
- •Національна філософія як складова національної культури.
- •2.Предмет і об’єкт історії філософії України.
- •3. Періодизація історії філософії України.
- •5. Специфічні риси української філософії.
- •6. Дофілософські уявлення давніх слов’ян.
- •7. Джерела формування філософської думки Київської Русі.
- •8. Поняття філософії у Києво-руській культурі.
- •9. Онтологічні та натурфілософські уявлення діячів культури Київської Русі.
- •10. Гносеологічні концепти у філософській культурі Давньої Русі.
- •11. Давньоруська антропологія.
- •12. Морально-етичні уявлення в Київській Русі.
- •13. Філософський аналіз твору Іларіона Київського «Слово про закон і благодать».
- •14. Характерні особливості філософської культури Київської Русі.
- •15. Філософсько-культурний аналіз «Галицько-Волинського» літопису.
- •16. Творчість Серапіона, митрополита Кирила й Петра Ратенського (XIII-xiVст.).
- •17. Єретичні вчення та ідеї вільнодумства в духовній культурі України.
- •18. Тенденції та явища українського передвідродження в XV ст.
- •19. Філософський зміст творів «ожидовілих».
- •20. Ісихазм та його поширення на українських землях.
- •21. Сутність гуманізму та умови його формування в Україні.
- •22. Основні тенденції розвитку ренесансної культури на українських землях.
- •23. Ранній гуманізм у творчості ю.Дрогобича, п.Русина, Лукаша із Нового Міста.
- •24. Ідеї гуманізму у працях латино- та польськомовних діячів культури України XVI -XVII ст. (с.Пекалід, с.Кленович, с.Симонід, і.Домбровський).
- •25. Історіософські погляди Ст.Оріховського.
- •26. Острозький культурно-освітній центр та його значення в духовному житті України.
- •27.Особливості світогляду острозьких книжників. Філософсько-філологічна концепція («Острозька Біблія»).
- •28. Реформаційні вчення в Україні к.XVI - поч.XVII ст. (в. Суразький, й. Княгиницький).
- •29. Філософські погляди і.Вишенського.
- •30. Проблеми самопізнання у творі Ісайї Копинського «Алфавіт духовний».
- •31.Філософські ідеї у творчості Кирила Транквіліона-Ставровецького, Мелетія Смотрицького і Касіяна Саковича.
- •32.Братські школи та їх значення в розвитку філософської думки України.
- •33. Гуманізм вченого гуртка Києво-Печерської Лаврської друкарні (є.Плетенецький, 3. Копистенський, л. Зизаній, п. Беринда).
- •34. Зміст та спрямованість філософської освіти в Києво-Могилянській Академії
- •35. Християнська етика п.Могили
- •36. Роль Феофана Прокоповича у формуванні української філософії.
- •37. Філософсько-етичні погляди Інокентія Гізеля.
- •38. Філософські погляди Григорія Кониського.
- •39. Картезіанство в Києво-Могилянській академії. Григорій Щербацький.
- •40. Г.С. Сковорода: життя та творчий доробок.
- •41. Вчення про «дві натури» та «три світи» г.Сковороди.
- •42. Антропологія та теорія «сродної праці» г.Сковороди.
- •43. Гноселогічні погляди г.Сковороди.
- •44. «Філософія серця» г.Сковороди.
- •45. Сутність та специфічні риси романтизму в Україні.
- •46. Романтизм як світоглядна основа нового українського письменства(і.Котляревський,м.Максимович)
- •47. Романтичні ідеї провідних діячів Кирило-Мефодіївського братства.
- •48. Світогляд м.Гоголя.
- •49. Світогляд т.Г.Шевченка
- •50. Шеллінгіанські витоки філософії українського романтизму (д.Велланський, м.Курляндцев, к.Зеленецький)
- •51. Шеллінгіанські мотиви у творчості й.Міхневича.
- •52. Елементи романтизму в Україні другої половини XIX ст. (о. Потебня).
- •53. Феномен духовно-академічної філософії в Україні XIX ст.
- •54.Філософські погляди п.Лодія.
- •55. Філософські і соціально-політичні ідеї й.Шада.
- •56.Київська духовна академія як центр історико-систематичної школи в українській філософії.
- •57. Філософські ідеї і.Скворцова та в.Карпова.
- •58. П.Авсенєв як представник київської духовно-академічної філософії.
- •59. О.Новицький – перший професор філософії Університету Св.Володимира.
- •60. С.Гогоцький як історик філософії.
- •61. Філософський теїзм п.Ліницького.
