46. Професія, спеціальність та кваліфікація юриста

Професія юриста — це широка галузь трудової діяльності, що потребує юридичних знань, умінь, навичок, необхідних для виконання певної роботи в правовій сфері соціальних послуг. Основні риси юридичної професії:

1. Це гуманна професія, тому що вона спрямована, насамперед,на забезпечення прав і свобод людини.

2. Це соціально значима професія, тому що вона пов'язана з дер­жавою і правом, важливими соціальними явищами.

3. Це високоінтелектуальна професія, тому що юристу треба охоп­лювати всі сторони життя суспільства, враховуючи при цьому складні та часом заплутані юридичні проблеми.

4. Це творча професія, оскільки вона пов'язана з вирішенням не­стандартних юридичних ситуацій, при цьому "творчість" завжди обме­жена рамками права, що вимагає від юриста ще більшого мистецтва для розв'язання юридичних проблем.

5. Це точна професія, тобто вона є діяльністю, яка спирається на конкретні юридичні факти при точному додержанні законодавства для отримання конкретного результату.

6. Ця професія має велику свободу і самостійність, оскільки без них неможливо вирішити ті складні нестандартні ситуації, які виника­ють в діяльності юриста, але ця свобода може бути тільки в межах закону.

7. Це відповідальна робота, тому що вона завжди пов'язана з долею людей, і помилок тут не повинно бути.

Поняття юридичної професії застосовується безвідносно до того, яку конкретно роботу виконує юрист, вона дає змогу охарактеризувати всі важливі якості юридичної професії. Рахом з тим види юридичної роботи різняться за змістом, конкретними функціями, професійними якостями. Тому від юридичної професії необхідно відрізняти юридичні спеціальності, з яких вона складається. Основні юридичні спеціальності – слідчий, суддя, прокурор, адвокат, юрисконсульт., нотаріус.

Спеціальність юриста - комплекс набутих людиною знань і практичних навичок, що дає їй можливість займатися певним родом занять у певній галузі юрдіяльності.

Кваліфікація юриста — це ступінь підготовленості, наявність спец­іальних правових знань, умінь і практичних навичок, необхідних для виконання професійних обов'язків.

47. Система та структура юридичної освіти в Україні

Система юридичної освіти складається із відповідних закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, баз навчальної юридичної практики, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Структура юридичної освіти включає вищу юридичну освіту, післядипломну юридичну освіту, аспірантуру, докторантуру, професійну юридичну самоосвіту.

До освітніх рівнів структури вищої освіти як характеристик вищої освіти за ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню, відносять:

а) неповну вищу освіту — освітній рівень вищої освіти, який характеризує розвиток особи як особистості через таку сформованість її інтелектуальних якостей, що є достатніми для здобуття кваліфікації, яка відповідає освітньо-кваліфікаційному рівню "молодший спеціаліст". Неповну вищу освіту здобувають на основі повної загальної середньої освіти (в окремих випадках — базової загальної середньої освіти) у процесі навчання у вищих навчальних закладах за освітньо-професійною програмою молодшого спеціаліста;

б) базову вищу освіту — освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує розвиток особи як особистості через таку сформованість її інтелектуальних якостей, що є достатніми для здобуття кваліфікації, яка відповідає освітньо-кваліфікаційному рівню бакалавра. Базову вищу освіту здобувають на основі повної загальної середньої освіти або освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста в процесі навчання у вищих навчальних закладах за освітньо-професійною програмою бакалавра;

в) повну вищу освіту — освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує розвиток особи як особистості через таку сформованість її інтелектуальних якостей, що є достатніми для здобуття кваліфікації, яка відповідає освітньо-кваліфікаційному рівню спеціаліста або магістра. Повну вищу освіту здобувають на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра (в окремих випадках — повної загальної середньої освіти) в процесі навчання у вищих навчальних закладах за освітньо-професійними програмами спеціаліста або магістра.

Освітньо-кваліфікаційні рівні (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр), які є характеристиками вищої освіти за ознаками ступеня сформованості спеціальних і фундаментальних знань, умов, навичок особи, що забезпечує її здатність виконувати завдання та обов´язки (роботи) певного рівня професійної діяльності, як підстави для класифікації мають:

• попередню світу, на основі якої здобувається вища освіта певного освітнього рівня;

• певний освітній рівень вищої освіти;

• завдання та обов´язки певного рівня професійної діяльності, передбачені для первинних посад у певному виді юридичної діяльності.

Підготовка за напрямами і спеціальностями фахівців усіх освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів здійснюється за відповідними освітньо-професійними програмами двома шляхами:

а) ступенево, що передбачає завершення особою навчання та її державну атестацію на певному освітньо-кваліфікаційному рівні, здійснення після цього професійної діяльності, а в подальпіому — підготовку за освітньо-професійною програмою наступного, більш високого освітньо-кваліфікаційного рівня;

б) неперервно, тобто підготовка здійснюється без періоду здійснення професійної діяльності, але може передбачати завершення навчання та проходження державної атестації на кожному освітньо-кваліфікаційному рівні або тільки державну атестацію на завершальному рівні підготовки спеціаліста чи магістра.