59. Принципи та функції юридичної практичної діяльності.

Принципи юридичної практичної діяльності — це основні засади, вихідні положення, ідеї, які орієнтирами, вимогами її здійснення, відбивають сутнісні властивості права. Принципи юридичної практичної діяльності є похідними від принципів права, конкретизують і деталізують їх.

Принципам права притаманна властивість універсального та абстрактного відображення закономірностей соціальної дійсності, що зумовлює їх особливу роль у структурі правової системи, механізмі правового регулювання, правосвідомості і т. ін. Правові принципи є синтезуючими засадами, об'єднуючими зв'язками, ідеологічною основою виникнення, становлення і функціонування багатьох правових явищ. Вони визначають основи не тільки юридичної практичної діяльності, але й нормоутворюючої і правозастосовчої діяльності, координують функціонування механізму правового регулювання, є критеріями оцінки правності (правової природи) рішень органів держави і дій громадян, формують правове мислення і правову культуру, цементують систему права.

Принципи права:

¨ здійснюють універсальне і узагальнене закріплення основ суспільного ладу;

¨ забезпечують одноманітне формулювання норм права та їх вплив на суспільні відносини у формі правового регулювання та інших видів правового впливу (інформаційного, ціннісно-орієнтаційного, психологічного, системоутворюючого і т.ін.).

¨ безпосередньо впливають на виникнення і стале існування конкретних правових відносин, природних прав і обов'язків людини;

¨ у розвинутих правових системах найчастіше виконують роль перехідної ланки від суспільних відносин до систем права і правового регулювання.

Принципи права існують у вигляді вихідних засад правових теорій і концепцій або як правові орієнтації суб'єктів права, зміст правових норм чи їх угруповань, вимоги правового регулювання, правові цінності, а також знаходять своє відображення у формально-юридичному аспекті норм права, завдяки їх формулюванню в статтях нормативно-правових актів чи деталізації у групі норм права і відображенні у відповідних статтях нормативно-правових актів.

Принципи права поділяються на соціально-правові і спеціально-правові. Соціально-правові принципи відображають систему цінностей, що властиві суспільству і мають або повинні мати правову форму виразу і забезпечення (домінування загальнолюдських цінностей над інтересами класів, націй і т. ін., єдність суспільних і особистих інтересів). Спеціально-правові принципи узагальнюють засади формування та існування власне права як специфічного соціального явища і поділяються на загальноправові, міжгалузеві, галузеві принципи, принципи інститутів, а також принципи правової діяльності, окремих її видів, зокрема юридичної практичної діяльності.

До загальноправових принципів відносяться:

¨ принцип гуманізму — домінування у формуванні і функціонуванні правової системи, правовій та юридичній діяльності невід'ємних природних прав і свобод людини;

¨ принцип рівності громадян перед законом — всі громадяни незалежно від національної, статевої, релігійної й іншої належності, посадового стану мають рівні загальногромадянські права і обов'язки, несуть рівну відповідальність перед законом;

¨ принцип демократизму — право, законодавство адекватно відображають волю народу, формуються через безпосередню і посередню форми демократії, а інститути права повинні забезпечувати адекватну педалізацію волі народу;

¨ принцип правності (законності) — здійснення всіх правових форм діяльності держави, функціонування громадянського суспільства, громадян на основі і у відповідності з нормами права, природними правами і обов'язками людини;

¨ принцип взаємної відповідальності держави і особи — не тільки особа відповідальна перед державою, але й держава перед особою.

Принципи юридичної практичної діяльності конкретизують принципи права стосовно професійної діяльності юристів:

у концентрованому вигляді визначають її основні властивості;

¨ відбиваються і конкретизуються у нормативно-правових актах, професійних деонтологічних кодексах, правосвідомості юристів і суспільства в цілому;

¨ є критеріями оцінки власне самої діяльності, її результатів, рівня професійної культури юристів, основою їх юридичного професійного практичного мислення;

¨ забезпечують результативний, цінністно-орієнтаційний, інформаційний, психологічний вплив на процес взаємовідносин юристів з іншими суб'єктами, ведення юридичних справ, прийняття рішень, особливо у випадках, які не врегульовані правовими, корпоративними, деонтологічними та іншими професійними нормами.

До основних принципів юридичної практичної діяльності відносяться:

¨ правність (законність) діянь юриста та його рішень;

¨ рівність суб'єктів перед законом та правом;

¨ незалежність юриста при веденні юридичної справи від власних інтересів та зовнішнього тиску;

¨ неупередженість;

¨ обґрунтованість рішень;

¨ професіоналізм (компетентність);

¨ справедливість;

¨ гуманізм;

¨ повага до особи, її прав та свобод, права в цілому;

¨ поєднання гласності і конфіденційності.

Соціальне призначення юридичної практичної діяльності, її місце і роль у правовій системі відображається в її функціях — основних напрямках впливу юридичної практичної діяльності на інститути права та суспільні відносини. Функції юридичної практичної діяльності поділяються на соціальні і спеціально-правові.

До соціальних функцій юридичної практичної діяльності відносяться ідеологічна, економічна, політична, управлінська, виховна функції та інші.

Спеціально-правові функції юридичної практичної діяльності — це напрямки її власне правового впливу на суспільні відносини - регулятивний і охоронний, зокрема реалізація регулятивної функції спрямована на забезпечення упорядкування нормальних, позитивних, корисних соціальних взаємодій суб'єктів права, а охоронної функція — на захист позитивних соціальних взаємодій від соціально шкідливих і небезпечних діянь людей, їх об'єднань, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів суб'єктів права. Так, основними функціями прокуратури є:

¨ нагляд за додержанням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами, органами, які ведуть боротьбу із злочинністю та іншими правопорушеннями і розслідують діяння, що містять ознаки злочину, а також за виконанням законів у місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, при виконанні покарань та застосуванні інших заходів примусового характеру, які призначаються судом; за додержанням законів у Збройних Силах, Прикордонних військах, Національній гвардії та інших військових формуваннях, дислокованих на території України;

¨ розслідування діянь, що містять ознаки злочину;

¨ підтримання державного обвинувачення, участь у розгляді судах кримінальних, цивільних справ та справ про адміністративні правопорушення і господарських спорів у арбітражних судах;

¨ участь у розробленні органами державної влади заходів запобігання злочинам та іншим правопорушенням, у роботі по вдосконаленню та роз'ясненню законодавства.