Сисун котячий (Opisthorhis felineus), статевозріла особина

Сисун котячий (сибірський), або опісторх(Opisthorchis felineus)- збудник опісторхозу.

Географічне поширення: на берегах великих рік, в основному в басейнах рік Західного Сибіру,

Казахстану, Наддніпрянщини, ВолгоCКамського і Донського басейнів.

Морфологія. Статевозріла особина завдовжки 8-13 мм. Тіло звужене спереду. Гілки кишківника досягають заднього кінця тіла. У задній частині тіла знаходяться два великих чотири і п'ятилопатеві сім'яники. Матка темнозабарвлена, разом з жовтівниками займає середню частину тіла. Яйця дрібні, довжиною 26-30 мкм, асиметричні,мають кришечку і невеликий горбок на протилеж них кінцях.

Життєвий цикл опісторх – біо-гельмінт.

Опісторхоз – природно-осередкове захворювання.

Остаточний хазяїн _ люди і тварини, що харчуються рибою.

Проміжні хазяїни: перший -молюск (Bithynia),другий - риби родини коропових.

Локалізація в тілі остаточного хазяїна:

Інвазійна стадія _ метацеркарій.

.Патогенна дія: механічне ураження жовчних проток і проток підшлункової залози, що може призвести до первинного раку печінки і підшлункової залози, цирозу печінки; розвиток патологічних шлунково-кишкових рефлексів;

Клініка. Хвороба перебігає у дві фази: • у рання фаза• у другій, хронічна фаза

Діагностика. Клінічна: основана на даних епідеміологічного анамнезу, симптомах ураження печінки, жовчного міхура і підшлункової залози.

Лабораторна: виявлення яєць у дуоденальному вмісті і фекаліях

Лікування. Застосовують антигельмінтні препарати. Після лікування яйця паразити можуть виділятися тривало, тому контрольні аналізи проводять не раніше, ніж через 3_4 місяці.

Профілактика. Особиста: не вживати в їжу недостатньо термічно оброблену або погано просолену рибу. Громадська: виявлення і лікування хворих, захист водойм від фекального забруднення, санітарноCпросвітня робота.

Сисун легеневий, або парагонім (Paragonimus

ringeri або P. westermani) - збудник парагонімозу.

Географічне поширення: Далекий Схід, Південно-Східна Азія, Філіппіни, Індонезія, Південна Америка (Перу, Еквадор), Африка (Заїр, Камерун, Нігерія).

Морфологія. Статевозріла особина має тіло яйцеподібної форми, розміром до 1 см, червоно-коричневого кольору. Часточкові сім'яники знаходяться в задній третині тіла, часточковий яєчник і матка розташовані над сім'яниками. Жовтівники займають бічні поверхні вздовж тіла. Яйця) широкі та овальні, з кришечкою, золотаво-коричневого кольору, довжиною до 100 мкм.

Життєвий цикл: парагонім – біогельмінт.

Остаточний хазяїн - тварини із родини собачих, котячих, єнотових, рідше людина.

Проміжний хазяїн: перший - молюск Меіапіа, другий - раки, краби.

Локалізація в тілі остаточного хазяїна: дрібні бронхи.

Інвазійна стадія _ метацеркарій.

Патогенна дія: механічне ураження тканин хазяїна під час міграції, ураження стінок бронхів, альвеол; формування паразитарних кіст; розвиток легеневих абсцесів; токсично-алергічна дія.

Клініка. Можуть розвинутися запальні процеси очеревини, стінки кишківника, тканини печінки, осередкова пневмонія, плеврит. Гостра стадія триває 1,5-3 міс, надалі хвороба переходить у хронічну стадію.

Патогенна дія, клініка, діагностика, лікування і профілактика хвороби такі ж, як при опісторхозі, внаслідок однакової локалізації в тілі хазяїна і схожого життєвого циклу.