44. Основні ознаки юридичної практичної діяльності

Професіоналізм як властивість і вимога до юридичної практичної діяльності закріплюється у відповідних нормативно-правових актах, є метою юридичного навчання, основою для визначення вимог до суб´єктів, що її здійснюють, і т. ін.• відповідність діяльності особливому рівню (якості) завдань, що вирішуються;• особливу кваліфікацію, високу ділову компетенцію, що ґрунтується на науковій освіті осіб, що належать до професії; • особливу професійну корпоративність, в основі якої лежить позаекономічна орієнтація на певні цінності; • позапартійну, ділову професійну роботу.

Незалежність юридичної практичної діяльності виключає вплив на рішення або поради юриста будь-який тиск зовнішніх факторів ("телефонного права", підкупу, залякування тощо), особистого інтересу юриста (бажання одержати необґрунтовану додаткову винагороду або інші особисті блага) чи бажання догодити іншим суб´єктам — клієнту, суду, органам влади тощо.

Повага та непорушення прав, свобод та законних інтересів інших суб´єктів права є одним із важливих стандартів діяльності правоохоронних органів, які застосовують заходи примусу, здійснюють оперативно-розшукову діяльність.

Компетентність юриста означає наявність правових та інших спеціальних знань, навичок та вмінь, професійного досвіду, які набуваються внаслідок професійної підготовки та здійснення професійної діяльності. Компетентне ведення юридичної справи складається з розслідування й аналізу фактичної інформації, правових елементів проблеми, застосування необхідних методів і процедур, адекватної підготовки, що відповідають стандартам професійної діяльності.

Інформативність: здійснення професійної діяльності юристами пов´язане зі збиранням відомостей про факти, які можна використати як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення тощо. При цьому юрист збирає, аналізує та розповсюджує інформацію, що стосується юридичних справ, які він веде

Чесність, порядність та щирість у веденні юридичної справи

Гласність і конфіденційність юридичної практичної діяльності нерозривно пов´язані, є протилежними й одночасно єдиними формами забезпечення прав суб´єктів. Гласність — це відкритість, "прозорість", об´єктивність, повнота інформації щодо юридичної практичної діяльності. Громадськість, кожен член суспільства мають право знати, що загрожує їх безпеці, правам та свободам, які заходи, спрямовані на їх забезпечення, вживаються.

Збереження професійної таємниці є характерною властивістю юридичної практичної діяльності, зокрема у випадках охорони конфіденційної інформації щодо суб´єктів, інтереси яких представляє чи захищає юрист, або отримання, поширення такої інформації. Конфіденційна інформація клієнта має бути захищена від розголошення.

Конфліктність

45. Психологічна культура юриста

Юридична психологія як наука з'ясовує природу і сутність психіки, її загальні закономірності та основні психічні процеси, властивості, притаманні правникові. Йдеться не тільки про психологічну особистість юриста, а й про розуміння ним соціально-психологічних явищ у суспільстві, вміння використовувати різноманітні психологічні прийоми, знання психіки інших людей.

Досвідчений правник повинен вміти використовувати такі психологічні категорії, як натхнення, мотивації, спонукання, бажання та ін. Саме вони характеризують психологію праці та управління. Юрист повинен вміти знаходити методи для зняття психологічної напруженості, долати бар'єри, що виникають, а за допомогою власних сформованих позитивних емоцій виявляти професійну зацікавленість. Це, у свою чергу, підвищує працездатність, творчу активність, спостережливість, активізує пізнавальні процеси. Стимулювання всіх цих якостей позитивно впливає на професійну діяльність юриста.

Говорячи про психологічну культуру, можна сказати, що вона передбачає наявність високих особистісних душевних якостей правника. Для того, щоб знаходити рівновагу між зовнішніми та внутрішніми психічними процесами, юристу необхідно постійно вдосконалювати свої знання з психології. Але цього недостатньо. Адже, навіть якщо юрист як особа володіє душевними якостями в повній мірі, але не вміє застосовувати їх у професійній діяльності, це не призведе до ефективності психологічного впливу на громадян, а в результаті негативно позначиться на всій правовій діяльності. Тому важливо поєднувати теорію з практикою.

Доцільно встановити особливості типів юристів за їх темпераментами (сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік). У зв'язку з цим виокремлюються відповідно чотири типи психологічної культури юристів.

Так, юрист сангвіністичного темпераменту характеризується великою рухливістю, активністю, проте домінантними є все ж врівноваженість та планомірність. Такий юрист швидко вступає у контакт зі співрозмовниками, пропонує свої послуги, динамічно розв'язує проблеми. Він швидко реалізує правові норми, керує юридичними справами і взагалі не створює конфліктних ситуацій.

Юрист-холерик дещо схожий на юриста-сангвініка. Спільним у них є міцна нервова система. Це дає можливість працювати за неординарних умов, а також виконувати завдання підвищеної складності. Проте юрист-холерик володіє й дещо неприйнятними характеристиками, такими як гарячкуватість, неврівноваженість, дратівливість, а це вимагає постійного контролю. Небезпечним є те, що через свій запал такий юрист може прийняти неправомірне рішення, хоча завжди знайде вихід із складної ситуації.

Юрист-флегматик має стабільну психологічну культуру. Незважаючи на те, що для її удосконалення такому юристу знадобиться більше часу ніж іншим, можна бути впевненим, що одержані знання затримаються надійно і надовго. Юристи такого типу вирізняються стриманою манерою поведінки. Зазвичай, їх важко вивести з психологічної рівноваги. Позитивним є те, що юрист-флегматик перед прийняттям рішення завжди враховує всі можливі варіанти і лише потім обирає найбільш оптимальний. Частіше за все такі рішення є безпомилковими. Проте недоліком є те, що юрист-флегматик не вирізняється професійною активністю й оперативністю мислення, тобто йому потрібно більше часу для винесення пропозицій і знаходження вирішень поставлених перед ним задач. А загалом це надійні працівники юридичної служби, на яких можна покластися.

Юрист-меланхолік заслуговує на особливу увагу, оскільки це неврівноважений, слабкий та інертний тип нервової системи. З такими юристами працювати дещо складно. Адже вони дуже емоційні, вразливі, в результаті чого нерідко впадають у відчай, відчувають безпорадність. Юрист-меланхолік турбується про думки щодо себе зі сторони інших людей. Зауваження чи пропозиції сприймають насторожено. Саме тому до них слід знаходити особливий підхід, застосовувати тактовні бесіди. З причин дуже тонкої психологічної культури юристів даного типу темпераменту випливає те, що їм властиві тонкі внутрішні переконання. Це може призвести до прийняття юристом-меланхоліком такого юридичного рішення, яке може бути незрозумілим навіть для колег.

Щодо норм психологічної культури юриста, то фахівець може самостійно встановити їх для себе.