
- •Національна філософія як складова національної культури.
- •2.Предмет і об’єкт історії філософії України.
- •3. Періодизація історії філософії України.
- •5. Специфічні риси української філософії.
- •6. Дофілософські уявлення давніх слов’ян.
- •7. Джерела формування філософської думки Київської Русі.
- •8. Поняття філософії у Києво-руській культурі.
- •9. Онтологічні та натурфілософські уявлення діячів культури Київської Русі.
- •10. Гносеологічні концепти у філософській культурі Давньої Русі.
- •11. Давньоруська антропологія.
- •12. Морально-етичні уявлення в Київській Русі.
- •13. Філософський аналіз твору Іларіона Київського «Слово про закон і благодать».
- •14. Характерні особливості філософської культури Київської Русі.
- •15. Філософсько-культурний аналіз «Галицько-Волинського» літопису.
- •16. Творчість Серапіона, митрополита Кирила й Петра Ратенського (XIII-xiVст.).
- •17. Єретичні вчення та ідеї вільнодумства в духовній культурі України.
- •18. Тенденції та явища українського передвідродження в XV ст.
- •19. Філософський зміст творів «ожидовілих».
- •20. Ісихазм та його поширення на українських землях.
- •21. Сутність гуманізму та умови його формування в Україні.
- •22. Основні тенденції розвитку ренесансної культури на українських землях.
- •23. Ранній гуманізм у творчості ю.Дрогобича, п.Русина, Лукаша із Нового Міста.
- •24. Ідеї гуманізму у працях латино- та польськомовних діячів культури України XVI -XVII ст. (с.Пекалід, с.Кленович, с.Симонід, і.Домбровський).
- •25. Історіософські погляди Ст.Оріховського.
- •26. Острозький культурно-освітній центр та його значення в духовному житті України.
- •27.Особливості світогляду острозьких книжників. Філософсько-філологічна концепція («Острозька Біблія»).
- •28. Реформаційні вчення в Україні к.XVI - поч.XVII ст. (в. Суразький, й. Княгиницький).
- •29. Філософські погляди і.Вишенського.
- •30. Проблеми самопізнання у творі Ісайї Копинського «Алфавіт духовний».
- •31.Філософські ідеї у творчості Кирила Транквіліона-Ставровецького, Мелетія Смотрицького і Касіяна Саковича.
- •32.Братські школи та їх значення в розвитку філософської думки України.
- •33. Гуманізм вченого гуртка Києво-Печерської Лаврської друкарні (є.Плетенецький, 3. Копистенський, л. Зизаній, п. Беринда).
- •34. Зміст та спрямованість філософської освіти в Києво-Могилянській Академії
- •35. Християнська етика п.Могили
- •36. Роль Феофана Прокоповича у формуванні української філософії.
- •37. Філософсько-етичні погляди Інокентія Гізеля.
- •38. Філософські погляди Григорія Кониського.
- •39. Картезіанство в Києво-Могилянській академії. Григорій Щербацький.
- •40. Г.С. Сковорода: життя та творчий доробок.
- •41. Вчення про «дві натури» та «три світи» г.Сковороди.
- •42. Антропологія та теорія «сродної праці» г.Сковороди.
- •43. Гноселогічні погляди г.Сковороди.
- •44. «Філософія серця» г.Сковороди.
- •45. Сутність та специфічні риси романтизму в Україні.
- •46. Романтизм як світоглядна основа нового українського письменства(і.Котляревський,м.Максимович)
- •47. Романтичні ідеї провідних діячів Кирило-Мефодіївського братства.
- •48. Світогляд м.Гоголя.
- •49. Світогляд т.Г.Шевченка
- •50. Шеллінгіанські витоки філософії українського романтизму (д.Велланський, м.Курляндцев, к.Зеленецький)
- •51. Шеллінгіанські мотиви у творчості й.Міхневича.
- •52. Елементи романтизму в Україні другої половини XIX ст. (о. Потебня).
- •53. Феномен духовно-академічної філософії в Україні XIX ст.
- •54.Філософські погляди п.Лодія.
- •55. Філософські і соціально-політичні ідеї й.Шада.
- •56.Київська духовна академія як центр історико-систематичної школи в українській філософії.
- •57. Філософські ідеї і.Скворцова та в.Карпова.
- •58. П.Авсенєв як представник київської духовно-академічної філософії.
- •59. О.Новицький – перший професор філософії Університету Св.Володимира.
- •60. С.Гогоцький як історик філософії.
- •61. Філософський теїзм п.Ліницького.
