Білет № 1

1. До форм суспільної свідомості відносяться: а) право; б)філософія: с) форма правління; д) наука; е) культура; ж) мораль; з) мистецтво; и) соціально-економічна формація; к) релігія.

2.

Античність	Відродження	Просвітництво	Німецька кл. філ.	Філософія XX ст.
Анаксімандр Епікур, Плотін,	Дж. Бруно Т. Мор Абеляр, августин	Ф. Бекон Дж. Локк, Д. Юм Р. Декарт Г. В. Ляйбніц	І. Кант Ф. Й. Шеллінг, Шопенгаюер	Ж. Дерріда Т. Кун М. Хайдеггер, Г. Г. Гадамер

3. Поясніть принцип економії мислення у. Оккама. «не умножай сущности сверх необходимого», «Без необходимости не следует уиверждть многое»

Принцип исключенного третього в логике. Всякое подлинное обїяснение долино біть предельно простім) Бритва Оккама используется в науке по принципу: если какое-то явление может быть объяснено двумя способами, например, первым — через привлечение сущностей (терминов, факторов, преобразований и т. п.) А, В и С, а вторым — через А, В, С и D, и при этом оба способа дают одинаковый результат, то сущность D лишняя, и верным является первый способ (который может обойтись без привлечения лишней сущности).

4)Доведіть, що м. Кузанський є одним з засновників діалектики.

Диалектика—учение о наиболее общих закономерностях становления, развития, внутренний источник которых усматривается в единстве и борьбе противоположностей.

Философия Н.Кузанского была пантеистична: он утверждал, что бог есть во всех вещах, и наоборот. Познание высших истин, по Н.Кузанскому, достигалось не путем схоластических рассуждений, а на основе опыта. Подобное познание Кузанский называл "ученым незнанием", в противоположность схоластическому "знанию". Важным разделом философских взглядов Н.Кузанского было его учение о "совпадении противоположностей". Это учение свидетельствовало о наличии серьезных элементов диалектики в философии Н.Кузанского. Вместе с тем он утверждал, что только интуитивным путем человек доходит до понимания того, что в высшем единстве мира совпадают противоположности

5.Як співвідносяться поняття «мудрець», «філософ», «вчений». Якого мислителя, на Вашу думку, можна назвати еталоном філософа, чому?

Фило́соф — человек, который занимается поиском истины, изучением сущего. В связи с тем, что каждый человек на протяжении всей своей жизни занимается поиском истины, философами называют тех людей, которые этому занятию уделяют первоочередное внимание.

Мудрец во многих культурах — особо почитаемый человек, часто старейшина, наделённый мудростью, которой часто приписывается божественное происхождение.

Учёный — специалист в какой-либо научной области, внёсший реальный вклад в науку.

Еталон філософа – Сократ

Сокра́т (др.-греч. Σωκράτης, ок. 469 г. до н. э., Афины — 399 г. до н. э., там же) — древнегреческий философ, учение которого знаменует поворот в философии — от рассмотрения природы и мира к рассмотрению человека. Его деятельность — поворотный момент античной философии. Своим методом анализа понятий (майетика, диалектика) и отождествлением добродетели и знания он направил внимание философов на безусловное значение человеческой личности.

Сократ излагал свои мысли в устной форме, в разговорах с разными лицами; до нас дошли сведения о содержании этих разговоров в сочинениях его учеников, Платона и Ксенофонта и лишь в ничтожной доле в сочинениях Платонова ученика, Аристотеля

Философские взгляды Сократа

Используя метод диалектических споров Сократ пытался восстановить через свою философию авторитет знания, поколебленный софистами. Софисты пренебрегали истиной, а Сократ сделал её своей возлюбленной.

Грань между присущими человеку духовными процессами и материальным миром, уже намеченная предшествующим развитием греческой философии (в учении Пифагора, софистов и др.), была более отчетливо обозначена именно Сократом: он акцентировал своеобразие сознания сравнительно с материальным бытием и одним из первых глубоко раскрыл сферу духовного как самостоятельную реальность, провозгласив её как нечто не менее достоверное, чем бытие воспринимаемого мира.

В вопросах этики Сократ развивал принципы рационализма, утверждая, что добродетель проистекает из знания, и человек, знающий, что такое добро, не станет поступать дурно. Ведь добро есть тоже знание, поэтому культура интеллекта может сделать людей добрыми

Билет 2.

1.Знайдіть зайве: громадянське суспільство, суспільство ризику, інформаційне суспільство, постіндустріальне суспільство. Відповідь поясніть.

У той час, коли суспільство ризику, інформаційне суспільство, постіндустріальне суспільство є своєрідною фазою розвитку суспільства, гоомадянське суспільство є сукупністю відносин у сфері економіки, культури і т. д., які развиваються в рамках демократичного суспільства незалежно і автономно від держави.

