін. Цистицеркоз очей призводить до зниження гостроти зору, а в тяжких випадках - до сліпоти та атрофії ока. Цистицеркоз серця проявляється порушенням серцевого ритму.
Діагностика. Клінічна: виділення члеників з фекаліями. Лабораторна: гельмінтоскопія фекалій. Вид паразита визначають за кількістю відгалужень матки (7-12); при зруйнуванні члеників можливе виявлення яєць гельмінта (овоскопія).Допомагають рентгенографія черепа, УЗД, комп'ютерна томографія, офтальмоскопія та ін. Специфічна лабораторна діагностика - серологічні реакції.
Лікування. За два-три дні до початку лікування рекомендують дієту з обмеженням жирів і грубої клітковини, очисні клізми з метою максимального спорожнювання просвіту кишки.
• Неозброєний (бичачий) ціп'як (Taeniarhynchus
saginatus) _ збудник теніаринхозу.
Географічне поширення: зустрічається повсюдно. Частота захворювання переважає в Центральній Європі, на території колишнього Радянського Союзу, на півночі Африки, Південній Америці.
Морфологія. Статевозріла особина близько 5-6 метрів довжиною (може досягати довжини 12-20 м), складається із 1000-2000 члеників.
Рисунок 7" неозброєний цип'як. Сколекс"
Сколекс округлий, 1-2 мм діаметром, має 4 пігмен товані присоски. Шийка коротка і тонка.
Рисунок 8" Неозброєний цип'як. Гермафродитний членик."
Гермафродитний членик має дволопатевий яєчник.
Рисунок 9" Неозброєний цип'як. Зрілий членик."
Зрілі членики прямокутної форми, розміром 20-30 х 12 мм, довжина членика перевищує ширину (3:1-4:1). Матка закритого типу, розгалужена у вигяді стовбура, від якого з кожного боку відходять17-35 бічних відгалужень, містить до 150000 яєць.
Кінцеві членики здатні до активного руху.
Яйця округлої форми, мають зародок - онкосферу з трьома парами гачків.
Зовнішня оболонка яйця тонка, безбарвна, у яєць, що виділилися, дуже швидко
руйнується.
Фіна типу цистицерк (Cysticercus bovi),
Життєвий цикл: неозброєний ціп'як -біогельмінт.
Остаточний хазяїн - людина
Локалізація в тілі остаточного хазяїна - тонкакишка.
Проміжний хазяїн _ велика рогата худоба.
Велика рогата худоба заражається, поїдаючи забруднену яйцями траву. Людина заражається, з'ївши погано термічно оброблену фінозну яловичину.
Інвазійна стадія _ цистицерк.
Розвиток фін в організмі людини неможливий.
Патогенна дія: внаслідок виділення паразитом антипротеолітичних ферментів порушується травлення й всмоктування; призводить до схуднення; механічне ураження слизової оболонки кишківника органами фіксації.
Клініка. Інкубаційний період - від 8 до 10 тижнів. Іноді єдиною скаргою хворих є виділення члеників ціп'яка під час дефекації. Однак (особливо в дітей та осіб, ослаблених іншими захворюваннями) можуть бути нудота, блювота, запаморочення, біль у животі, роздратованість, холецистит, панкреатит.
Діагностика. Клінічна: виділення члеників з фекаліями і виявлення їх. Лабораторна: гельмін тоскопія фекалій, вид паразита визначають за кількістю відгалужень матки (від 17 до 35); овоскопія зішкрібка з періанальних складок або виявлення
яєць за допомогою методу "липкої стрічки".
Лікування. Застосовують протиглистяні препарати (празиквантел).
Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни, ретельна термічна обробка яловичини.
Громадська: контроль яловичини на ринках і бойнях перед продажем, попередження фекального забруднення навколишнього середовища, санітар-нопросвітня робота.
Стьожак широкий (Diphyllobothrium latum) -
збудник дифілоботріозу.
Географічне поширення: Північна і Центральна Європа, Сибір, Північна Америка, Канада, Японія, Центральна Африка. Частіше зустрічається в країнах з помірним кліматом.
.Морфологія.
Стьожак широкий (Diphyllobothrium latum), статевозріла особина.
Стьожак широкий, зрілі членики.
Життєвий цикл): паразит проходить складний життєвий цикл, що більше нагадує цикли
розвитку трематод, ніж цестод. Біогельмінт.
Остаточний хазяїн - людина, м'ясоїдні тварини.
Локалізація статевозрілої особи: тонка кишка.
Проміжні хазяї _ рачок циклоп, згодом - риба.
Інвазійна стадія _ плероцеркоїд. Через 30-60 днів після зараження в тонкій кишці формується статевозріла стробіла. Тривалість життя в організмі остаточного хазяїна - до 10 років.
Патогенна дія: токсично-алергічна; механічне ушкодження ботріями слизової оболонки кишківника призводить до некрозу й атрофії слизової оболонки;
Клініка. Захворювання перебігає безсимптомно, проявляється тільки виділенням члеників черв'яка.Можливий розвиток дифілоботріозної анемії, Переважають кишкові прояви (нудота, блювота, болі в животі, діарея), шкірна висипка.
Діагностика. Клінічна: періодичне виділення члеників з фекаліями.
Лабораторна: овоскопія фекалій, іноді можна знайти частини стробіли (гельмінтоскопія).
Лікування. Застосовують антигельмінтні препарати (празиквантел).
Профілактика. Особиста: термічна обробка риби. Громадська: виявлення і лікування хворих, запобігання фекального забруднення водойм.