- •62. Памфіл Юркевич
- •63. Основні принципи «філософії серця» п. Юркевича
- •64. Лесевич як представник позитивізму
- •65. Монодуалізм Миколи Грота
- •66. Неокантіанство Челпанова
- •67. Психологізм Зінківського
- •68. Філософія світла і радості Гілярова
- •69. Панпсихізм Олексія Козлова
- •70. Соціально-філософські орієнтації громадівців та поступовців
- •71. Історіософські погляди Антоновича
- •72. Ідея національного поступу в теоретичній спадщині м. Драгоманова
- •73. Філософський світогляд франка
- •74. Філософія права б. Кістяквського
- •75. Філософські ідеї Вернадського
- •76. Неоромантизм л. Українки
- •77. Чинний націоналізм Донцова
- •78. Микола Міхновський : Маніфест національного радикалізму
- •79. Історіософія в'ячеслав Липинського
- •80. Чижевський як перший систематизатор іст філ думки України
- •81. І. Лисяк-Рудницький — дослідник української політичної думки
- •82. Кульчицький про основи філософії та філ наук
- •83. Концепція «конкордизму» в. Винниченка
- •84. Дослідження національного характеру (Мірчук, Шлемкович)
- •85. Філ дискусії у 20-30-ті рр. Хх ст..
- •86. Тріумф і трагедія Юринця
- •87. Філ думка 60-80 рр
- •88. Проблеми ділектики , логіки Копніна
- •89. Філ погляди Шинкарука
- •90. Українська філософська думка 90-х років XX — початку XXI ст.: проблеми і перспективи.
52. Елементи романтизму в Україні другої половини XIX ст. (о. Потебня).
Романтизм сприяв пробудженню укр нац свідомості, продовжував зберігати свій вплив в Укр , коли на Зх поступився ін культурним течіям. Звернення до минулого, спроби через його осмислення знайти вихід на сучасність. Олександр Потебня. Мовознавець, фольклорист, етнограф.Спрямованість досліджень:походження мови, взаємозв'язок мови та мисл.Його не задовольняли як побудови нім класичної філософії. Піддає критиці суб'єктивний і об'єктивний ідеалізм за те, що перший приймає предмети і явища природи за втілення їх ідей, а другий заперечує об'єктивне існування світу. На осн досягнень сучасної йому науки він стає на шлях визнання первинності матерії і вторинності свідомості, стверджуючи, що властивості предметів, ї не можуть існувати в окремій ідеальній сутності від самих предметів. Визнаючи детермінізм (всезагальний універсальний зв'язок предметів і явищ світу), вказує на об'єктивність причинно-наслідкових зв'язків та відносин, на те, що матерія містить причину в самій собі, де мислення ідеальне є властивістю матерії. Осн пізнання - чуттєвий досвід з об'єктивної реальністі.
АЛЕ чуттєве сприйняття не дає нам знання субстанції, якості і дії, загального і необхідного, того, що становить фундамент науки. Це стає можливим завдяки наявності у людському мисленні раціональних форм пізнання. <-Кант, проте на відміну від нього П. заявляє, що визначальну роль у мисленні відіграє слово, мова. Лише завдяки мові люд. змогла піднятись до вершини наукової діяльності і творчості. Тільки мова є засобом утворення понять, без яких неможлива ніяка наука.
Романтизм у тв. П. : Заява про те, що світ можна сприймати через мову, вона формує думку, дали змогу йому побачити у міфі, фольклорі, літ похідні по відношенню до мови моделі системи.
Для П. ( як і для романтиків) мова не є ізольованим феноменом. Вона нерозривно пов'язана з к-рою народуВ мові закладено творчі потенції, кожний акт мовлення є творчим процесом, в якому повторюється не готова істина, а відбувається процес породження нової. Творцем мови є народ. Мова породжується "нар. духом", який зумовлює нац.специфіку мови. Романтизм у соціал ідеях: визначав вирішальну роль праці та знарядь виробництва у становленні сусп, наголошував, що саме за рахунок мови і знарядь праці люд виділилася із тваринного світу. Основу сусп прогресу вбачав у нагромадженні і передачі знань від покоління до пок, де інтенсифікація сусп прогресу залежить від того, хто здійснює передачу знань, в яких верствах сусп проходить їх нагромадження. Майбутнє людства є потребою людини, бо без такої віри люд по-людському існувати не може.
Вирішальне значення нар мас у сусп розвитку, звертав увагу також на роль та значення особи в істор процесах. Розвиток цивілізації відбувається в інтересах усього людства. Виступав проти спроб використання досягнень цивілізації для пригноблення інших народів, стверджуючи, що подібні дії наносять шкоду всьому людству. Осн принципи у взаємовідносинах між народами - рівноправність і взаємоповага.