2. Які риси, поняття та прізвища належать класичній філософії, а які некласичній думці: а) ідея суспільного прогресу; б) З. Фройд; в) Й. Фіхте; г) "людина людині Бог"; д)С. К’єркегор; є)воля до життя; ж)вічне повернення; з)панлогізм; і)категоричний імператив; к)М. Шеллер; л)Ф. Шеллінг; м) «існування передує сутності»; н)надлюдина; о)М. Бердяєв; п)персоналізм; р)трансцендентальний суб’єкт; с)несвідоме.

Класична філософія	Некласична філософія
а, в, г, з, і, р, л	б, д, є, ж, к, м, н, о, п, с

3. Проаналізуйте аргумент на користь релігійної віри, відомий під назвою «парі Паскаля». Наскільки він переконливий?

Французький математик Б. Паскаль. Велич людини він вбачав у мисленні, але надавав перевагу не розуму, а вірі, оскільки розум скрізь знаходить протиріччя.

На что делать жизненную ставку — на религию или на атеизм? Для поиска ответа Паскаль предположил, что шансы существования или отсутствия бога примерно равны или, по крайней мере, конечны. Тогда возможны два варианта:

Жить без веры крайне опасно, так как возможный «проигрыш» в случае существования бога бесконечно велик — вечные муки. Если же его не существует, то цена «выигрыша» невелика — безверие нам ничего не даёт и от нас ничего не требует. Реальным выигрышем атеистического выбора будет уменьшение расходов на размер затрат на религиозные обряды.

Жить по канонам веры неопасно, хотя и чуть более затруднительно из-за постов, всяческих ограничений, обрядов и связанных с этим затрат средств и времени. Цена «проигрыша» в случае отсутствия бога невелика — затраты на обряды. Зато возможный «выигрыш» в случае существования бога бесконечно велик — спасение души, вечная жизнь.

Цей аргумент дуже переконливий, тому що він змушує замислитись людину про те, що їй може дати віра у Бога.

4)Вкажіть спільне та відмінне у філософії стоїцизму та епікуреїзму.

Общее	Различное
	стоицизм	эпикуризм
1.Жизнь согласуется с природой 2. субъективно этические переживания 3. отрицают объективные законы природы 4. одинаковое отношение к смерти	1. счастлив тот, кто имеет понятие об истине 2. наслаждение от созерцания мира 3. конечная цель – объединение с природой 4. принимают все: боль, страдания	2. наслаждение ради наслаждения 3. цель - наслаждение 4. важна свобода от страдний, боли. Избегают боли.

5.Проаналізуйте співвідношення філософської, релігійної та наукової картин світу. Які відомі досягнення сучасної науки змінюють сприйняття релігії?

Якщо говорити про взаємовідносини філософії з іншими науками, то вона не тільки є методологічною основою пізнання, а й інтегрує знання. Тому не дивно, що практично кожен видатний вчений-природник піднімається до рівня філософського осмислення отриманих ним знань. І все-таки філософія - це не що регламентує орган у "державі наук", а самостійна галузь духовного знання, що бере участь в безпосередньому виробництві ідей. Філософія може і повинна світоглядно реагувати на різні, що здаються іноді фантастичними, фундаментальні відкриття приватних наук - будь то ідея Великого Вибуху або методи генної інженерії. Вона не може їх не осмислювати і не пов'язувати в єдину світоглядну картину світу.

При розгляді питання про співвідношення філософії і науки є, принаймні, три аспекти його інтерпретації : 1) чи являється філософія наукою; не можна заперечувати наукового характеру філософії взагалі як одного з потужних потоків розвитку людського знання і культури. І якщо до неї підходити не лише з боку конкретних концепцій, а розглянути з позиції історії, то можна виявити спадкоємність в розвитку філософського знання, його проблематики, спільність категоріального апарату і логіки дослідження. Не випадково Гегель розглядав філософію передусім з точки зору "науки логіки". 2) взаємодія філософії і приватних (конкретних) наук; Сучасна філософія вже не може претендувати на роль науки наук, включати усі знання. Конкретні науки мають власний предмет дослідження, свої закони і методи, свій рівень узагальнення знання. Філософія ж робить предметом свого аналізу узагальнення приватних наук. Основним методом філософії при цьому виступає теоретичне мислення, що спирається на досягнення приватних наук, звичайно, у тому випадку, якщо сама філософія претендує на науковість. Найбільші відкриття в конкретних науках сприяли і інтенсивному розвитку філософії. 3) співвідношення філософії і позанаукового знання. Відношення філософії і паранауки, оскільки паранаука виконує деяку психо- і інтелектуально-терапевтичну функцію, служить певним прожитком адаптації в період соціальної і індивідуальної нестабільності. Що ж до раціоналістичної і наукової філософії, то її статус, загальнокультурне значення і просвітницька функція.

Філософія і релігія. Для релігії характерна віра в трансцендентну і авторитет. Релігії не потрібні докази. Філософія ж, навпаки, потребує доказів.

Білет № 3

1.Знайдіть зайве: Кант, Фіхте, Шиллер, Шеллінг, Гегель, Маркс, Фейєрбах. (Відповідь обґрунтуйте)

Все - представители немецкой классической философии. Шиллер – представитель веймеровского просвещения