- •62. Памфіл Юркевич
- •63. Основні принципи «філософії серця» п. Юркевича
- •64. Лесевич як представник позитивізму
- •65. Монодуалізм Миколи Грота
- •66. Неокантіанство Челпанова
- •67. Психологізм Зінківського
- •68. Філософія світла і радості Гілярова
- •69. Панпсихізм Олексія Козлова
- •70. Соціально-філософські орієнтації громадівців та поступовців
- •71. Історіософські погляди Антоновича
- •72. Ідея національного поступу в теоретичній спадщині м. Драгоманова
- •73. Філософський світогляд франка
- •74. Філософія права б. Кістяквського
- •75. Філософські ідеї Вернадського
- •76. Неоромантизм л. Українки
- •77. Чинний націоналізм Донцова
- •78. Микола Міхновський : Маніфест національного радикалізму
- •79. Історіософія в'ячеслав Липинського
- •80. Чижевський як перший систематизатор іст філ думки України
- •81. І. Лисяк-Рудницький — дослідник української політичної думки
- •82. Кульчицький про основи філософії та філ наук
- •83. Концепція «конкордизму» в. Винниченка
- •84. Дослідження національного характеру (Мірчук, Шлемкович)
- •85. Філ дискусії у 20-30-ті рр. Хх ст..
- •86. Тріумф і трагедія Юринця
- •87. Філ думка 60-80 рр
- •88. Проблеми ділектики , логіки Копніна
- •89. Філ погляди Шинкарука
- •90. Українська філософська думка 90-х років XX — початку XXI ст.: проблеми і перспективи.
37. Філософсько-етичні погляди Інокентія Гізеля.
(1600-1683)Твори: "Метафізичний трактат" , "Праця з загальної філософії", "Мир з богом чоловіку". Просвітник, церковний діяч, історик, філософ. Нар у Прусїї. П. Могила на власні кошти послав навчатися його за кордон. Професор ф-фії, а потім ректором КМА.Проблема Бога. Стояв на деїстичних позиціях, близьких до ренесансних. Рівноправність матеріального та ідеального моментів у визначенні природи. Бог не має фіз першооснов, нематеріальний, безкінечний, є вільною причиною, досконалий, але пізнається природним розумом. Бог створив матерію і рух->виник тілесні субстанції. Різні за зовн виглядом і формою речі мають в своїй основі матерію, яка єдина для всіх. Багатоманітність речей – неоднаковий кількісний розподіл мат. по її формах. К-сть її завжди одна й та сама. Вона не народжується і не знищується, а тільки переходить з одного тіла в інше. Рух- зміни, що здійснюються в природі (просторове переміщення, кількісні і якісні зміни), наголошуючи, що там, де немає протилежностей, не існує руху, а відповідно виникнення і знищення. Знайомив студентів із вченням Коперника, слідом за яким вважав, що сонце є нерухомим центром всесвіту. Простір є невід'ємним від речей та середовища, абсолютно позбавленим порожнечі. "Філософія — пізнання речей через причини". Філософія поділяється на діалектику, логіку, фізику та метафізику .Різні визначення терміна "метафізика»: "Знання про надприродне, бо займається справами вищого порядку, ніж природні або фіз тіла"; "філософія в абсолютному значенні "; "божественна теологія, тому що вона говорить про Бога та Божі справи"; "божественна та чільна серед інших наук, тому що вона перевершує інші науки важливістю та стверджує всі принципи інших наук", "мудрість, тому що вона з'ясовує перші причини речей, найвищі і найскладніші речі, певним чином, універсальні сутності". Сутнє має властивості : істинність та добро. Істинність- узгодженість речі та розуму( буває метафізична та логічна). М. є узгодженістю речі з розумом, а Л. — узгодженістю пізнання з самою річчю. При розгляді теорії пізнання розмежував теологію і філософію, доводив, що фі-ія має орієнтуватися на пізнання природи такою, якою вона є об'єктивно. Пізнання починається з чуттєвого досвіду, що виникає в результаті дії предметів зовн світу на органи відчуттів(перший етап пізнання, вищим з яких є розум, раціональна обробка).У творі "Мир з богом чоловіку": Проблема люд->ідеї громадянського гуманізму. Звеличення люд настільки, що їй приписується здатність судити про добро і зло, тлумачити на свій розсуд Божі заповіти. Закликав до активного громад життя. Активність людини, спрямована її вільною працею, є головним призначенням зем буття. Земний світ є царством зла, проте актив боротьба з ним є обов'язком люд, сенс життя якої полягає не у втечі від світу в ім'я споглядання божественної благодаті, а в боротьбі. Інтерес до справжнього знання незалежно від того, від кого воно походить. Поняття "спільного блага-> звинувачував світських та церковних владик , що вони обдурюють народ, видають з-ни не для загал добра, а для свого власного збагачення.Звеличує просту люд. Люди важкої праці повинні бути звільнені від посту, виправдовував тих, хто під страхом голодної смерті здійснив крадіжку, бо при крайній злиденності перестає існ право власності і все стає загальним. При захисті свого життя або ближнього вбивство не є гріхом. Не вважав він священними право власності, яке освячувала церква. Люд - не сліпе знаряддя Божого промислу, а творць свого щастя. Тільки совість може звеличувати людину, судити і розпоряджатися її і вчинками. Одним з перших серед вітчизняних мислителів Гізель поставив природне право як критерій люд поведінки вище від закону Божого, особливого значення надавав морал вихованню .Духівництво не повинно втручатися у світські справи.Коли правила моралі та звичаї суперечать розуму, то люд має слідувати за розумом. З позицій гуманізму виступав проти будь-якого насильства .Осуд царем поглядів Г.