56. Учасники навчально-виховного процесу

Відповідно до статті 50 Закону України про освіту (Редакція від 01.01.2013)

Стаття 50. Учасники навчально-виховного процесу Учасниками навчально-виховного процесу є:

• діти дошкільного віку, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти;

• керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти;

• батьки або особи, які їх замінюють, батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу;

• представники підприємств, установ, кооперативних, громадських організацій, які беруть участь у навчально-виховній роботі.

57. Міжнародні стандарти професійної діяльності юриста

Професійні стандарти для юристів у документах міжнародних організацій.

Необхідність закріплення на міжнародному рівні професійних стандартів виникла через важливість для суспільства і держави юридичної діяльності і має за мету встановити її певні нормативи або зразки.

Професійні стандарти є вираженням (втіленням) у сучасному суспільстві у концентрованому вигляді уявлень про місце, роль і завдання юристів певної професії, способи і порядок вирішення завдань, що стоять перед ними. Вироблення стандартів здійснюється з урахуванням ролі юристів у суспільстві, особливостей їх соціального, а відтак, і правового становища.

Під професійними стандартами юристів розуміють закріплену у відповідних актах сукупність вимог, які ставляться до них, покладених обов'язків і наданих юристам прав, що утворює допустимий зразок їх поведінки і діяльності. Іншими словами, такі стандарти — це зразок поведінки і діяльності юристів, відображений у відповідних нормативних приписах.

Міжнародне співтовариство через свої органи (ООН, Раду Європи, Міжнародну асоціацію юристів та інші) розробило і прийняло низку документів, що регламентують професійну діяльність та поведінку юристів. Деякі з цих документів є обов'язковими для впровадження в усіх державах, що є членами даних організацій, інші носять рекомендаційний характер.

Серед головних міжнародних документів слід виді-лити: Кодекс поведінки посадових осіб по підтриманню правопорядку (1979 p.), Основні принципи етики поліцейської служби (1979 p.), Основні принципи незалежності судових органів (1985 p.), Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочину і зловживання владою (1985 p.), Кодекс правил здійснення адвокатської діяльності Європейського співтовариства (1988 p.), Стандарти незалежності юридичної професії Міжнародної асоціації юристів (1990 p.), Основні положення про роль адвокатів (1990 p.), Керівні принципи щодо ролі державних обвинувачів (1990 p.), Рекомендація R (94) 12 щодо незалежності, дієвості і ролі суддів (1994 p.), Європейська хартія про статус суддів (1998 p.), Стандарти професійної відповідальності та викладення основних обов'язків та прав прокурорів (1999 p.), Рекомендація R (2000) 19 щодо ролі прокуратури у системі кримінального судочинства (2000 p.), Європейські настанови з питань етики та поведінки прокурорів (2005 p.).

Безумовно, перелік вимог, які вказані у міжнародних документах, є узагальненим. Ці стандарти певною мірою знаходять своє відображення та конкретизацію у конституціях та актах національного законодавства, що регламентують окремі сфери юридичної діяльності. Сьогодні на міжнародному рівні ведуться роботи по приведенню в єдину систему міжнародних вимог щодо стандартизації юридичної діяльності. Вони повинні стати орієнтиром (зразком) для професійної діяльності юристів усіх країн.

Слід звернути увагу на такі принципи професійної юридичної діяльності:

1. Законність діяльності. Професійні обов'язки повинні здійснюватися юристами виключно на підставі закону. Юристи під час здійснення власних функцій зобов'язані чітко виконувати приписи законодавства, дотримуватися прав та основних свобод людини і громадянина, що визначаються як національним, так і міжнародним правом. Незаконні розпорядження та накази не повинні виконуватися.

2. Незалежність юридичної професії. Вона є суттєвою гарантією для здійснення захисту прав людини і необхідною умовою для отримання якісної правової допомоги. Ця вимога полягає у тому, що при здійсненні своїх службових обов'язків юристи завжди повинні діяти вільно, без будь-якого втручання чи тиску з боку влади або суспільства. Незалежність юридичної професії повинна гарантуватися державою і закріплюватися в конституції і законах держави. Крім того, юристи самі повинні піклуватися про свою незалежність.

3. Моральність в юридичній професії. Згідно з міжнародними документами такі моральні якості, як чесність, порядність, справедливість та гуманізм, є обов'язковими для юриста. Правознавці повинні пам'ятати, що вони є об'єктом постійної і пильної уваги з боку громадськості і в цьому зв'язку добровільно брати на себе обмеження, які пересічним громадянам можуть здаватися обтяжливими. Адже бути готовим до підвищеної уваги означає необхідність постійної самооцінки юристами своїх вчинків і дій з позиції додержання моральних принципів та норм.

4. Гласність в роботі. Юридична діяльність повинна здійснюватися гласно. Це в більшості відноситься до роботи адвокатів і суддів, проте стосується певною мірою усіх працівників юридичної сфери. Юрист здійснює свою діяльність гласно, доручає забезпечувати гласність своєї діяльності іншим там і тоді, коли це не заборонено, наприклад, для недопущення розголошення різних видів таємниць (державної таємниці, таємниці особисто життя і т.ін.), або ж для якісного здійснення своєї діяльності.

6. Професійна таємниця. Професійна таємниця єприродним атрибутом не тільки для адвокатів і суддів,але й для усіх юристів, у випадках, коли в силу службових обов'язків вони отримують конфіденційну інформацію.