24. Вимоги, що пред’являються до кадрів органів прокуратури

Прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості. Особи, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування строком до одного року. Порядок стажування визначається Генеральним прокурором України. соби, вперше призначені на посади помічників прокурорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури, приймають "Присягу працівника прокуратури" такого змісту: Прокурор і слідчий підписують текст прийнятої Присяги, яка додається до особової справи. Про прийняття Присяги вноситься запис у трудову книжку. Процедура прийняття Присяги визначається Генеральним прокурором України. На посади прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів призначаються особи віком не молодше 30 років, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше семи років; на посади районних і міських прокурорів - віком не молодше 25 років із стажем роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше трьох років. Прокурори і слідчі прокуратури підлягають атестації один раз у п'ять років. Порядок атестації визначається Генеральним прокурором України. Сумісництво служби в органах прокуратури з роботою на підприємствах, в установах чи організаціях, а також з будь-яким підприємництвом не допускається, за винятком наукової і педагогічної діяльності. Не можуть бути прийняті на посаду прокурора або слідчого прокуратури особи, які були засуджені за вчинення злочину, за винятком реабілітованих.

25. Місце і соціальне призначення юриста в суспільстві та державі

З виникненням права, закону стала розвиватися сукупність поглядів, ідей, що виражають відношення людей до права, законності, правосуддя, формувалися загальнолюдські уявлення про справедливість та правомірності.

Що потрібно зробити, щоб у Росії протиріччя, як правило, дозволялися цивілізованим способом? Найпростіша відповідь - посилити каральну політику, строго і неухильно карати за злочини.

Але сам по собі цей відповідь теж не простий. Треба, щоб каральна політика була не тільки строгою, але і цивілізованою, законною і справедливою. Треба, щоб у суспільстві, у людей, авторитет закону і суду був набагато вищим, ніж авторитет "понять" криміналу.

Однак навіть сама цивілізована каральна політика сама по собі не зробить життя суспільства цілком нормальною. Щоб ми всі спокійно дивилися в завтрашній день, щоб усі ми були впевнені, що наші законні права та інтереси ніхто довільно не порушить, треба в суспільстві затвердити панування закону, неухильне дотримання правопорядку.

Цього можна досягти, якщо в суспільстві буде висока правова культура, повагу до закону. А як цього досягти? Однієї тільки пропагандою не доб'єшся. Затвердити у суспільстві високу правову культуру повинні юристи.

Де б юрист не працював: у суді, в прокуратурі, в міліції, в органах влади, в юридичних службах фірм, - всією своєю діяльністю він повинен добиватися, щоб проблеми і питання вирішувалися по праву, по закону.

Тут мені можуть заперечити: мовляв, власникам фірм буде вигідніше вирішити проблему з порушенням закону, і вони, мовляв, будуть над юристом сміятися, коли він їм порадить суворо дотримуватися норм закону.

Юрист високої кваліфікації зуміє переконати власника фірми, що, в кінцевому рахунку, набагато вигідніше діяти за законом. Тут ми повинні повчитися у японських бізнесменів: вони знають, що капітал, який приносить найбільший прибуток, - це авторитет фірми в суспільстві. У яку фірму будуть звертатися клієнти і покупці? У ту, у якої високий авторитет. Вона довела, що відповідно до закону всі свої зобов'язання акуратно виконує.

І ми повинні піднятися до такого рівня правової цивілізованості. Вирішальну роль повинні зіграти юристи, на яких би посадах вони не працювали.

Юрист повинен мати не тільки високу кваліфікацію в питаннях права і правозастосування - він повинен справедливо ставитися до людей.

Однак не можна забезпечити те, що не існує, і взагалі-то, забезпечення престижу закладається на стадії підготовки фахівця, юриста-професіонала, а отже - в процесі юридичної освіти. Юридична освіта - основна складова частина освіти в нашій країні, а отже, ті завдання, які поставлені перед освітою, а вони відомі, є завданнями юридичної освіти. Це, насамперед, його якість, по-друге, безперервність цього утворення. По-третє, інтеграція освіти і практики. По-четверте, інтеграція російського юридичної освіти у світову систему в цілому, і перш за все в європейську систему освіти. Але юридичну освіту має специфіку, в силу цього ці завдання, вони дещо трансформуються, і ряд з них неможливо вирішити силами тільки вузів.

