
- •1.Виникнення деонтології як науки
- •2.Функції юридичної практики
- •3.Дисциплінарна відповідальність адвокатів
- •4. Поняття та ознаки юридичної деонтології
- •5. Метод здійснення юридичної діяльності
- •6. Кваліфікаційні вимоги до суддів
- •7. Предмет та завдання юридичної деонтології
- •8. Типи вищих навчальних закладів, які готують юристів: загальна характеристика
- •9. Професійно-особисті якості юриста
- •10. Юридична деонтологія як навчальна дисципліна
- •11. Обов'язки та права суб'єктів юридичної практичної діяльності
- •12. Психологічна культура юриста
- •13. Юридична наука та її місце в системі суспільних наук
- •14. Функції юридичної практики
- •15. Інтелектуальна культура юриста
- •16.Формування юриста як професіонала
- •17. Методи здійснення юридичної діяльності
- •18. Кваліфікаційні вимоги до адвокатів
- •19. Предмет та об’єкт юридичної деонтології
- •20. Структура та види юридичної практики
- •21. Кваліфікаційні вимоги до юрисконсульту
- •22. Система юридичної діяльності: загальна характеристика
- •23. Сутність правотворчої функції юридичної практики
- •24. Вимоги, що пред’являються до кадрів органів прокуратури
- •25. Місце і соціальне призначення юриста в суспільстві та державі
- •26. Типи вищих навчальних закладів, які готують юристів: загальна характеристика
- •27. Кваліфікаційні вимоги до державних виконавців
- •28. Юридична діяльність як соціальної діяльності, її зміст та види
- •29. Форми організації навчального процесу у вищих навчальних закладах: загальна характеристика
- •30. Вимоги до працівників відділів реєстрації актів громадянського стану
- •31. Завдання юридичної деонтології як навчальної дисципліни
- •32. Правове регулювання статусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка
- •33. Дисциплінарна відповідальність працівників прокуратури
- •34. Сутність правоконкретизуючої функції юридичної практики
- •35. Права та обов’язки осіб, які здобувають професію юриста у вищих навчальних закладах
- •36. Дисциплінарна відповідальність суддіВ
- •37. Сутність право стабілізуючої функції юридичної практики.
- •38. Рівні акредитації вищих закладів юридичної освіти
- •40. Юридична наука та її місце в системі суспільних наук
- •41. Форми організації навчального процесу у вищих навчальних закладах
- •42.Компетентність як показник професійної майстерності юриста. Структура компетентності
- •43. Класифікація юридичних наук та місце в ній юридичної деонтології
- •44. Основні ознаки юридичної практичної діяльності
- •45. Психологічна культура юриста
- •46. Професія, спеціальність та кваліфікація юриста
- •47. Система та структура юридичної освіти в Україні
- •48 Естетична культура юриста
- •49. Сутність оптимізуючої функції юридичної практики
- •50. Види юридичної діяльності
- •51. Причини професійної деформації працівників юридичної сфери
- •52. Юридична деонтологія як наука, її предмет, завдання та методи
- •53. Система вищої юридичної освіти в Україні
- •54. Престиж юридичної професії в Україні та світі.
- •55. Сутність систематизаційно-спрямовуючої функції юридичної практики
- •56. Учасники навчально-виховного процесу
- •57. Міжнародні стандарти професійної діяльності юриста
- •58. Становлення та розвиток юридичної деонтології.
- •59. Принципи та функції юридичної практичної діяльності.
- •60. Кваліфікаційні вимоги до адвоката
- •61. Соціальне значення юридичних деонтологічних знань
- •62. Форми юридичної діяльності
- •63.Професіограма судді
- •64. Поняття юридичної деонтології та її принципи
- •65. Засоби юридичної діяльності
- •66. Професіограма адвоката
- •67. Система юридичної діяльності
- •68. Фактори формування професійної свідомості юриста
- •69. Професіограма юрисконсульта
- •70. Предмет юридичної деонтології
- •71. Соціальні конфлікти та їх прояв у сфері юридичної діяльності
- •72. Професіограма прокурора
- •73. Принципи та функції юридичної практичної діяльності.
- •74. Структура вищого закладу юридичної освіти
- •75. Професіограма нотаріуса
29. Форми організації навчального процесу у вищих навчальних закладах: загальна характеристика
Згідно із Законом України “Про вищу освіту” навчальний процес в університеті здійснюється в таких формах:
навчальні заняття;
самостійна робота;
практична підготовка;
контрольні заходи.
Основними видами навчальних занять у вищих навчальних закладах є:
лекція;
лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття;
консультація.
Вищим навчальним закладом може бути встановлено інші види навчальних занять.
Лекція – вводить студентів в ту чи іншу галузь наукових знань, знайомить їх з основними науково-теоретичними положеннями і методологією даної науки, показує її взаємозв’язок з іншими галузями знань. Закладаючи основи наукових знань, лекція визначає зміст інших видів навчальних занять і тому займає провідне положення стосовно них.
На семінарі студенти розширюють, поглиблюють та закріплюють основи теоретичних знань, які отримані на лекції. На семінарах ті, хто навчається, вчаться вільно висловлювати науково-теоретичні положення, відстоювати свою думку, розвивають самостійність мислення.
Основною ціллю практичних занять є закріплення та поглиблення знань, які отримані на лекціях та під час самостійної роботи, а також формування вміння застосовувати їх для розв’язування практичних задач. Разом з тим, на цих заняттях,здійснюється активне формування і розвиток у студентів навичок і якостей , які необхідні для наступної професійної діяльності.
Лабораторні заняття сприяють глибокому засвоєнню знань, активізують пізнавальну діяльність, дають навички наукового та технічного експерименту, вчать вмінню оцінювати результати експерименту. Сутність лабораторних занять полягає у тому, що студенти за завданням та під керівництвом викладача виконують різни досліди, спостереження, вимірювання, розраховують параметри і т.ін.
Індивідуальне заняття застосовується для підвищення рівня підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей студентів та проводиться з окремими студентами. Видами індивідуальних завдань є - реферати, курсові і дипломні роботи. Вони видаються студентам у терміни, передбачені начальним планом. Індивідуальні завдання виконуються студентом самостійно під керівництвом викладача.
Під час самостійного вивчення навчальних матеріалів, літератури в ході підготовки до семінарів, лабораторних занять в процесі виконання курсових та дипломних робіт у студентів нерідко виникає потреба порадитися з викладачем, з’ясувати складні питання, отримати рекомендації за методикою навчальної роботи. Ця потреба задовольняється шляхом організації консультацій. Консультації проводяться за графіком, який складається кафедрою. Але в нашому університеті за проханням студентів і при необхідності консультації можуть проводитися і поза графіком.
У провідних вищих навчальних закладах світу основою підготовки фахівців вважають самостійну роботу студентів. Керівництво університету цілком розділяє цю думку і багато часу приділяє організації цієї форми навчальної роботи. Самостійна робота сприяє формуванню високої культури розумової праці студентів, допомогають сформувати корисні навички та вміння, служать головним засобом перетворення знань у переконання.