53. Феномен духовно-академічної філософії в Україні XIX ст.

Ідеї романтизму в УКР. були далекими від професійного філ. рівня, тяжіючи швидше до чуттєво-емоційного, символічного сприйняття світу, ніж до його духовно-теоретичного осмислення. Проф філ культура створюється на кафедрах академічних закладів як світського, так і духовного напрямів. Ставлення до філ. в Рос імп., було неоднозначним. Викладання ф-ії в університетах двічі було заборонено (1809, 1850) як такої, що призводить до нігілізму. Виключалось у викладанні ф-ії все те, що не могло бути обгрунтованим Св. Письмом. В університетах та інших навчальних закладах (за винятком дух. академій, де зберігалися курси історії ф-ії, метафізики, етики, у зв'язку з чим у повному розумінні цього слова "академічною" можна називати ф-ію саме цього типу навчальних закладів) курс філософії зводився до логіки та психології. В придушенні вільного філософствування того часу значну роль відігравала православна церква, проводячи реакційну політику. У 1817 р. Міністерство народної освіти було об'єднано з духовним відомством, професори філософії піддавалися суворій цензурі, яка виключала всі елементи вільнодумства, що виходили за окреслені духовним відомством межі. У разі виходу за такі межі професор філософії позбавлявся свого місця, незважаючи на свій професіоналізм, лояльність до царського уряду і православної церкви. Пригнічена згори філософія замикається в собі. При цьому імен філософів, як українських, так і російських (загалом всі вони, як уже зазначалось, були російськомовними), ніхто не знав Однак при всіх заборонах і стримуваннях філософія прокладала собі дорогу, чому сприяло відкриття навчальних закладів, поширення та осмислення ідей західноєвропейської філософії, зокрема німецької класичної, що водночас ламало старі традиції, стереотипи й типи філософствування. Певною мірою на цей процес вплинула і діяльність П. Лодія — українського філософа, професора Львівського, а потім першого професора філософії Петербурзького університету.Відкриття Київської духовної академії –значна подія в становленні проф. ф-ії- відбулося 28 вересня 1819 року. Більшість студентів академії була дітьми священнослужителів, що зумовлювалось спеціальними указами Святого Синоду та Київської консисторії, згідно з якими священики зобов´язувались віддавати своїх дітей на навчання під загрозою штрафу, позбавлення парафії і навіть переведення у селянський стан. Схильність до платонізму й одкровення була притаманною КДА, вона реалізувалась у працях випускників і викладачів КДА: у перекладі та історичних, філологічних і філософських коментарях В. Карпова до праць Платона, у творах І. Скворцова, зокрема у праці «Про філософію Плотіна»; Й. Міхневича «Про успіхи грецьких філософів...»; багатотомному проекті О. Новицького, ідеєю якого була єдність платонізму й одкровення; працях П. Юркевича, П. Авсенєва, П. Ліницького. Філософська спільнота КДА мала науковий вплив. І. Скворцов здійснив у викладанні ф-ії перехід від традиційного вольфіанства до кантіанства та інших філософських систем. Він, як і О. Новицький, П. Авсенєв, С. Гогоцький, працював професором в Університеті Св. Володимира і зробив, на думку українських істориків В. Шульгіна та М. Владимирського-Буданова, внесок у розвиток філософії. Автором першого в Росії багатотомного видання з історії філософії був О. Новицький, автором першого в Росії філософського словника — С. Гогоцький. Кращим перекладачем праць Платона у XIX ст. був В. Карпов, а Й. Міхневич переніс філософські традиції КДА до Рішельєвського ліцею, де вплинув на зародження фундаментальних ідей «філософії загальної справи» тодішнього студента М. Федорова. Відчутним був вплив П. Юркевича та В. Соловйова, які працювали у Московському університеті. Представники Дух ак. ф-ії: П.Лодій, Й.Шад, І.Скворцов та В.Карпов, П.Авсенєв , О.Новицький , С.Гогоцький. Репрезентаторами академічної філософії в Україні виступили Харківський університет, РішельєвськиЙ ліцей (Одеса), Київська духовна академія, Університет Св. Володимира.