Дуже дивно, на мій погляд, що право починають вчити тільки у ВНЗ. А в школі ця система правового виховання, правової підготовки, на мій погляд, абсолютно неефективна. Дуже дивно, що праву системно не вчать тих, хто потім після вузів мав інше, не юридичну освіту, сидить на тих посадах, місцях, де потрібно приймати рішення, причому пов'язане з розумінням держави і права. Тому й тут теж для нас дуже велике поле діяльності, оскільки це теж не тільки сфера вищої юридичної освіти.

Юридична наука сьогодні дуже затребувана. Зміна епох, масштабна модернізація різних сфер суспільного і державного життя, супроводжувана кардинальною зміною законодавства, вимагають, перш за все, від юристів пошуку оптимальних схем правового регулювання. Тільки практики не можуть вирішити це завдання. Необхідна аналітична робота з вивчення попереднього досвіду, зарубіжного законодавства, потрібно системне бачення законодавства і вміння прогнозувати результати реалізації положень майбутньої акту. Тому невипадково розробку значущих законопроектів головним чином доручають провідним вченим-юристам.

Юристи завжди і у всіх країнах ставилися до людей так званої вільної професії. Цей термін зберігся з часів середньовіччя. "Вільна професія" означає високу ступінь індивідуальності, професійної діяльності, а значить - підвищений ступінь особистої відповідальності і особливе значення професійної етики.

У своїй роботі ми стикаємося з цілою низкою специфічних проблем, які вимагають не тільки правового, а й етичного регулювання. Наприклад, у юристів, як і у лікарів, існує проблема конфіденційності отриманої інформації - лікарської чи юридичної таємниці. Дуже непросто вирішувати проблему морального вибору, коли юрист опиняється між конфліктуючими інтересами особи, суспільної групи і держави.

Специфіка "вільної професії" така, що до юристів, а також лікарям, педагогам чи журналістам суспільство висуває підвищені моральні очікування. "Борг", "честь", "совість", "професіоналізм", "неупереджене дотримання закону", "готовність прийти на допомогу, незалежно від статусу та матеріального становища людини" - це не просто моральні імперативи, це дуже високі критерії, за якими суспільство оцінює кожного з нас. І тому саме ці та інші моральні критерії, якими б суворими вони не здавалися, повинні бути покладені в основу внутрішнього етичного кодексу. Тільки так ми отримаємо право вимагати від громадян повагу до закону і до тих людей, які його втілюють. [3]

Як зазначав у одному зі своїх виступів Президент Росії Володимир Путін: "Суворе дотримання законів - не менш значимий ресурс національного піднесення, ніж економічна стратегія чи соціальні програми". Це єдино можливий в новій Росії шлях покращення життя людей.

У нас у суспільстві часто існує таке уявлення про те, що правозахисна діяльність - це діяльність окремих професіоналів, які склалися в процесі протистояння з радянською державою. Часто вважається, що правозахисник - це людина, яка повинна боротися з будь-яким режимом, тому що інакше не дадуть гроші. Я думаю, що завдання юриста в умовах демократичної держави полягає в тому, щоб разом з державою домагатися того, щоб права наших громадян були захищені, і не перетворювати цю діяльність у спосіб заробляти якісь гранти, а разом з державою, якщо ця держава демократична , а воно демократичне, вирішувати ці проблеми. Тому що в умовах демократії саме держава зацікавлена ​​в тому, щоб відстоювати права своїх громадян у тому випадку, коли вони порушуються. Я вам скажу, що немає жодної в світі країни, де б не порушувалися права, ми повинні це мати на увазі і разом з державою ці питання вирішувати. У нас є досвід цілого ряду громадських організацій, які активно допомагали нашим громадянам у вирішенні спірних і складних питань захисту прав, тому я думаю, що однією з провідних завдань нашої організації буде саме правозахисна діяльність. Напевно, всім нам зрозуміло, що без юристів побудувати правову державу практично неможливо. І неможливо не тільки без юристів взагалі, але без хороших юристів, і, напевно, головне завдання полягає в тому, щоб допомагати державі таким чином вирішувати всі виникаючі в області юриспруденції питання, які повною мірою відповідали б завданням правової держави. Але я, звичайно, віддаю собі звіт в тому, що правова держава, незважаючи на ту конкретику, яку ми завжди вкладаємо в це поняття, в общем-то, проблема дуже складна, законом потрібно не тільки бажання, але і порівняно тривалий час, коли можна ці питання вирішити. І от цей час нам потрібно не втрачати, а використовувати для того, щоб поступово нарощувати потенціал правової держави.